Рішення № 10374218, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/22027.05.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

До відповідачів1) Міністерства палива та енергетики України

2) Фонду державного майна України

3) Відкритого акціонерного товариства бурової компанії «Букрос»

Про визнання права власності та визнання недійсним наказу                                                                                  Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Хвінгія І.В. (за дов.)

від відповідача-1 Черненко Є.М. (за дов.)

від відповідача-2 Сідненко О.Л. (за дов.)

від відповідача-3 не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство (далі –ВАТ) «Укрнафта» до Міністерства палива та енергетики України (відповідача-1), Фонду державного майна України (відповідача-2), відкритого акціонерного товариства (далі –ВАТ) бурової компанії «Букрос»(відповідача-3) про:

- визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –на будівлю (гуртожиток кв. кв. №№ 1-15), розташовану за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, загальною площею 1246,4 кв. м. (позиція 4891 Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38);

- визнання недійсним наказу Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 р. «Про внесення змін до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38».

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Міністерство палива та енергетики України 19.01.2010 р. прийняло наказ № 17 «Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38», яким внесло зміни до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38, а саме: виключило з Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»позицію 4891 (житловий будинок з гуртожитком за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб.). Пунктом другим наказу № 17 від 19.01.2010 р. голові правління ВАТ бурової компанії «Букрос»наказано вжити заходів щодо зміни розміру статутного фонду.

Позивач вважає, що відповідач-1, прийнявши спірний наказ, розпорядився належним позивачеві майном всупереч волі власника, в порушення виключної компетенції загальних зборів акціонерів ВАТ «Укрнафта»та всупереч нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. порушено провадження у справі № 6/220, розгляд останньої призначено на 17.05.2010 р..

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. вжито заходів до забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України.

У судовому засідання представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 6/220 до прийняття рішення господарським судом Полтавської області України у справі № 3/86-09.

Судом клопотання відхилено як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Міністерство палива та енергетики України (відповідач-1) та Фонд державного майна України (відповідач-2) у поданих суду відзивах позовні вимоги відхилили у повному обсязі зазначивши, що відповідно до законодавства України, яке діяло на момент формування статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», гуртожиток належав до державного житлового фонду, у зв’язку з чим не підлягав приватизації та відповідно не міг бути включений до статутного фонду на законних підставах. На думку відповідачів, гуртожиток не міг бути переданий до статутного фонду позивача, оскільки не підлягав передачі у власність господарських товариств.

Відповідач-3 відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відкрите акціонерне товариство (далі –ВАТ) «Укрнафта»створено в процесі корпоратизації виробничого об'єднання «Укрнафта», яка відбувалась на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію»№210/93 від 15.06.1993 р.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про корпоратизацію»№ 210/93 від 15.06.1993 р. засновником ВАТ «Укрнафта»виступив Державний комітет України по нафті і газу (Держкомнафтогаз), який 23.02.1994 р. прийняв наказ № 57 про створення на базі виробничого об'єднання «Укрнафта»відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», затвердив акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта»(додаток №1 до наказу №57 від 23.02.1994 р.) та статут ВАТ «Укрнафта»(додаток №2 до наказу №57 від 23.02.1994 р.).

Обов'язок засновника затвердити акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу корпоратизованого підприємства передбачена п. 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508 (далі –Положення).

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта», затвердженого Головою Держкомнафтогазу 04.02.1994 р., вартість майна об'єднання, яке підлягало включенню до статутного фонду товариства і мало становити майнову основу його діяльності, склала 1355712750 тис. крб.

До переліку майна, яке було включено до статутного фонду ВАТ «Укрнафта», увійшла, зокрема, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб., що розташований за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Так, відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта»розмір статутного фонду (рядок 17 акту оцінки) визначався як вартість цілісного майнового комплексу за вирахуванням вартості майна, для якого органом приватизації встановлений особливий режим приватизації, об'єктів державного житлового фонду, а також об'єктів, які не підлягають приватизації (рядок 12 акту оцінки).

Відповідно до розшифровки акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта»(форма згідно з додатком №1 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) на 01.12.1993 р. до вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта»увійшла вартість майна його структурного підрозділу - нафтогазовидобувного управління (НГВУ) «Полтаванафтогаз».

Згідно з відомістю розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв НГВУ «Полтаванафтогаз»станом на 01.12.1993 р. (за формою згідно з додатком № 3 до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації) до переліку майна, яке складало майновий комплекс даного виробничого підрозділу, увійшов, зокрема, об'єкт, який описаний у відомості як житловий будинок по вул. Половки, 95/2, прибудова-гуртожиток, інвентарний номер 144 залишковою вартістю 92 тис. крб.

Відомість розрахунку вартості державного житлового фонду підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» станом на 01.12.1993 р., яка визначає перелік та вартість майна, що не підлягало включенню до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»(розшифровка рядка 12.3 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об'єднання «Укрнафта») не містить такого об'єкту як прибудова-гуртожиток по вул. Половки, 95/2 у місті Полтава, інвентарний номер 144.

Наприкінці 2003 року наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 р. № 2097 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 р. за № 1201/8522) було затверджено Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, яким була визначена послідовність дій державних органів приватизації та органів, уповноважених управляти державним майном, зокрема, щодо передачі об’єктів нерухомого майна до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі корпоратизації (далі –Положення від 2003 року).

Відповідно до п. 2.2 Положення на письмовий запит відкритого акціонерного товариства засновник відкритого акціонерного товариства готує перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, за встановленою формою.

