Рішення № 103767456, 28.02.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/2000/21

2/125/658/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2022 року м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

судді Єрмічової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Турченяк І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право користуванням жилим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування квартири від 23 квітня 2015 року, посвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельником О.М., зареєстровано в реєстрі за № 483. У вказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , однак останній там не проживає, участі в утриманні квартирі та сплаті комунальних платежів не бере. Оскільки реєстрація відповідача у квартирі створює позивачу перешкоди у вільному володінні та розпорядженні належною їй власністю, тому позивач вимушена звертатися до суду з позовом про визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання (а.с. 33-35), подала до суду заяву в якій позов підтримує, просить провести розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с. 20).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1263, видано відділом "Центр надання адміністративних послуг" Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 01 грудня 2021 року, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с. 15).

За вказаною адресою відповідачу ОСОБА_2 повторно надіслано судову повістку про виклик у суд, зокрема на 28 лютого 2022 року, однак до суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням з відміткою поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 36-38).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав відповідач ОСОБА_2 вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

З урахуванням вимог, передбачених ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання.

Враховуючи заяву позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до копії договору дарування квартири від 23 квітня 2015 року, посвідчено приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельником О.М., зареєстровано в реєстрі за № 483, та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 36684746, від 23 квітня 2015 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6-8).

Згідно довідки № 377 від 26 жовтня 2021 року, видано КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , але не проживає (а.с. 10).

Відповідно до акту обстеження фактичного місця проживання від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , але фактично за даною адресою не проживає близько семи років (а.с. 11).

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Згідно з ч. 1 ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно з ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , однак не проживає у вказаній квартирі біля семи років.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів поважності причини його відсутності понад встановлений законом строк за місцем реєстрації.

За підстав, зазначених вище, відповідача ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності останнього за місцем реєстрації без поважних причин понад шість місяців.

На підставі ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, ч. 1 ст. 71, ст. 72, ч. 1 ст. 163 ЖК УРСР, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 2 ст. 247, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, частинами 1-3 ст. 259, статями 263-265, частинами 3-5, 7, 8 ст. 268, частинами 5, 6 ст. 272, ч. 1 ст. 280, статтями 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року.

Суддя В. В. Єрмічова