Рішення № 103766720, 25.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2022 р. справа № 300/1780/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення від 25.02.2021 за №382 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 19.02.2021, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, орган пенсійного забезпечення, Управління) про визнання протиправним і скасування рішення від 25.02.2021 за №382 про відмову у призначенні пенсії (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 19.02.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 25.02.2021 за №382 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2. Таку відмову Управління сформувало з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу роботи 10 років, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Мотивуючи відмову в оскаржуваному рішенні від 25.02.2021 відповідач вказав на відсутність підстав для врахування до пільгового стажу позивача період роботи у ТзОВ "Барва" (надалі по тексту також - підприємство, правонаступник роботодавця) з 20.07.1988 по 01.12.1988 і з 14.08.1989 по 30.04.2004, оскільки підприємство ліквідоване без правонаступника, а тому такий період потребує підтвердження Комісією, яка діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з тим відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірні періоди роботи з 20.07.1988 по 01.12.1988 і з 14.08.1989 по 30.04.2004 підлягають зарахуванню до її пільгового стажу за списком №2, так як весь стаж роботи у ТзОВ "Барва" підтверджується відповідними записами у трудовій книжці з посиланням на дату і номер наказів про прийняття і звільнення. Крім того робота за списком №2 у шкідливих умовах праці додатково підтверджується копією наказу підприємства від 19.12.2005 за №429-к "Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці" і Додатком №1 до коментованого наказу, згідно якого підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за посадою - лаборант хімічного аналізу, на якій працювала позивач. З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 19.02.2021.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у відповідача докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.22-23).

На виконання вищевказаної ухвали суду від 26.04.2021, відповідачем направлено поштовим зв`язком письмові пояснення від 11.05.2021 за №0900-0803-7/16158 і витребувані докази, які надійшли на адресу суду 12.05.2021 (а.с.28-30, 31-67).

Відповідач також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 12.05.2021 за №0900-0803-7/16463, реєстрацію якого у суді здійснено 17.05.2021 (а.с.68-72).

Як слідує із змісту письмових пояснень і відзиву на позов відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Частина 2 вказаної норми Закону №1058-IV передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 після досягнення нею 55 років.

Управління вважає необґрунтованими аргументи ОСОБА_1 на пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки згідно абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не cупepeчить цьому Закону. Безпідставними й на думку відповідача є посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), оскільки коментованим рішення визнано неконституційними норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VІІІ, і на даний час зміни до Закону№1058-IV не внесено та немає порядку виконання даного рішення. При цьому, стаття 114 Закону №1058-IV як станом на день прийняття оскаржуваного рішення так і час розгляду адміністративної справи є чинною та неконституційною не визнавалась. З врахування викладеного, орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №2, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 10.06.2021 зупинено провадження в даній справі (а.с.75-76), до набрання чинності рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 (адміністративне провадження Пз/9901/32/20).

22.06.2021 зареєстровано у суді додаткові пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.06.2021 за №0900-0803-7/21422, за змістом яких відповідач вказав на відсутність підстав для врахування до пільгового стажу позивача період роботи з 31.05.1999 по 03.06.2003 і з 05.05.2004 по 31.05.2007, оскільки позивачем не надано уточнюючих довідок, а також не представлено матеріалів про результати атестації робочих місць (а.с.79-82).

У зв`язку із набранням постановою Великої Палати Верховного Суду законної сили 3 листопада 2021 року, ухвалою суду від 25.03.2022 поновлено провадження в адміністративній справі №300/1780/21.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши відзив на позовну заяву і письмове пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 в період з 01.09.1985 по 30.06.1989 навчалася у Калуському хіміко-технологічному технікумі, що підтверджується записами №3 і №4 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 20.07.1988 (а.с.14).

З 20.07.1988 позивач прийнята в Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу для проходження виробничої практики у відділ технічного контролю у лабораторію аналітичного контролю виробництва і готової продукції цеху хімікатів-добавок для гуми цеху №4 контролером по другому розряду, а з 01.12.1988 звільнена з роботи, у зв`язку із закінченням виробничої практики (а.с.13).

