Рішення № 10374677, 22.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2010 р.Справа № 9/28-733 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м.Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300

про cтягнення 14 753 грн. 23 коп., з яких :13849 грн.11 коп. основного боргу, 500 грн. 73 коп. пені, 327 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 76 грн. 10 коп. - 3% річних.

За участю представників сторін:

          позивача: не з'явився

          відповідача: не з'явився

Сторони в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

Суть справи:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль звернувся 23.04.2010р. (вх.№0795(н) згідно штампу канцелярії суду) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м.Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область про стягнення : 14 753 грн. 23 коп., з яких : 13849 грн.11 коп. основного боргу, 500 грн. 73 коп. пені, 327 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 76 грн. 10 коп. - 3% річних заборгованості.

Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору № 11/Д-033 від 01.01.2009р. на постачання і транспортування природного газу, доповнення до договору №3 від 30.04.2009р., Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., 31.01.2010р., від 28.02.2010р. та від 31.03.2010р., та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.05.2010р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 14.05.2010р. на 01.06.2010р. за клопотанням відповідача, а також оголошувалась перерва в судовому засіданні до 18.06.2010р. та до 22.06.2010р. для надання можливості позивачу підготувати уточнення суми позовних вимог в зв’язку з неодноразовою частковою сплатою заборгованості відповідачем.

Позивач в засідання 22.06.2010р. не з'явився, проте надав суду заяву (вх. № 14177 від 22.06.2010р. згідно штампу канцелярії суду), якою уточнює суму заборгованості та просить стягнути з відповідача 12411,11 грн. основного боргу за спожитий природній газ, згідно договору №11/Д-033 від 01.01.2009р.

Разом з тим, вимоги в частині стягнення 500 грн. 73 коп. пені, 327 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 76 грн. 10 коп. - 3% річних, підтримує в повному обсязі. В заяві, також, зазначає, що в зв’язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості до моменту пред’явлення позовної заяви, а саме 21.04.2010р. в частині стягнення 845,00 грн. позивач відмовляється від позову, а в частині стягнення 593,00 грн. просить суд припинити провадження в зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки сплату проведено 21.05.2010р. Докази на підтвердження частково погашення боргу в сумі 845 грн. та 593 грн. долучено до матеріалів справи.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву, прийняв її як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання 22.06.2010р. не з'явився, проте, в засіданнях 01.06.2010р. та 18.06.2010р. та у відзиві на позовну заяву №983/1-4 від 05.05.2010р. зазначає, що УПСЗН Монастириської РДА є структурним підрозділом районної державної адміністрації, що утворюється головою районної державної адміністрації та являється бюджетною організацією і утримання управління здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Між Монастириським управлінням з експлуатації газового господарства та УПСЗН Монастириської РДА було укладено договір №11/Д-033 від 01.01.2009р. на постачання та транспортування природного газу, згідно якого Монастириське УЕГГ постачає і транспортує природний газ, а УПСЗН Монастириської РДА приймає газ та оплачує його вартість і транспортування. Так, кошторисом на 2009р. УПСЗН Монастириської РДА передбачено кошти на оплату природного газу в сумі 4600 грн., дану суму розподілено на 2009р. Управлінням надсилалися листи в Монастирську райдержадміністрацію, Монастириську районну раду з проханням виділити додаткові кошторисні призначення на оплату природного газу на опалювальний сезон жовтень-грудень 2009р. в сумі 15200 грн. Як зазначає, заборгованість погашалась по мірі фінансування, остання проплата 18.03.2010р. На ІІ квартал 2010р. тимчасовим кошторисом виділено 1 938 грн. 21.04.2010р. профінансовано 845 грн. в межах кошторису на квітень 2010р. Зазначає, що кредиторська заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.05.2010р. перед Монастириським УЕГГ становила 13455,43 грн. 29.04.2010р. до відповідача надійшов лист фінансового управління Монастирської райдержадміністрації від 21.04.2010р. №380, в якому повідомляється, що при затвердженні постійних кошторисів на 2010р. по мірі можливості будуть виділені кошти для погашення заборгованості та оплати за газопостачання на весь опалювальний сезон в сумі 25000 грн. 30.04.2010р. управлінням надіслано лист в Монастирську райдержадміністрацію з проханням при затвердженні постійного кошторису на 2010 р. посприяти у виділенні кошторисних призначень для оплати за енергоносії (в тому числі за спожитий природний газ). Вважає, що відповідачем здійснюються всі можливі заходи щодо погашення заборгованості.

В засіданні 01.06.2010р. відповідач подав докази часткової сплати заборгованості, а також тимчасові кошториси на I-II квартали 2010р. зазначає, що як тільки надійдуть остаточні цифри для затвердження постійного кошторису видатків, в управління буде можливість погасити заборгованість.

Враховуючи вищезазначене, управління, просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки при поступленні коштів УПСЗН Монастириської РДА буде погашена заборгованість по газопостачанню, а також, просить звільнити відповідача від сплати судових витрат, пені, інфляційних та річних, так як стверджує, що дана заборгованість виникла із незалежних від управління причин.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (природного газу).

