Ухвала суду № 103762688, 25.03.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.03.2022

Справа № 334/926/22

Провадження № 1-кс/334/331/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді - Добрєва М.В.

при секретарі - Візіренко К.В.

за участю прокурора - Маневського М.О.

слідчого - Корнієнко О.О.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника - Луньової Л.В.

розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021087050001200 від 11.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Олександрівка, Приазовського району, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який не має наутриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому:

- 10.02.2014 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя засуджений за ч.1 ст.125 КК України, до вироку у вигляді громадських робіт строком 100 годин;

- 25.12.2015 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя засуджений за ч.2 ст.389 КК України, до вироку у вигляді арешту на строк 1 місяць 25 днів;

- 06.07.2018 Приазовським районним судом м. Запоріжжя засуджений за ч.1 ст.185 КК України, до вироку у вигляді штрафу 850 гривень;

- 06.12.2018 Мелітопольським районним судом Запорізької області засуджений за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений по відбуттю строку покарання 13.09.2021, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12021087050001200 від 11.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 11 листопада 2021 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , у якості гостя прийшов до приміщення квартири АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_2 , де у нього виник умисел на таємне викрадення майна останньої.

Так, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, приблизно о 05 годині 00 хвилин 12.11.2021, шляхом вільного доступу, заволодів мобільним телефоном «Samsung GalaxyM12» IMEI НОМЕР_1 , який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_2 , загальною вартістю 4749 гривень 05 копійок.

Після чого, ОСОБА_1 , покинув приміщення вказаної квартири з викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на зазначену суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

17 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події - приміщення квартири АДРЕСА_2 в ході якого зафіксовано, що у спальній кімнаті, де мешкає потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутній мобільний телефон «SamsungM12» у корпусі блакитного кольору,ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_1 , який належить останній;

-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 , яка пояснила, що приблизно о 19 год. 00 хв. 11.11.2021 вона перебувала за місцем свого мешкання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_2 разом із раніше знайомим ОСОБА_3 та його братом ОСОБА_4 , з яким остання познайомилась вперше. Вони розпивали спиртні напої та відпочивали. Далі, потерпіла лягла відпочивати у одній спальній кімнаті, а ОСОБА_4 з ОСОБА_3 залишись відпочити у залі, де вони усі разом розпивали спритні напої. Приблизно о 09 год. 00 хв. 12.11.2021 потерпіла прокинулась та виявила, що вхідні двері до приміщення квартири відчинені та зник ОСОБА_4 разом із її мобільним телефоном «SamsungM12» у корпусі блакитного кольору;

-протоколом огляду відеозапису, який у порядку ст. 93 КПК України витребувано з ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал»», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 81-А, прим. 22.У ході проведення огляду, на зазначених яких зафіксований чоловік, ззовні схожий на ОСОБА_1 , який у період часу з 05год. 49 хв. до 06 год. 10 хв. 12.11.2021 закладає до вказаного ломбарду мобільний телефон «SamsungM12» у корпусі блакитного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_1 ;

-висновком судового товарознавчого експерта № СЕ-19/108-21/13766-ТВ від 24.11.2021, відповідно до якого, ринкова вартість мобільного телефону «SamsungGalaxyM12», який був у експлуатації з серпня 2021 року у потерпілої, станом на 12.11.2021, може складати 4749 грн. 05 коп.;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що він працює у ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал»», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 81-А. Так, у період часу з 05 год. 49 хв. до 06 год. 10 хв. 12.11.2021, коли свідок перебував на робочій зміні до нього звернувся гр. ОСОБА_1 , який бажав закласти мобільний телефон «SamsungM12» у корпусі блакитного кольору, в прозорому чохлі. Після чого, ОСОБА_1 уклав договір із ломбардом, здав мобільний телефон та отримав грошові кошти на суму 2 780грн.

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого свідок ОСОБА_5 серед осіб пред`явлених йому для впізнання впізнав ОСОБА_1 як особу, яка о 05 год. 50 хв. 12.11.2021приходила до ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал»», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 81-А та заклала мобільний телефон «SamsungM12».

-03 лютого 2022 року винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошено підозрюваного ОСОБА_1 у розшук.