Згідно з п. 2.3 Положення підтвердження права власності на нерухоме майно відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться, серед іншого, на підставі описів основних фондів, складених на дату оцінки об’єкта, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акту оцінки вартості майна.

На підставі положень вищезазначеного нормативного акту наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38 затверджено перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р. (далі –Перелік). Як вбачається з тексту наказу, відповідність Переліку підтверджена висновком аудитора.

Згідно з затвердженим Переліком, до нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., увійшов житловий будинок з гуртожитком за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб. (позиція 4891).

Таким чином, прибудова-гуртожиток за адресою: місто Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, залишковою вартістю на момент включення до статутного фонду 92271 крб., увійшов до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»в процесі корпоратизації виробничого об’єднання «Укрнафта», що підтверджується наявними в справі документами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому засновником як вклад до статутного (складеного капіталу).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами, законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов’язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв’язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов’язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна –на будівлю (гуртожиток кв. кв. №№ 1-15), розташовану за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, загальною площею 1246,4 кв. м. (позиція 4891 Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38.

Також є правомірними позовні вимоги про визнання недійсним наказу Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 р..

Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», враховуючи лист Фонду державного майна України від 03.03.2009 р. № 10-21-2876 та звернення першого заступника голови правління відкритого акціонерного товариства компанія «Букрос», 19.01.2010 р. Міністерство палива та енергетики України прийняло наказ № 17 «Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38», яким внесло зміни до Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»під час корпоратизації станом на 01.12.1993 р., затвердженого наказом Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38, а саме: виключило з переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Укрнафта», позицію 4891 (житловий будинок з гуртожитком за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд 95/2, інвентарний номер 144, вартістю 92271 крб.). Пунктом другим наказу № 17 від 19.01.2010 р. голові правління ВАТ бурової компанії «Букрос»наказано вжити заходів щодо зміни розміру статутного фонду.

Відповідно до листа Фонду державного майна України від 03.03.2009 р. № 10-21-2876 спірний гуртожиток увійшов до відомості розрахунку вартості державного житлового фонду виробничого об’єднання «Укрнафта»(п. 12.3 акту оцінки цілісного майнового комплексу виробничого об’єднання «Укрнафта»), у зв’язку з чим був вилучений з вартості цілісного майнового комплексу.

У той же час, підрозділ рядку 12 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виробничого об’єднання «Укрнафта»визначає вартість державного житлового фонду, що не увійшов до статутного фонду підприємства «Виробниче об’єднання «Укрнафта» станом на 01.12.1993 р.. Відповідно до вказаного акту вартість даного житлового фонду складала 9443109 тис. крб.. Перелік державного житлового фонду вартістю 9443109 тис. крб., що не увійшов до статутного фонду, містить у відомості розрахунку вартості державного житлового фонду, яка не містить інвентарного номеру 144 вартістю 92271 крб., що є прибудовою-гуртожитком за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2.

Натомість, вказана відомість містить інший об’єкт нерухомості, розташований за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2, а саме: житловий будинок, що має інвентарний номер 143, введений в експлуатацію у 1975 році, залишковою вартістю 318 тис. крб. Зазначений об’єкт державного житлового фонду не увійшов до статутного фонду ВАТ «Укрнафта»і у 2002 році був переданий у комунальну власність відповідно до Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»№ 147-98-ВР від 03.03.1998 р..

Отже, гуртожиток за адресою: місто Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, є іншим, відмінним об’єктом, який не увійшов до переліку об’єктів державного житлового фонду, які підлягали вилученню з вартості цілісного майнового комплексу.

Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»(далі –Закон) поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 1 Закону).

Частиною 4 статті 1 Закону передбачено, що він не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування.

Як встановлено судом вище, гуртожиток за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, 95/2, інвентарний номер 144, на законних підставах перебуває у приватній власності ВАТ «Укрнафта», у зв’язку з чим дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»не поширюється на даний об’єкт.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання недійсним наказу Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 р. «Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання Міністерства палива та енергетики України та Фонду державного майна України не неправомірну передачу до у 1993 році до статутного фонду позивача спірного майна є недоведеними з огляду на наступне.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 34 ЦК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позивача набув право власності на спірне майно внаслідок прийняття органом державної влади (Державним комітетом України по нафті та газу) наказу № 57 від 23.04.1994 р., тобто цивільні права та обов’язки виникли внаслідок акту органу державної влади.

Даний наказ є чинний і у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

За таких обставин, посилання відповідачів на неправомірну передачу майна є недоведеними, оскільки допустимим доказом в даному випадку може бути відповідне рішення суду про законність наказу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме: 6830,32 грн. (85 + 6745,32 грн.) державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій. Зайво сплачене державне мито у розмірі 85 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Вжиті ухвалою суду від 29.04.2010 р. заходи забезпечення позову підлягають скасуванню в порядку ст. 68 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 68, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) на об’єкт нерухомого майна, а саме: на будівлю (гуртожиток кв. кв. №№ 1-15), розташовану за адресою Полтавська область, м. Полтава, вул. Половки, буд. 95/2, загальною площею 1246,4 кв..

Визнати недійсним наказ Міністерства палива та енергетики України № 17 від 19.01.2010 р. «Про внесення зміни до наказу Мінпаливенерго від 28.01.2005 р. № 38».

Стягнути з Міністерства палива та енергетики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код 00013741) на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) 6830,32 грн. державного мита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) 85 грн. державного мита.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2010 р., після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                С.А. Ковтун

Рішення підписано 13.07.2010 р..