Згідно запису №5 трудової книжки, ОСОБА_1 14.08.1989 прийнята на роботу в Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу у відділ технічного контролю у цех №4 (хімікатів-добавок для гуми) контролером по третьому розряду (а.с.14).

Надалі з 01.02.1991 ОСОБА_1 переведена до цеху №4 (хімікатів-добавок для гуми) лаборантом хімічного аналізу по третьому розряду (а.с.14).

З 30.03.1998 позивач переведена у цех №1 (активних барвників і напівпродуктів) лаборантом хімічного аналізу по третьому розряду (а.с.14).

Згідно наказу №773 від 24.12.1991 Івано-Франківський завод тонкого органічного синтезу з 01.12.1991 перейменовано в Івано-Франківську фірму "Барва", про що свідчить відбиток штампу у трудовій книжці позивача під записом №8 (а.с.15).

Позивач 01.08.2001 переведена у цех №4 (хімікатів-добавок) лаборантом хімічного аналізу четвертого розряду, на підтвердження чого чинений запис №9 (а.с.15).

Згідно відбитку штампу у трудовій книжці позивача під №10 (а.с.15), Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" на підставі наказу №134 від 16.07.2001 стало правонаступником ВАТ Фірма "Барва" (а.с.15).

Як свідчить запис №11 ОСОБА_1 з 30.04.2004 звільнена з роботи у зв`язку із переведенням у ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" (а.с.15).

З 05.05.2004 позивач прийнята у ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" лаборантом хімічного аналізу четвертого розряду в цех хімікатів і добавок, а з 31.05.2007 звільнена з роботи в наслідок скорочення чисельності працівників (а.с.15).

Вищевказані періоди трудової діяльності ОСОБА_1 підтверджуються також наказом ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 19.12.2005 за №429-к "Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці" і Додатком №1 до коментованого наказу; довідкою від 15.05.2007 за №174, виданою ТзОВ Фірма "Барва" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідкою профспілкової організації ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 01.06.2020 за №71; довідками від 01.06.2020 за №74 і №75 про заробітну плату, виданою профспілковою організацією ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва"; наказами Івано-Франківської фірми "Барва" від 24.12.1991 №773 і від 31.05.1994 за №248; Висновком №32 від 14.02.1997 про якість проведення атестації робочих місць за умовами праці; наказами ТзОВ Фірма "Барва" від 16.07.2001 за №134 і від 10.12.2001 за №269; Висновком №870 від 13.06.2003 експертизи якості проведеної у лютому-червні 2003 року чергової атестації робочих місць за умовами праці в цеху №4 і Додатком №1 до наказу №119 від 04.06.2003 (а.с.16-17, 19, 20, 44, 45, 48, 49, 50-51, 52-53, 54-55, 56).

За доводами позивача, право на призначення пенсії вона набула з 23 січня 2020 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року за №1-р/2020 (справа №1-5/2018 (746/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Зокрема, з 23.01.2020 відновлено редакцію Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції Закону № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають (незалежно від місця останньої роботи): жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В зв`язку із вказаними обставинами, вважаючи відновленим право на призначення пенсії після досягнення 50-річного віку, позивач 19.02.2021 звернулася до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №6 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.33).

Із змісту розписки-повідомлення від 19.02.2021 слідує, що ОСОБА_1 на підтвердження наявності загального та пільгового стажу подавала відповідні документи для призначення пенсії, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 20.07.1988, довідки від 01.06.2020 за №74 і №75 про заробітну плату, виданою профспілковою організацією ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва", наказ ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 19.12.2005 за №429-к "Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці" і Додаток №1 до наказу, довідку профспілкової організації ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 01.06.2020 за №71, а також інші документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць (зворотній бік а.с.33).

Вказані документи наявні у відповідача, оскільки подані останнім суду як докази на підтвердження обставин справи (а.с.32-58).

