Рішення № 10374324, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7613.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трактінжбуд»

простягнення 6 087, 45 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Прилуцька Л.О. –представник за довіреністю від 26.02.2009 року; Від відповідача:Решодько І.М. –представник за довіреністю від 11.02.2010 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактінжбуд»про стягнення заборгованості у сумі 5072, 50 грн. - основного боргу та 1014, 95 грн. –процентів за користування чужими коштами, з підстав неналежного виконання відповідачем зобов’язання по наданню послуг механізмів.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 202 від 29.07.2008 року позивачем було здійснено попередню оплату за роботу механізму асфальтоукладника. Відповідач зазначені послуги не здійснив, внаслідок чого позивач звернувся до ТОВ «Трактінжбуд»з вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач суму попередньої оплати не перерахував, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 5072, 50 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1014, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 01.03.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 01.03.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.03.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року відкладено розгляд справи на 22.03.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.03.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 22.03.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 року відкладено розгляд справи до 12.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.04.2010 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.04.2010 року заявив усне клопотання про оголошення перерви.

У судовому засіданні 12.04.2010 року оголошено перерву до 20.04.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.04.2010 року подав відзив на позовну заяви, відповідно до якого зазначив, що 28.07.2008 року, відповідач за заявкою позивача, направив на об’єкт позивача, за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 42 а асфальтоукладник С-750 № 01204, для виконання робіт по укладці асфальтобетону. Асфальтоукладчик прибув на об’єкт о 8:00 год. та виконував роботи, згідно вказівок прораба позивача до 17:00 год. Однак, позивач без будь-яких мотивованих причин відмовився підписати акти виконаних робіт. Про відмову від підписання актів виконаних робіт, було складено акт працівниками ТОВ «Трактінжбуд», які перебували на об’єкті, а саме: керуючим виробництвом Лук’янцем В.М., інженером-контролером з техніки безпеки і котлонадзору Гоменюком А.А. та машиністом укладача асфальту Музикою В.В.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 20.04.2010 року оголошено перерву до 25.05.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2010 року надав пояснення по суті спору, відповідно до якого подав лист відповідача № 46/09 від 17.07.2009 року згідно із яким відповідач визнав факт здійснення попередньої оплати, а не оплати за надані послуги.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування оригіналів у позивача.

У судовому засіданні 25.05.2010 року оголошено перерву до 08.06.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2010 року надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що лист № 46/09 від 17.07.2009 року є відповіддю на претензію позивача № 055 від 02.07.2009 року. На дату отримання претензії у ТОВ «Трактінжбуд» змінилися директор та головний бухгалтер. Так, на час виконання робіт, директором ТОВ «Трактінжбуд»був Кравчишин К.В., головним бухгалтером –Ткаченко В.Г. На дату отримання претензії, директором ТОВ «Трактінжбуд»був Пікульський А.О., а головним бухгалтером Штогріна Т.А. Посадові особи, які готовили зазначений лист при його написанні використовували лише дані вказані позивачем у претензії без перевірки бухгалтерських та інших первинних документів. Це призвело до того, що у листі-відповіді на претензію було помилково вказано невірну дату виконання робіт та призначення як «попередня оплата за послуги механізмів».

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010 року надав усні пояснення щодо зазначеного відповідачем у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду від 08.06.2010 року відкладено розгляд справи на 15.06.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 15.06.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 08.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2010 року з’явився, однак вимоги ухвали суду від 08.06.2010 року не виконав.

Представник позивача у судове засідання 05.07.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.07.2010 року усно заперечував проти позовних вимог, однак вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 року відкладено розгляд справи до 13.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2010 року надав суду акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року, в підтвердження того, що роботи асфальтоукладника булди зроблені, не відповідачем, а третьою особою.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактінжбуд»(надалі – відповідач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал»(надалі - позивач) для здійснення передоплати за роботу асфальтоукладника рахунок-фактуру № 202 від 29.07.2008 року на суму 5072, 50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал»здійснило оплату зазначено рахунку перерахувавши на рахунок відповідача кошти у сумі 5072, 50 грн.

