Рішення № 103760689, 18.02.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2022м. ДніпроСправа № 904/8244/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Гемай В.В.;

від відповідача: Чернець І.А. адвокат;

від третьої особи не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 380 386,30 грн та виселення.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київстар" неустойки в сумі 380386,30 грн та виселення відповідача з орендованого приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз`їзду, 13.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7975,80 грн та з пересилання поштової кореспонденції відповідачу в сумі 40,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення об`єкта оренди за відповідним актом після закінчення строку дії договору оренди №12/02-3859-ОД від 20.01.2010 (із змін. та доп.).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 25.10.2021, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, заперечуючи щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Зокрема, відповідач не погоджується з тим, що договір оренди № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 припинив свою дію 20.11.2018, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги про стягнення неустойки та виселення незаконними й безпідставними.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що доказом припинення дії договору № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 позивач вважає надану ним копію листа № 11-02-06785 від 18.10.2018 та копію рекомендованого повідомлення про вручення, на якому зазначено дату подання листа - 25.10.2018. Але при цьому, за твердженням відповідача, позивач не надає суду жодного документа, що відповідає встановленій законодавством формі та містить необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, а саме надсилання відповідачу зазначеного листа-повідомлення про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору, а саме з 20.11.2018 по 19.12.2018.

Відсутність доказів надсилання відповідачу листа про припинення договору, на думку останнього, свідчить, що в силу норм статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України договір був автоматично продовжений.

Також відповідач зауважує на тому, що він як добросовісний орендар протягом усього строку оренди сплачував орендну плату за договором № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 та укладав договори страхування щодо об`єкта оренди.

Тож, оскільки відповідач вважає спірний договір оренди автоматично продовженим, то передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойка не підлягає застосуванню, бо відповідач користувався орендованим майном у період з 20.11.2018 по теперішній час на підставі чинного договору оренди й обов`язку щодо повернення майна в нього не виникло.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач невірно нарахував передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойку, оскільки в період з листопада 2018 року по липень 2021 року відповідач користувався орендованим майном та сплачував орендну плату. За період з 20.07.2018 по 01.08.2021 включно позивач разом із балансоутримувачем отримали від відповідача за договором орендну плату в розмірі 254321,01 грн, зарахували її на свої рахунки й не повернули її відповідачу. При визначенні неустойки, заявленої до стягнення, позивач не врахував ці кошти.

01.11.2021 до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, враховуючи відсутність погодження з органом управління на його продовження, на виконання вимог частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту", а також з огляду на невиконання відповідачем умов договору та статей 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині здійснення незалежної оцінки та страхування державного майна, Регіональне відділення змушене було припинити договір оренди з 20.11.2018, про що листом від 18.10.2018 № 11-02-06785 повідомило орендаря та звернуло увагу на необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Стосовно наявності в орендаря переплати з орендної плати позивач зазначив, що відповідно до інформації щодо надходження орендної плати за договором оренди № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 станом на 28.10.2021 існує переплата в розмірі 87,41 грн. Однак, оскільки пунктами 3.6 та 3.7 розділу 3 договору оренди встановлено порядок оформлення платіжних доручень, Регіональне відділення не має можливості без заяви орендаря зарахувати переплату на інші нарахування. Орендар не звертався до Регіонального відділення щодо зарахування переплати з орендної плати в рахунок погашення заборгованості за неустойку.

Стосовно нарахування неустойки позивач також зауважив, що ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України. Відтак, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, є неправильним.

Крім того, позивач заявив про те, що передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки неповернення об`єкта оренди пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договору визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

22.11.2021 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, аналогічні доводам, наведеним у відзиві на позовну заяву.

Окремо відповідач зазначив, що станом на 20.11.2018 на його адресу не надходило від органу, уповноваженого управляти спірним державним майном - Міністерства освіти і науки України, заперечення проти продовження спірного договору оренди. Тому, на думку відповідача, в силу вимог частини третьої статті 9 Закону України № 2269-ХІ від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" станом на 20.11.2018 з боку Міністерства освіти і науки України мало місце мовчазне погодження договору оренди № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010.