Втім відповідачем, за результатом розгляду поданих позивачем документів, прийнято оскаржуване рішення від 25.02.2021 за №382 про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за списком №2 з підстав відсутності у останнього необхідного пільгового стажу. Додатково відповідач зазначив, що підприємство ліквідоване без правонаступника, а тому такий період потребує підтвердження Комісією, яка діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.32).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 19.02.2021 одночасно із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подала до органу пенсійного фонду заяву про підтвердження стажу роботи (а.с.43).

31.03.2021 Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняла рішення від №3 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до списку №2, розділу Х, підрозділу 3 позиції 10А.3-3а, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, з 20.07.1988 по 01.12.1988, з 14.08.1989 по 30.05.1999, з 04.06.2003 по 30.04.2004 - контролером відділу технічного контролю і лаборантом хімічного аналізу цеху №4 (хімікатів добавок для гуми) і цеху №1 (активних барвників і напівпродуктів), що дає право на призначення пільгової пенсії (а.с.63).

Під час розгляду даної адміністративної справи, Головне управління ПФУ в області вдруге 05.05.2021 прийняло рішення №091630006740, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах по списку №2, з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та немає порядку виконання даного рішення, а також з посиланням на дію чинних положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.64).

Як свідчить розрахунок стажу для призначення пенсії та рішення відповідача від 05.05.2021 за №091630006740, страховий стаж позивача становить 35 років 2 місяці 8 днів, а стаж роботи по списку №2 складає 11 років 28 днів (а.с.64, 65).

Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про скасування рішення від 25.02.2021 за №382 та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 19.02.2021.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу правового регулювання пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку №637).

Щодо рішення Головного управління ПФУ в області від 25.02.2021 за №382 і від 05.05.2021 за №091630006740, якими відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №2, суд зважає на такі аргументи.

Оскаржуване рішення від 25.02.2021 вказує на підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а саме, відсутність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу 10 років (а.с.10-11).

Спірне рішення також містить відомості про не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у ТзОВ "Барва" з 20.07.1988 по 01.12.1988 і з 14.08.1989 по 30.04.2004, оскільки підприємство ліквідоване без правонаступника, а тому такий період потребує підтвердження Комісією, яка діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, виходячи із змісту оскаржуваного рішення від 25.02.2021, орган пенсійного забезпечення підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 35 років 2 місяці (а.с.10-11).

Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо достатності у позивача загального страхового стажу для призначення пенсії.

Водночас, у відзиві на позов та у письмових поясненнях, відповідач вказує на необхідність застосування у спірних правовідносинах статтю 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", частина 2 якої передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах у жінок, після досягнення 55-ти років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Виходячи із письмових пояснень відповідача від 11.05.2021, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 2 місяці 8 днів, а стаж роботи по списку №2 складає 11 років 28 днів (а.с.28-30).

Про наявність у позивача загального страхового стажу 35 років 2 місяці 8 днів і пільгового стажу по списку №2 - 11 років 28 днів, також зазначено у рішенні Управління від 05.05.2021 за №091630006740 (а.с.64).

Встановлені, в ході розгляду даної адміністративної справи, обставини, свідчать про зміну позиції органу пенсійного забезпечення щодо підстав відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по списку №2.

А саме, приймаючи рішення від 25.02.2021 за №382, відповідач вказав на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу 10 років.

При цьому, у рішенні від 05.05.2021 за №091630006740 орган пенсійного фонду вже підтвердив наявність у ОСОБА_1 загального страхового і пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2, втім вказав про недосягнення позивачем необхідних 55-ти років для призначення такої пенсії.

Станом на 25.03.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області так і не призначило позивачу пенсію.

Надаючи правову оцінку таким (останнім) доводам відповідача, насамперед суд звертається до положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), якими визначено підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для жінок і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Однак, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Зокрема, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Дійсне правове регулювання спірних правовідносин свідчить, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Повертаючись до фактичних обставин у справі суд зазначає, що відповідач в рішенні від 15.02.2021 за №382 вказав на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи у ТзОВ "Барва" з 20.07.1988 по 01.12.1988 і з 14.08.1989 по 30.04.2004, оскільки підприємство ліквідоване без правонаступника, а тому такий період потребує підтвердження Комісією, яка діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України в області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006, цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, який зараховуються до стажу роботи:

для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;