-25 березня 2022 року підозрюваний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий згідно ухвали Ленінського районного суду про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 15.02.2022.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

Враховуючи вищевикладене, досудове слідство приходить до наступних висновків.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 2 ст. 185 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжкого злочину, передбачено покарання у виді обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

ОСОБА_1 є особою раніше неодноразово засудженою у період часу з 2014 р. до 2021 р. за злочини, серед яких переважна більшість це корисливі кримінальні правопорушення проти власності,крім того,серед них заслуговує окремої уваги наявність вироку Шевченківського районного суду міста Запоріжжя, який набув законної сили щодо ухиленням останнього від покарання не пов`язаного з позбавлення волі, вказане підтверджує факт нехтування виконання остатнім обов`язків, які покладаються на нього законом. Також, слід врахувати, щопісля повідомлення про підозру ОСОБА_1 у скоєнні останнімвказаного злочину у період часуз 20.01.2022 до 20.01.2022 у визначеному чинним кримінально-процесуальним законодавством України він був оголошений у розшук через неможливість встановити його місцезнаходження та проведення подальший слідчих дій, тому у сукупностііз іншими обставинам, а саменаявністю негативної репутаціїу підозрюваного, йогоне працевлаштованістю, не маючого міцних стійких соціальних зв`язків, що відображаються втому числі у відсутності родини та дітей, вказане дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 можебезперешкодно у подальшому умисно переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення відповідальності за скоєння вказаного кримінального правопорушення (злочину) , що являється ризиком, передбаченимп. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний єзнайомим із потерпілою ОСОБА_2 та володіє інформацією про її постійне місце проживання, тому з метою ухилення від відповідальності він може безперешкодно здійснювати вплив на потерпілушляхом погроз, залякування або вмовляння з метою зміни, наданих останньою раніше свідчень у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, слід врахувати, щоу ході досудового розслідування, на теперішній час не допитаний раніше знайомий потерпілій чоловік на ім`я ОСОБА_3 , який зі слів останньої є рідним братом підозрюваного. Так, як ОСОБА_3 володіє відомостями про обставини викрадання ОСОБА_1 мобільного телефону потерпілої, тобто такими, щовідповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню під час кримінального провадження, то підозрюваний шляхом вмовляння, акцентуючи увагу на наявності між ними родинного зв`язку може впливати на достовірність та повноту показів свогорідного брата.Між іншим, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 , вже допитана у вказаному кримінальному провадженні у якості потерпілої, слід взяти до уваги принцип безпосередності дослідження показань у судовому провадженні, тобто не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Отже, обравши до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, останній матиме змогу впливу на повноту та достовірність показань потерпілоїта свідка, які у подальшому взагалі можуть відмовитись або змінити свої покази у вказаному проваджені.

При розгляді ризику передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід звернути увагу на те, що підозрюванийне працевлаштуваний, не має постійного доходу, а також міцних соціальних зав`язків, у тому числі родини та дітей,є особою раніше неодноразово засудженою за доволі велику кількістькорисливих нетяжких злочинів проти власності. За вчинення ОСОБА_1 останніх кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України судимість у встановленому законом порядку не погашена та не знята, за які відповідно до вироку судуМелітопольського Міськрайонного суду Запорізької області 08.01.2019 йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Після відбуття зазначеного покарання на шлях виправлення та перевиховання не став,відповідних висновків для себе не зробив та вчинив аналогічнекорисливе кримінальне правопорушення,у зв`язку з чим, на теперішній час є реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення (злочину).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відтак, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