Стосовно доводів позивача про необхідність проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна відповідач указав, що Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" її проведення покладено саме на позивача. Відповідач стверджує, що жодних листів від позивача про необхідність проведення оплати за проведення оцінки нерухомого майна він не отримував. Тому відповідач вважає, що ним не було порушено умови спірного договору оренди.

Ухвалою суду від 05.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2021 підготовче засідання відкладено до 18.11.2021.

Ухвалою суду від 18.11.2021 строк підготовчого провадження у справі продовжено до 04.01.2021 включно та відкладено підготовче засідання до 02.12.2021, після чого протокольною ухвалою суду від 02.12.2021 підготовче засідання відкладено з призначенням засідання суду на 16.12.2021.

02.12.2021 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких повідомив, що лист від 18.10.2018 № 11-02-06785 заповнювався в письмовій формі без реєстру та був відправлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, яке повернулося на адресу позивача з відміткою про вручення цього листа адресату, копію якого долучено до позовної заяви.

Також позивач надав пояснення щодо нарахування орендної плати, яке здійснювалось відповідно до умов договору та чинного законодавства. До додаткових пояснень позивачем долучено розрахунок нарахувань орендної плати орендодавцем та розрахунок зі сплати орендної плати орендарем за весь спірний період.

15.12.2021 представник відповідача адвокат Благодєтєлєва Є.Я. подала до суду клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, балансоутримувача спірного об`єкта нерyхомості - Криворізький національний університет та клопотання про зупинення провадження у справі №904/8244/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/9419/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі третьою особою Криворізького національного університету заперечень не висловив, щодо клопотання про зупинення провадження у справі покладався на розсуд суду.

Ухвалою суду від 16.12.2021 прийнято та залучено до справи додаткові пояснення (з документальним обґрунтуванням) представника позивача, подані до суду 02.12.2021; задоволено клопотання представника відповідача про залучення Криворізького національного університету до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Криворізький національний університет, якому запропоновано у 10-ти денний строк з дня отримання позову та відзиву надати відповідні пояснення; відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 904/8244/21 до набрання законної сили рішенням у справі № 904/9419/21; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.01.2022.

Ухвалою суду від 06.01.2022 судове засідання відкладалося до 25.01.2022, за наслідком якого оголошувались перерви до 10.02.2022 та до 18.02.2022.

На пропозицію суду представник позивача 18.02.2022 надав додаткові пояснення щодо суми заборгованості з орендної плати на момент припинення спірного договору оренди та суми коштів, сплачених відповідачем у рахунок орендної плати в позадоговірний період з 15.12.2018 по 15.07.2021.

У судове засідання 18.02.2022 представник третьої особи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності представника третьої особи та за наявними в ній матеріалами.

За наслідком судового засідання 18.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж Ес Ем", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі відповідач, орендар), укладено договір № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір, спірний договір оренди).

Умови договору неодноразово змінювалися сторонами шляхом підписання додаткових угод: від 03.12.2010 (а.с. 17 том 1); від 29.12.2011 (а.с. 18 том 1); від 19.04.2013 (а.с. 19 том 1); від 17.03.2016 (а.с. 20 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 17.03.2016 про внесення змін до договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення на технічному поверсі та частину даху (далі - майно) площею 39,0 кв.м (7,2 кв.м приміщення, 31,8 кв.м дах), розміщене за адресою: м.Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз`їзду, 13 на технічному поверсі, дах 6-ти поверхового будинку (приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Криворізького технічного університету (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку й на 08.12.2015 становить за незалежною оцінкою 124702,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора та провайдера телекомунікацій. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (пункт 1.2 договору).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря (пункт 2.6 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) грудень 2009 року 4229,85 грн. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2010 року.

Додатковою угодою від 29.12.2011 про внесення змін до договору змінено редакцію пункту 3.1 договору, згідно з якою орендна плата у розмірі 6407,72 гривень /базова за серпень місяць 2011р./ без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями до неї.