до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Тобто умовою для підтвердження стажу за рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, яка створена і діє при Головному управління ПФУ - є ліквідація підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Разом з тим, позивачем 19.02.2021 при зверненні до Головного управління ПФУ в області за призначенням пенсії на пільгових умовах, до заяви долучено, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 20.07.1988, довідки від 01.06.2020 за №74 і №75 про заробітну плату, виданих профспілковою організацією ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва", довідку профспілкової організації ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 01.06.2020 за №71, а також інші документи щодо підтвердження пільгового стажу, про що зазначено у розписці-повідомленні від 19.02.2021 (зворотній бік а.с.33).

За змістом довідки №71 від 01.06.2020, виданої профспілковою організацією ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва", ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківській фірмі "Барва", а саме:

- прийнята на роботу в ВТК на посаду контролера якості продукції і технологічного процесу другого розряду на дільницю цеху №4 для проходження практики з 20.07.1988 (наказ №256 від 20.07.1988);

- звільнена з роботи по закінченню практики з 01.12.1988 (наказ №434 від 01.12.1988);

- прийнята на роботу ВТК на посаду контролера третього розряду на дільницю цеху №4 з 14.08.1989 (наказ №228-к від 10.08.1989);

- переведена лаборантом хімічного аналізу третього розряду в цех №4 з 01.02.1991 (наказ 224 від 01.02.1991);

- переведена лаборантом хімічного аналізу третього розряду в цех №1 з 30.03.1998 (наказ №82 від 03.04.1998);

- переведена на посаду лаборанта хімічного аналізу третього розряду в цех №4 з 01.08.2001 (наказ №398-к від 02.08.2001);

- звільнена з роботи по переводу з 30.04.2004 (наказ 227-к від 30.04.2004).

Дана довідка видана на підставі оригіналів наказів.

Окрім вказаного, як свідчать записи із довідки: "Відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2008р. "Первинній профспілковій організації ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва", якій передана вся бухгалтерська документація для забезпечення соціального захисту звільнених працівників ТОВ фірма "Барва" надати право видавати довідки та іншу інформацію за своїм підписом та печаткою" (а.с.19).

Згідно довідки від 15.05.2007 за №174 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, виданої ТзОВ фірма "Барва", ОСОБА_1 працювала повний робочий день зі шкідливими умовами праці в період з 14.08.1989 по 31.01.1991 на посаді контролера та з 01.02.1991 по 29.03.1998, з 30.03.1998 по 31.05.1999 на посаді лаборанта хімічного аналізу. Такі посади передбачені Списком виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173, і Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (а.с.20).

Як слідує із довідки від 01.06.2020 за №74 і №75 про заробітну плату, виданою профспілковою організацією ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва", позивач у період роботи, який вказаний у довідці №71 від 01.06.2020 на підприємстві отримувала заробітну плату (а.с.44-45).

На переконання суду, долучені позивачем 19.02.2021 при зверненні за призначенням пенсії вище коментовані документи, є належними і достатніми доказами, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за списком №2.

Враховуючи те, що відповідач погодився із наявністю у позивача загального страхового стажу 35 років 2 місяці, про що зазначено у первинному оскаржуваному рішенні від 25.02.2021 за №382, та беручи до уваги подання позивачем при зверненні 19.02.2021 достатніх документів, які підтверджують необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах стаж 10 років, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного рішення і про необхідність його скасуванню.

Попри вказане, як уже відзначалось судом, орган пенсійного фонду приймаючи остання у спірних правовідносинах рішення від 05.05.2021 за №091630006740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком №2 підтвердив наявність у ОСОБА_1 загального страхового стажу - 35 років 2 місяці 8 днів, і стажу по списку №2 - 11 років 28 днів (а.с.64), втім вказав про недосягнення позивачем необхідних 55-ти років для призначення такої пенсії.