-при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту останній зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, житла, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого.У зв`язку з тим, що за вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_1 . Кримінальним кодексом України передбачено покаранняу вигляді обмеження волі до 5 років або позбавленням волі на той самийстрок,наявність у нього розуміння невідворотності покарання,а також факт перебуванняним в розшуку у вказаному кримінальному провадженні є ризик того, що підозрюваний, може повторно залишити своє місце мешкання і переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення відповідальності. Також,беручи до уваги, що останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі за злочин пов`язаний із ухиленням останнього від покарання не пов`язаного з позбавлення волі, не ставши на шлях виправлення, не працевлаштувавшись, не встановивши міцні соціальні зв`язки, будучи обізнаним про покладені на нього обов`язки, серед яких зокрема передбачений, з метою погашення судимості - не вчиняти нові кримінальні правопорушення, розуміючи кримінально-правові наслідки за їх вчинення, скоїв вказаний злочиндля отримання грошових коштів, які витратив назадоволення власних потреб. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 вже неодноразово порушував обов`язки, які на нього покладав орган досудового розслідування та суд, а отже запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту обрані до останньогоне забезпечать безпеку суспільства від його злочинних посягань та не перешкодять останньому знов порушити покладені на нього судом процесуальні обов`язки та продовжити вчиняти протиправні дії з метою уникнення кримінальної відповідальності.

-осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання ОСОБА_1 , своїх процесуальних обов`язків в якості підозрюваного та обвинуваченого, досудовим розслідуванням не встановлено, що унеможливлює застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім, як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Також слід враховувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що`суворість передбаченого покаранняє суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

На думку органу досудового розслідування, враховуючи обставини вчинення злочину, а також те, щоОСОБА_1. усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинюваного ним діяння, тобто приймаючи рішення про скоєння зазначеного злочину, розумів, що це призведе до заподіяння шкоди матеріальному становищу потерпілої, тому зазначенесвідчить про зневажливе ставлення підозрюваним до охоронюваних законом прав та свобод людини.

Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 інший, більш м`який запобіжний не забезпечить належних гарантій здатності підозрюваного самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів, а також не встановить дотримання високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів суспільства, які передбачені як чинним законодавством України, так і Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини.

Тому, застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідає нормам національного та міжнародного законодавства.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків та забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім, як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

У судовому засіданні слідчий та прокурор просили суд задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозрюваний має реальну можливість сховатися від слідства або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та чинити вплив на свідків, потерпілу. Крім того підозрюваного було оголошено у розшук у зв`язку із тим, що він не з`являвся до слідчого та змінив свій номер телефону.

Підозрюваний ОСОБА_1 свою вину визнав, просив у задоволені клопотання слідчому відмовити.

Захисник підозрюваного проти клопотання заперечувала, просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши доводи та пояснення, слідчого, прокурора, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши надані матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого.

Як вбачається з доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

17.12.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

10.01.2022 року слідчим було винесено постанову про зупинення досудового розслідування, та оголошення ОСОБА_1 у розшук.

20.01.2022 року слідчим було відновлено досудове розслідування.

03.02.2022 року слідчим було винесено постанову про зупинення досудового розслідування, та оголошення ОСОБА_1 у розшук.

25.03.2022 року ОСОБА_1 було затримано на підставі ст..207 КПК України.

Матеріали провадження дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 п.1, 5 ст. 177 КПК України.

Слідчим було оголошено ОСОБА_1 у розшук, крім того, підозрюваний неодноразово засуджений за вчинення корисливих кримінальних правопорушень. Після звільнення з місць позбавлення волі, через два місяці, знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення.

Таким чином суд вважає, що достатньо доказів того, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, в матеріалах провадження, наданих суду, не достатньо доказів, які б давали підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 п.3 ст. 177 КПК України.

Заяв від свідків, потерпілих про можливий вплив на них з боку підозрюваного до органів поліції та суду не надходило.

Таким чином, доводи слідчого та прокурора про існування ризику, передбаченого ч. 1 п.3 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу, щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню вчинення ним іншого кримінального правопорушення та переховування від органів досудового розслідування.

З наведених підстав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинне бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

З огляду на це клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки досудове розслідування не може перевищувати строк у два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчинені злочину.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 321 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 10-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 22700,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України,

У X В А Л И В:

Клопотання Слідчого Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Корнієнко О.О. у кримінальному провадженні № 12021087050001200 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , терміном шістдесят днів у Запорізькому СІЗО - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 22700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу яку необхідно внести на депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ГУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_1 , провадження по справі №1-кс/334/331/21, ЄУН 334/926/2. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали слідчого судді доручити Запорізькому РУП ГУНП в Запорізькій області.

Термін дії ухвали закінчується 04 квітня 2022 року о 10 годині 30 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.

Суддя: Добрєв М. В.