Додатковою угодою від 19.04.2013 про внесення змін до договору змінено редакцію пункту 3.1 договору, згідно з якою орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) грудень 2012 року 2605,07 грн. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 2114,93 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 2114,92 грн щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Додатковою угодою від 29.12.2011 про внесення змін до договору змінено редакцію пункту 3.6 договору, відповідно до якої орендна плата згідно розрахунку (Додаток 1) перераховується таким чином:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 3203,86 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 3203,86 грн.

Додатковою угодою від 19.04.2013 про внесення змін до договору змінено редакцію пункту 3.3 договору. За новою редакцією пункту 3.3 договору орендна плата згідно розрахунку (Додаток 1) перераховується таким чином:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1302,54 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 1302,53 грн.

За умовами пункту 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.03.2016 про внесення змін до договору) передбачено, що орендар зобов`язаний у місячний термін після укладення цього договору застрахувати орендоване нерухоме майно на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди у порядку, визначеному законодавством, від пожежі, залиття, протиправних дій 3-х осіб, стихійних явищ не менш ніж на його вартість, визначену за висновком про вартість і надати орендодавцю та балансоутримувачу копію договору страхування орендованого майна, страхового полісу, договору страхування цивільної відповідальності та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату страхових платежів. Постійно поновлювати договір страхування державного майна та договір страхування цивільної відповідальності таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень орендодавцю та балансоутримувачу.

Згідно з пунктом 5.20 договору (в редакції додаткової угоди від 03.12.2010 про внесення змін до договору) орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 20 січня 2010 року до 19 січня 2011 року включно (абзац перший пункту 10.1 договору).

Додатковими угодами про внесення змін до договору від 03.12.2010, від 19.04.2013, від 17.03.2016 строк дії договору продовжувався з 20.01.2011 по 19.01.2013, з 20.01.2013 по 19.12.2015 та з 20.12.2015 по 19.11.2018 відповідно.

За змістом абзацу другого пункту 10.1 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені договором.

Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.9 договору).

Відповідно до пункту 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.12 договору).

За умовами пункту 10.13 договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 20.01.2010 (а.с. 16 том 1).

Листом № 11-02-06785 від 18.10.2018 позивач звернувся до відповідача та балансоутримувача Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет", в якому повідомив про припинення договору оренди з 20.11.2018 та просив своєчасно повернути орендоване майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу (а.с. 21-22 том 1).

На підтвердження надсилання зазначеного листа відповідачу позивач надав рекомендоване поштове повідомлення, списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 7 від 29.10.2018 та № 13165, а також фіскальний чек ПАТ "Укрпошта" від 29.10.2018, за змістом яких надсилання здійснено рекомендованим поштовим відправленням № 4900066671840 у складі згрупованих поштових відправлень (а.с. 23 том 1; а.с. 8-9 том 2).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900066671840 вбачається, що уповноважений представник відповідача направлений позивачем лист № 11-02-06785 від 18.10.2018 одержав 31.10.2018.

Після закінчення строку дії договору позивач повторно листом № 11-02-08166 від 11.12.2018 повідомив відповідача про припинення договору та необхідність повернення майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу. Докази надсилання цього листа відповідачу відсутні.

Позивач стверджує, що відповідач проігнорував листи № 11-02-06785 від 18.10.2018 та № 11-02-08166 від 11.12.2018, не повернув орендоване майно після закінчення строку дії договору балансоутримувачу та продовжує використовувати його без жодних правових підстав, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України в сумі 380386,30 грн за період з 15.12.2018 по 15.07.2021.

Наведені обставини й стали причиною спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо стягнення з відповідача неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 15.12.2018 по 15.07.2021 та виселення його з орендованого приміщення.

При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:

договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).

Слід відзначити, що відповідно до умов договору та змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Стверджуючи про припинення спірного договору оренди, позивач у справі посилається на звернення до відповідача та балансоутримувача листом № 11-02-06785 від 18.10.2018.