За твердженням позивача, відповідач зобов’язання по наданню послуг асфальтоукладником не виконав, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал»звернулося до відповідача з претензією № 055 про відмову від прийняття послуг у подальшому та поверненню у семиденний строк суми попередньої оплати у розмірі 5072, 50 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що 28.07.2008 року, відповідач за заявкою позивача, направив на об’єкт позивача, за адресою: м. Київ, Чоколовський бульвар, 42 а асфальтоукладник С-750 № 01204, для виконання робіт по укладці асфальтобетону. Асфальтоукладчик прибув на об’єкт о 8:00 год. та виконував роботи, згідно вказівок прораба позивача до 17:00 год. Однак, позивач без будь-яких мотивованих причин відмовився підписати акти виконаних робіт. Про відмову від підписання актів виконаних робіт, було складено акт працівниками ТОВ «Трактінжбуд», які перебували на об’єкті, а саме: керуючим виробництвом Лук’янцем В.М., інженером-контролером з техніки безпеки і котлонадзору Гоменюком А.А. та машиністом укладача асфальту Музикою В.В.

Крім того відповідач посилається на те, що неодноразово направляв на адресу позивача акти приймання-передачі виконаних робіт , на підтвердження чого надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення № 2292696. Однак, позивач ні підписаних актів, ні мотивованої відмови відповідачу не направив.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач 29.07.2008 року здійснив оплату наданих відповідачем послуг, а не попередню оплату. В підтвердження вказаного відповідач подав суду оригінал рахунку-фактури № 202 від 29.07.2008 року, згідно із якого призначенням платежу значиться «оплата за роботу механізмів», а не «попередня оплата…».

Відповідно до наказу № 149 від 13.06.1997 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів»затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, а саме: подорожній лист будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини (механізму), рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму), картка обліку роботи будівельної машини (механізму), журнал обліку роботи будівельної машини (механізму), довідка про виконані роботи (послуги).

Ухвалою суд зобов’язав відповідача надати суду докази первинні документи на підтвердження виконання робіт асфальтоуклаником та списання дизельного палива.

Однак, на вимогу суд відповідач жодних доказів на підтвердження надання позивачу послуг асфальтоукладника не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено допустимими засобами доказування, що ним надано позивачу послуги асфальтоукладника.

Крім того, суд зазначає, що з повідомлення про вручення поштового відправлення № 2292696, відправленого 17.07.2009 року (тобто через рік від наданих послуг), не вбачається, що на адресу позивача був відправлений саме акт № 184 прийому виконаних робіт (послуг) за липень 2008 року.

Як зазначалося вище, 02.07.2009 року претензією № 055 позивач відмовився від подальшого прийняття наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Беручи до уваги, що підстава на якій відповідачем були набутті кошти у сумі 5072, 50 грн. відпала, вимога позивача про стягнення з відповідача 5072, 50 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач просить суд стягнути з позивача відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 014, 95 грн. за період з 29.07.2008 року по 28.01.2010 року.

Обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення процентів за користування чужими коштами відповідач посилається на положення ст. 536 ЦК України, відповідно до якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час, оскільки договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, відповідач вважає за можливе застосувати аналогію закону і стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, згідно із якої передбачено, що якщо договором позики не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія законом).

Проте, правовідносини надання послуг, що виникли між сторонами, врегульовані цивільним законодавством, а саме спеціальними нормами глави 63 ЦК України, та не є подібними за змістом з правовідносинами позики.

Враховуючи те, що нормами, які регулюють правовідносини надання послуг не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає позовну вимогу відповідача про стягнення з позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1 014, 95 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 901, 903, 1048, 1212 ЦК України, ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактінжбуд»(03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60; код ЄДРПОУ 21490072) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Універсал» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 33935560) кошти у розмірі 5 072 (п’ять тисяч сімдесят дві) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., та 196 (сто дев’яносто шість) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.