Рішення № 10374676, 22.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2010 р.Справа № 9/29-735 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

до Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

про cтягнення 36 146 грн. 21 коп., з яких: 35 543 грн. 36 коп. - основного боргу, 246 грн. 68 коп. - пені, 320 грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань, 36 грн. 13 коп. - 3% річних.

За участю представників :

          позивача: Луків Р.М., доручення № 01/10-2010 від 02.01.10 р.

          відповідача: Терлюк І.Я. , довіреність № б/н від 12.05.10 р.

Представникам позивача та відповідача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи:

          Позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт.Козова, Козівський район, Тернопільська область про стягнення заборгованості в сумі 36 146 грн. 21 коп., з яких: 35 543 грн. 36 коп. - основного боргу, 246 грн. 68 коп. - пені, 320 грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань, 36 грн. 13 коп. - 3% річних.

Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору № 08/М-002 від 01.01.2009р., на постачання і транспортування природного газу, доповнення до договору №3 від 30.04.2009р., Актів приймання-передачі природного газу від 25.01.2010р., від 22.02.2010р., 23.03.2010р., та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.05.2010р. З метою правильного і об’єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою від 14.05.2010р. на 01.06.2010р., ухвалою від 01.06.2010р. на 18.06.2010р., а також оголошувалась перерва в судовому засіданні 22.06.2010р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази у справі.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, проте надав суду заяву про уточнення суми позовних вимог (вх. № 14198 (н) від 22.06.2010р. згідно штампу канцелярії суду), в якій в зв’язку із добровільною сплатою відповідачем 35543,36 грн. основного боргу, просить в цій частині заявлених вимог припинити провадження. Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 246 грн. 68 коп. - пені, 320 грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань, 36 грн. 13 коп. - 3% річних підтримав в повному обсязі. Як доказ на підтвердження часткового погашення Козівською ЦРКЛ боргу в сумі 35543,36 грн. долучено до матеріалів справи виписку банку по руху коштів за 09.06.2010р.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про уточнення суми позову, прийняв її як таку, що подана в порядку ст.22 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2010 р. прибув та згідно відзиву на позовну заяву №270/1 від 12.05.2010р. зазначив, що Козівська центральна районна комунальна лікарня являється бюджетною установою та фінансується з місцевого бюджету, в зв'язку з чим через неприйнятий бюджет станом на 07.09.2010р. відповідач не мав можливості сплатити вчасно борг з незалежних від нього причин, а тому пеню, інфляційні нарахування та 3% річних, просить не стягувати, зазначивши, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа звільняється від зобов’язання внаслідок випадку або непереборної сили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (природного газу).

Так, відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору на постачання і транспортування природного газу №08/М-002 від 01.01.2009р. та Доповнення від 30.04.2009р. №3 до договору №08/М-002, згідно умов якого позивач –ВАТ по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", як Постачальник, надав відповідачу - Козівській центральній районній комунальній лікарні, послуги по постачанню і транспортуванню природного газу за період з січня 2010 року по березень 2010 року в кількості –49,075 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується актами прийому –передачі газу від 25.01.2010р., від 22.02.2010р., та від 23.03.2010р. Загальна вартість послуг за даними актами та з врахуванням встановлених цін на природній газ та тарифів на послуги по транспортуванню складає 85258,63 грн. Термін дії договору визначено з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2009р. Безпосереднім споживачем послуг була Козівська центральна районна комунальна лікарня.

Відповідачем заборгованість за надані послуги з постачання та транспортування природного газу частково оплачено в розмірі 49716,97 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за поставлений природній газ проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця, що відповідачем не виконано, чим порушено умови укладеного договору та ст.ст. 526,714 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач добровільно сплатив основний борг в сумі 35543,36 грн. Зазначене підтверджуэться відповідачем поданим суду клопотанням від 18.06.2010р. та доданим до нього платіжним доручення від 09.06.2010р. № 1681.

Представник позивача, підтверджує сплату основного боргу відповідачем та відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22.06.2010р. просить суд припинити провадження у справі в частині сплати 35543,36 грн. суми основного боргу. При цьому в решті позовних вимог підтримує позов повністю.

Розглянувши клопотання відповідача та заяву позивача, приймаючи до уваги те, що відповідачем добровільно сплачено основний борг в розмірі 35543 грн. 36 коп. суд на підставі ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині вимог.

Щодо стягнення 246 грн. 68 коп. - пені, 320 грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань, 36 грн. 13 коп. - 3% річних то судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 6 укладеного між сторонами Договору Покупець зобов’язався вчасно здійснювати оплату за газ, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору, передбачено, що у разі порушення умов, а саме не проведення оплати за газ , Покупець зобов’язується сплатити пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 246 грн. 68 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому суд визнає правомірними та задовольняє вимоги позивача, щодо нарахування та стягнення з відповідача 320 грн. 04 коп. інфляційних нарахувань та 36 грн. 13 коп. 3% річних.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у відзиві на позов від 22.06.2010р заперечує свою вину у виникненні боргу, аргументуючи її тим, що станом на 07.09.2010р. ще не був затверджений місцевий бюджет, в зв’язку з чим відповідач не мав змоги вчасно оплатити борг.

Розглянувши зазначені заперечення відповідача суд відхиляє їх з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи зазначене, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність своєї вини у виникненні заборгованості за отриманий газ перед позивачем в зв’язку з недофінансуванням, оскільки така підстава для звільнення від відповідальності суб’єкта господарювання за невиконання зобов'язання перед іншим суб’єктами господарювання чинним законодавством не передбачена. При цьому, за згальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно проведення відповідачем оплати заборгованості за отриманий газ з допущеним простроченням виконання грошових зобов’язань.

Оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та враховуючи, що відповідач, на день розгляду спору надав суду докази про погашення лише суми основного боргу , а тому суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", м. Тернопіль, щодо стягнення з Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область 246 грн. 68 коп. - пені, 320 грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань, 36 грн. 13 коп. - 3% річних, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 зазначеної статті передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак суд вважає, що спір виник з вини позивача, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 361 грн. 46 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Козівської центральної районної комунальної лікарні, вул. Зелена, 19, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (ідент. код 02000792) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідент. код 03353503 ) – 246 (двісті сорок шість) грн. 68 коп. пені, 320 (триста двадцять) грн. 04 коп. інфляційних нарахувань, 36 (тридцять шість) грн. 13 коп. - 3% річних заборгованості, 361 (триста шістдесят одну) грн. 46 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 35543 грн. 36 коп. основного боргу, припинити провадження у справі.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 29 червня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          В.Л. Гевко