Відповідач вважає надані позивачем докази направлення вказаного листа на адресу ПрАТ "Київстар" неналежними, у зв`язку з чим вважає договір оренди автоматично продовженим, а підстави для повернення орендованого майна балансоутримувачу відсутніми.

Оцінюючи ці докази, суд зауважує, що список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 7 з відбитком поштового штемпеля від 29.10.2018, список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 13165, фіскальний чек ПАТ "Укрпошта" від 29.10.2018 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4900066671840 у своїй сукупності дають можливість встановити: вміст поштового відправлення та його номер, дату відправлення, відправника й одержувача та дату одержання останнім відповідного поштового відправлення.

Тому, заперечення відповідача щодо відсутності у поданих позивачем доказах необхідної інформації, за допомогою якої можна встановити факт надсилання йому позивачем листа № 11-02-06785 від 18.10.2018, не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене та відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону № 2269-XII договір № 12/02-3859-ОД від 20.01.2010 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, не може вважатися поновленим з 20.11.2018 на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, орендар (відповідач) згідно з умовами пункту 10.11 договору повинен був повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору (19.11.2018), тобто не пізніше 22.11.2018.

Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 19.11.2018.

Заявлена позивачем до стягнення неустойка в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України становить 380386,30 грн, яка розрахована ним у загальній сумі 389193,50 грн за період: 11 днів листопада 2018 року (з 20.11.2018) - червень 2021 року (з урахуванням строків орендної плати згідно з пунктом 3.6 договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим) (а.с. 25 том 1).

За даними позивача на початок періоду бездоговірного користування майном у відповідача перед позивачем існувала переплата з орендної плати в сумі 8921,78 грн, що не оспорюється відповідачем.

Протягом спірного періоду відповідач, вважаючи договір автоматично продовженим, у рахунок орендної плати сплатив кошти в загальній сумі 243578,68 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (а.с. 54 - 159 том 1).

Вирішуючи питання правомірності позовних вимог про стягнення неустойки та оцінюючи докази сплати відповідачем коштів у сумі 243578,68 грн у рахунок орендної плати, судом береться до уваги таке.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З огляду на наведене, з урахуванням наявної переплати з орендної плати та здійснених відповідачем в її рахунок платежів протягом спірного періоду, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України й підлягають задоволенню в сумі 136693,04 грн (389193,50 -8921,78 - 243578,68 = 136693,04).

Враховуючи встановлені судом факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, та неповернення відповідачем майна з оренди в порядку, передбаченому пунктом 10.11 договору, позовна вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення є обґрунтованою.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 136693,04 грн та виселення відповідача з орендованого приміщення нежитлового приміщення площею 7,2 кв.м на технічному поверсі та частини даху площею 31,8 кв.м корпусу № 6 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. ХХІІ Партз`їзду, буд. 13.

Щодо покладення на відповідача заявлених позивачем судових витрат, у тому числі 40,00 грн за пересилання поштової кореспонденції відповідачу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження цих витрат позивач надав суду фіскальні чеки про надсилання на адресу відповідача, зокрема: копії позову з додатками - 25,65 грн; відповіді на відзив - 28,50 грн, додаткових пояснень - на суму 28,50 грн (а.с. 7, 194 том 1; а.с. 2 том 2).

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам покладаються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4320,39 грн (136693,04х5705,79/380386,30 = 2050,39; 2050,39 + 2270,00 = 4320,39) та в повному обсязі заявлені позивачем до стягнення судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 40,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки в сумі 380386,30 грн та виселення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6) неустойку в сумі 136693,04 грн, судовий збір за подання позову до суду у сумі 4320,39 грн, витрати з пересилання поштової кореспонденції у сумі 40,00 грн.

Виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" (ідентифікаційний код 21673832, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53) з нежитлового приміщення площею 7,2 кв.м на технічному поверсі та частини даху площею 31,8 кв.м корпусу № 6 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. XXII Партз`їзду, буд. 13.

У решті позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.03.2022.

Суддя І.І. Колісник