До страхового стажу позивача, в тому числі пільгового зараховано наступні періоди роботи (а.с.29):

- з 01.09.1985 по 19.07.1988 - навчання у Калуському хіміко-технологічному технікумі;

- з 20.07.1988 по 01.12.1988 - період роботи в ТзОВ "Барва" (за списком №2);

- 02.12.1988 по 30.06.1989 - навчання у Калуському хіміко-технологічному технікумі;

- з 14.08.1989 по 30.05.1999 - період роботи в ТзОВ "Барва" (за списком №2);

- з 31.05.1999 по 03.06.2003 - період роботи в ТзОВ "Барва";

- 04.06.2003 по 30.04.2004 - період роботи в ТзОВ "Барва" (за списком №2);

- з 05.05.2004 по 31.05.2007 - період роботи в ТзОВ "Барва";

- 01.06.2007 по 31.12.2020 - період роботи в Івано-Франківському облавтодорі.

Беручи до уваги встановлені обставини, з урахуванням відсутності між позивачем і відповідачем станом на 05.05.2021 спору щодо наявності у ОСОБА_1 необхідного загального і пільгового стажу для призначення пенсії по списку №2, а також зважаючи на Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 і досягнення позивачем 50-ти річного віку на момент звернення до органу пенсійного забезпечення, суд вважає протиправним також і рішення від 05.05.2021 за №091630006740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Як слідує із письмових пояснень від 18.06.2021 за №0900-0803-7/21422, відповідач, серед іншого, вказав на причину неврахування до стажу роботи за списком №2 період роботи позивача з 31.05.1999 по 03.06.2003 і з 05.05.2004 по 31.05.2007- відсутність документів про проведення атестації робочих місць.

Досліджуючи такі доводи відповідача суд зазначає, що в матеріалах справи міститься наказ Івано-Франківської фірми "Барва" від 31.05.1994 за №248 "Про атестацію робочих місць за умовами праці", Висновком №32 від 14.02.1997 про якість проведення атестації робочих місць за умовами праці, наказ ТзОВ Фірма "Барва" від 10.12.2001 за №269 "Про проведення атестації робочих місць за умовами праці", Висновок №870 від 13.06.2003 експертизи якості проведеної у лютому-червні 2003 року чергової атестації робочих місць за умовами праці в цеху №4, додаток №2 до наказу №119 від 04.06.2003, а також наказ ЗАТ "Завод тонкого органічного синтезу "Барва" від 19.12.2005 за №429-к "Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці" і Додаток №1 до наказу (а.с.16-17, 49, 50-51, 53, 54-55, 56-57).

Вказані документи свідчать про періодичне, починаючи з 1994 року, проведення атестації робочих місць на підприємстві, де працювала позивач.

Проте, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності підстав для врахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 31.05.1999 по 03.06.2003 і з 05.05.2004 по 31.05.2007, викладені у додаткових поясненнях від 18.06.2021 за №0900-0803-7/21422, оскільки такі доводи не покладені в основу прийнятих органом пенсійного фонду рішень від 25.02.2021 за №382 і від 05.05.2021 за №091630006740, а отже не можуть бути правовим обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень в порядку судового оскарження і не являються предметом дослідження, виходячи із заявлених позовних вимог.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 07.12.1996, остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 19.02.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягла 50-річного віку (а.с.7-8).

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем Управлінню разом із заявою від 19.02.2021 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, правомірної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1).

Як свідчать матеріали справи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 19.02.2021.

Таким чином, у даному випадку позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із пропуском трьох місячного терміну з дня досягнення пенсійного віку (більш як на 10 місяців), що виключає можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Вирішуючи спір по суті суд керуються приписами частини 2 статті 9 КАС України, у відповідності до правового регулювання яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що Управління в під час розгляду справи двічі змінювало правові підстави своїх дій та рішень, то суд вважає таку поведінку суб`єкта владних повноважень протиправною та вказує на наявність достатніх правових підстав для виходу за межі позовних вимог з метою для ефективного захисту прав ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення від держави.

Отож, надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі слід:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.02.2021 за №382 і від 05.05.2021 за №091630006740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 19.02.2021.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 908,00 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №5102-20-030/С від 20.04.2021 (а.с.1).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908,00 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 25.02.2021 за №382 і від 05.05.2021 за №091630006740 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 19.02.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 908,00 гривень (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.