Так, відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору на постачання і транспортування природного газу №11/Д-033 від 01.01.2009р. та Доповнення від 30.04.2009р. №3 до договору №11/Д-033, згідно умов якого позивач –ВАТ по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", як Постачальник, надав відповідачу - Управлінню праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, послуги по постачанню і транспортуванню природного газу за період з листопада 2009 року по березень 2010 року в кількості –6,000 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується актами прийому –передачі газу від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., 31.01.2010р., від 28.02.2010р. та від 31.03.2010р. Загальна вартість послуг за даними актами та з врахуванням встановлених цін на природній газ та тарифів на послуги по транспортуванню складає 16012,49 грн. Термін дії договору визначено з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2009р. Безпосереднім споживачем послуг було Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, а позивачем підтверджено, що 21.04.2010р. відповідачем здійснено часткову сплату боргу в сумі 845 грн., про що свідчить копія платіжного доручення №440 від 21.04.2010р. Таким чином станом на день подачі позову основна заборгованість відповідача склала 13004,11 грн.

Поряд з цим, згідно копії платіжного доручення №465 від 21.05.2010р. відповідачем сплачено на користь позивача 593 грн. боргу, а тому в зв’язку з допущеним простроченням виконання грошових зобов’язань борг відповідача, станом на час розгляду справи, складає 12411,11 грн. основної суми боргу, що підтверджено позивачем в заяві від 17.06.2010р.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Як встановлено судом сторони у відповідності до п. 6 вказаного Договору Покупець зобов’язався вчасно здійснювати оплату за газ, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору, передбачено, що у разі порушення умов, а саме не проведення оплати за газ, Покупець зобов’язується сплатити пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 500 грн. 73 коп. за період з 10.12.2009р. по 15.04.2010р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 327 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань та 76 грн. 10 коп. 3% річних за період з 10.12.2009р. по 15.04.2010р.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у відзиві на позов від 05.05.2010р. №983/1-4 заперечує свою вину у виникненні боргу, аргументуючи її недофінансуванням відповідача у потребах в коштах. В якості доказу надав копії надісланих управлінням листів в Монастирську райдержадміністрацію з проханням при затвердженні постійного кошторису на 2010 р. посприяти у виділенні кошторисних призначень для оплати за енергоносії (в тому числі за спожитий газ).

Розглянувши зазначені заперечення відповідача суд відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність своєї вини у виникненні заборгованості за отриманий газ перед позивачем в зв’язку з недофінансуванням, оскільки така підстава для звільнення від відповідальності суб’єкта господарювання за невиконання зобов'язання перед іншим суб’єктами господарювання чинним законодавством не передбачена.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За даних обставин, враховуючи, що відповідач на день розгляду спору не надав доказів про повне погашення заборгованості перед позивачем, а тому, на думку суду, знаходять свої підтвердження доводи позивача стосовно проведення відповідачем оплати заборгованості за отриманий газ не в повному обсязі, що є порушенням вимог ст.193 ГК України.

Враховуючи зазначене, суд вважає документально підтвердженою та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, м. Монастириська 12 411 грн. 11 коп. основного боргу, 500 грн. 73 коп. пені, 327 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань та 76 грн. 10 коп. 3 % річних.

Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи відповідач частково сплатив відповідачу заборгованості до моменту пред’явлення позовної заяви, а саме 21.04.2010р. сплачено 845,00 грн. Зазначений факт не заперечується і з боку позивача, який згідно заяви від 17.06.2010р. № 01/171 в частині стягнення 845,00 грн. відмовляється від позову.

Крім того, позивач в частині стягнення 593,00 грн. просить суд припинити провадження в зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем зазначену сплату проведено 21.05.2010р. після звернення позивача із позовом до суду. При цьому, як доказ на підтвердження частково погашення боргу відповідачем в сумі 845 грн. та 593 грн. позивачем подано виписки з рахунку в банку.

Розглянувши зазначену заяву, враховуючи те, що відповідачем добровільно сплачено частину основного боргу в розмірі 1438 грн. 00 коп. та враховуючи уточнення позовних вимог з боку позивача від 17.06.2010р. № 01/171 поданого у справі, суд на підставі ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із поданої позовної заяви та доданих до неї платіжних документів позивачем сплачено державне мито у розмірі 147 грн. 53 коп., а саме 1/% від ціни первісного позову 14753 грн. 23 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Разом з тим, як встановлено судом та визнано позивачем до суми основного боргу безпідставно включено 845 грн., оскільки дана сума сплачена відповідачем до подання позовної заяви в господарський суд. Відтак суд вважає, що спір в частині стягнення 845 грн. боргу виник з вини позивача, в зв’язку з чим державне мито та судові витрати слід пропорційно покласти на сторони у справі. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 139 грн. 08 коп. та 222 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м.Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область (ідент. код 03195599) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідент. код 03353503 ) – 12411(дванадцять тисяч чотириста одинадцять) грн. 11 коп. основного боргу, 500 (п'ятсот) грн. 73 коп. пені, 327 (триста двадцять сім) грн. 29 коп. інфляційних нарахувань, 76 (сімдесят шість) грн. 10 коп. - 3% річних заборгованості, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 08 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В частині стягнення 1438 грн. 00 коп. грн. основного боргу, припинити провадження у справі.

          4. В частині стягнення 8 грн. 45 коп. державного мита та 13 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 29 червня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко