Рішення № 103749971, 23.03.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2022 р. справа № 300/3598/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарчук А.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов`язати перерахувати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та виплатити пенсію з 01.01.2016 у розмірі 89% сум грошового забезпечення із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зауважує, що орган пенсійного фонду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 шляхом зменшення розміру грошового забезпечення у відсотках з 89% до 70%. Зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, однак орган пенсійного фонду відмовив у такому перерахунку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позов. Зазначає, що позивач звільнений з військової служби з вислугою 27 років та йому призначено пенсію за вислугу років з 01.08.1997 в розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення. З 01.10.2011 позивач перейшов на пенсію за іншим законом, а саме відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, в грудні 2011 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за якою органом пенсійного фонду призначено позивачу пенсію по інвалідності та розмір обчислення суми грошового забезпечення становив 80%. Зауважує, що норма вказаного Закону містить чітке визначення процентного співвідношення сум грошового забезпечення, а саме 80%. Стверджує, що застосування при обчисленні пенсії позивача нового грошового забезпечення, встановленого з 01.01.2016 і норми Закону №2262-ХІІ, яка діяла до проведення перерахунку, порушує принцип дії закону у часі, визначений статтею 58 Конституції України. Звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду (а.с.29).

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.08.1997 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 84% відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №2263-ХII від 09.04.1992, що підтверджується висновком про призначення пенсії від 25.11.1997 (а.с.36).

Згідно із розпорядженням про перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 пенсія позивача перерахована з 01.01.2008 в розмірі 89% грошового забезпечення (вислуга років 28 років, з урахуванням участі на ЧАЕС) (а.с.14).

У зв`язку з переходом на пенсію за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу припинено виплату вказаної вище пенсії, що підтверджується атестатами №19 від 07.10.2011 та №7239 від 02.12.2011 (а.с.42, 43).

02.12.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.44).

Відповідно до протоколу за пенсійною справою №0903002642 (МВС) від 12.12.2011 ОСОБА_1 призначена пенсія з 02.12.2011 по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, основний розмір пенсії позивача складав 80% відповідного грошового забезпечення (а.с.37).

Згідно протоколів за пенсійною справою №0903002642 (МВС) від 01.01.2016, 01.01.2018, 01.01.2021 основний розмір пенсії позивача складає 80% відповідного грошового забезпечення (а.с.37 зворот, 38).

Листом від 22.06.2021 №4358-4451/І-02/8-0900/21 відповідач відмовив позивачу в перерахунку його пенсії з 01.01.2018 в розмірі 89% грошового забезпечення зазначивши, що перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 проведено з врахуванням чинної редакції статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103. Пенсію позивача з 01.01.2016 перераховано з нового грошового забезпечення у розмірі 70% грошового забезпечення, станом на 18.06.2021 у Головного управління немає законних підстав і повноважень для перерахунку пенсії (а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (надалі також - Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Порядок визначення розміру пенсії за вислугу років та його максимальної величини у відсотковому відношенні відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) визначено у статті 13 Закону України №2262-ХІІ.

З моменту прийняття Закону України №2262-ХІІ до статті 13 неодноразово вносились зміни, зокрема щодо визначення максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті.

Так, пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років 01.08.1997) було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України №2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років 01.08.1997) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 95 процентів, до категорій 2 і 3 - 90 процентів.

Саме на підставі вказаної норми у зазначеній редакції позивачу вперше було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII з 01.08.1997 у розмірі 84% грошового забезпечення, при розрахунку вислуги 28 років (календарних 27 років). При цьому граничний розмір пенсії на час призначення пенсії позивачу становив 85%.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 04.07.2002 №51-IV (набрав чинності з дня введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", тобто з 01.01.2003) внесено зміни, зокрема, до статті 13.

Так, відповідно до частини 2 статті 13 Закону України №2262-XII (в редакції Закону України №51-IV від 04.07.2002) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.

З 01.01.2008 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та обчислено розмір пенсії, виходячи з 89% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2008. При цьому граничний розмір пенсії на час проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2008, відповідно до статті 13 Закону України №2262-XII складав 90%.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 за №3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43 Закону).

Відповідно до пункту "а" статті 21 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Як встановлено судом, в жовтні 2011 року позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим позивачу припинено виплату пенсію, призначену відповідно до Закону України №2262-XII. В подальшому, за заявою ОСОБА_1 з 02.12.2011 позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80% грошового забезпечення.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 за №1166-VII, який набрав чинності 01.05.2014, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифрове значення "80" замінено цифрами "70" (максимальний розмір пенсії).

Суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивача призначена на підставі Закону №2262-XII як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи, обраховується в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 02.12.2011 (з дати призначення пенсії по інвалідності) по сьогоднішній час.

Вказане підтверджено протоколами за пенсійною справою ОСОБА_1 №0903002642 (МВС) від 01.01.2016, 01.01.2018, 01.01.2021 (а.с.37 зворот, 38).

Відтак, твердження позивача про те, що йому з 01.01.2016 протиправно зменшено розмір пенсії з 89% до 70% не відповідає дійсності.

В контексті зазначеного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно статті 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Враховуючи, що позивачу було припинено виплату пенсії у зв`язку з переходом на пенсію за іншим законом, при поверненні з 02.12.2011 до пенсії відповідно до норм Закону України №2262-XII відбулося її нове призначення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 21-540а14 та від 29 квітня 2020 у справі №295/8892/16-а, відповідно до яких, оскільки позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії, а тому при поверненні до раніше призначеної пенсії відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» фактично відбулося її нове призначення.

Разом з цим, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що статтею 23 Закону №2262-XII встановлено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Згідно пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії по інвалідності з 02.12.2011), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частина 2 статті 13 Закону №2262-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії по інвалідності з 02.12.2011) передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Отже, станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності з 02.12.2011 чинними нормами Закону №2262-XII визначалось призначення пенсії по інвалідності в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Як встановлено судом, з 02.12.2011 по час звернення позивачем із цим позовом до суду, відповідач виплачує позивачу пенсію, основний розмір якої обчислений у 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що в межах предмету і підстав позову позовні вимоги є безпідставними, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.

Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

З огляду на особливість спірних правовідносин і фактичних обставин, твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду в судовому рішенні в справі №510/1286/16-а, предмет судового розгляду якої стосувався особи, якій пенсію призначено як державному службовцю, є необґрунтованими.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.