Рішення № 10374379, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/19805.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтелдом»

простягнення 50000,00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Багнюк М.І. –представник за довіреністю б/№ від 18.05.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелдом»про стягнення 50000,00 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 260907 від 26.09.2007 року відповідач зобов’язався виконати на користь позивача підрядні роботи, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що згідно з пунктом 2.6 договору перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 50000,00 грн., проте, відповідач, в порушення умов договору, до виконання робіт не приступив. Посилаючись на статті 11, 526, 530, 849 ЦК України, позивач просить стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., перераховані в якості передоплати за договором.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.04.2010 року, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

          Представник відповідача у судове засідання 31.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 27.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 31.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 14.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 31.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року відкладено розгляд справи на 05.07.2010 року.

          Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.

          Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2010 року надав письмові уточнення підстави позову та усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до наданих письмових уточнень позивач, обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що листом б/№ від 15.06.2010 року відмовився від договору, у зв’язку з чим останній припинив свою дію.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення підстави позову.

          Представник відповідача у судове засідання 05.07.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 14.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          26.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелдом»(надалі –відповідач) укладено договір № 260907 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач зобов’язався виконати за завданням позивача власними силами і засобами та з використанням своїх матеріалів та обладнання зазначені в додатку № 1 до договору роботи по структурованій кабельній системі офісу по вул. Лобановського, 1 в с. Чайки, а відповідач зобов’язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

          Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість (договірна ціна) договору є динамічною і приблизно складає 131916,00 грн. Остаточна вартість (договірна ціна) робіт підлягає уточненню відповідно до фактично виконаних обсягів робіт.

          Відповідно до пункту 2.6 договору на виконання робіт за договором позивач зобов’язався надавати відповідачу поетапні аванси. Зокрема, сторони передбачили, що перед початком кожного етапу, які виокремлюються на підставі технологічної й організаційної доцільності, сторони визначають обсяги робіт, що будуть виконуватися, та строки їх виконання. Перерахування авансу здійснюється у відповідь на письмову заявку відповідача, у якій вказано розмір авансу та порядок його використання, у строк не більше 5-ти банківських днів з дня надання відповідачем названої заявки. В подальшому, суми наданих авансів вираховуються з сум, що підлягають сплаті за виконані роботи.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками банку по особовому рахунку за 27.09.2007 року, 23.10.2007 року, 10.01.2008 року, 27.02.2008 року та 20.03.2008 року на виконання пункту 2.6 договору позивач здійснив на користь відповідача переказ 50000,00 грн.

          В порушення умов договору, відповідач до виконання передбачених договором робіт не приступив.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).

          Частина 3 статті 875 ЦК України передбачає, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

          Згідно з частиною 4 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

          Відповідно до наданого суду фіскального чека № 7757 16.06.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача листа з повідомленням про односторонню відмову від укладеного між сторонами договору.

          Згідно з частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

          Враховуючи зазначене, 16.06.2010 року договір припинив свою дію.

          Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача кошти, перераховані у якості передоплати за договором.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Зобов’язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів недоговірних зобов’язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Змістом даних зобов’язань є обов’язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути це майно потерпілому. Таке же зобов’язання виникає і в тому разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України). Крім того, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (частина перша статті 1214 ЦК України).

          Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що обов’язковою умовою, з якою законодавець пов’язує виникнення даного виду зобов’язань, є відсутність правової підстави – юридичного факту –для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Причому обов’язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

          З огляду на вказане, враховуючи, що 16.06.2010 року укладений між сторонами договір припинив свою дію, суд визначає, що станом на день слухання справи перераховані у якості передоплати за договором грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. відповідач зберігає у себе без достатньої правової підстави.

          Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 50000,00 грн., відповідач не надав.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212- 1214 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелдом» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 19, кв. 28; ідентифікаційний код 33597415) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; ідентифікаційний код 32246715) грошові кошти у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –13.07.2010 року.