Рішення № 103741571, 10.02.2022, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2-а/679/11/2022

Справа № 679/1471/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Стасюка Р.М.,

секретар судового засідання Плазій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції Національної поліції України, поліцейський роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Смулка Романа Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.Ф. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДПО18 №716180 від 09 листопада 2021 року винесену поліцейським роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Смулка Р.А. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 і ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та провадження в справі про адміністративне правопорушення- закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 09 листопада 2021 року о 14 год. 37 хв. в м. Сврни вул. Вишнева, 72 ОСОБА_1 керував ТЗ та під час руху користувався засобами зв`язку тримаючи їх в руках, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також пред`явив посвідчення водія, яке не дає можливість патрульному прочитати та зафіксувати дані що містяться у посвідченні водія. Реєстраційному документі ТЗ, чим порушив п. 2.9 д і п. 2.1. а, б, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Мотивуючи невинуватість ОСОБА_1 представник позивача зазначив, що зазначена вище постанова є надуманою, протиправною та такою, що не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому, представник зауважив на тому, що він звинувачується в тому, що6 «здійснював рух на ТЗ при цьому пред`явив посвідчення водія, яке не дає можливість патрульному прочитати та зафіксувати дані що містяться у посвідченні водія, чим порушив п. 2. 1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Однак, ОСОБА_1 мав і пред`явив поліцейському посвідчення водія серії НОМЕР_1 , відомості про яку внесено поліцейським до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 09 листопада 2021 року. ЗХгідно зазначеного посвідчення, ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорії А1, А, В1, В, С1, С, D, CE .

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що відповідно п. 2.9 д ПДР України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці

Ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за «Користування під час руху транспортного засобу зв`язку, необладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук».

Таким чином, суть правопорушення викладеного в постанові не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу є порушенням ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин позивач просить скасувати постанову поліцейського роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Смулка Р.А. ДПО18 №716180 від 09 листопада 2021 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відзив на позовну заяві із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відповідачами до суду не подано.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 листопада 2021 року дана позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.Ф.в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з зазначених в позові підстав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, про що в матеріалах справи наявне відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засіданні не з`явився.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу Адміністративного Судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 2.9 д та п. 2.1. а, б Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У судовому засіданні встановлено, що поліцейським Смулкою Р.А. було прийнято постанову про те, що про09 листопада 2021 року о 14 год. 37 хв. в м. Сарни вул. Вишнева, 72 ОСОБА_1 керував ТЗ та під час руху користувався засобами зв`язку тримаючи їх в руках, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також пред`явив посвідчення водія, яке не дає можливість патрульному прочитати та зафіксувати дані що містяться у посвідченні водія. Реєстраційному документі ТЗ, чим порушив п. 2.9 д і п. 2.1. а, б, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП України (а. с. 6).

Частиною 1 ст.126 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

В постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.2 ст. 122 КупАП зазначено про порушення останнім п.2.9 д) та п. 2.1 а,б) Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.1.а та б) Правил дорожнього руху України передбачено: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон)

Пунктом 2.9 д) Правил дорожнього руху України передбачено: водієві забороняється

під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Разом з тим, в оскаржуваній постанові відповідач своєю ж рукою зазначив серію та номер посвідчення водія ОСОБА_1 , а саме НОМЕР_1 від 01.10.2014 року.

Крім того, Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол може не складатись у разі вчинення адміністративних порушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних порушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч.5 ст.258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків коли порушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства Внутрішніх справ №1376 від 06 листопада 2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року №1496/27941.

В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель,

номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Жодних доказів, які б спростовували позицію позивача та підтверджували, що він допустив порушення п. 2.1 а,б та п. 2.9 д Правил дорожнього руху України, а саме відеозапис події, фотокартки, пояснення свідків, тощо, відповідачем суду не представлено.

Вищевикладене узгоджується із правовими позиціями, викладеними у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року по справі № 175/1982/16-а (2а/175/10/16).

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 а та п. 2.9 д Правил дорожнього руху України, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній Постанові від 09 листопада 2021 року серії ДПО18 №716180.

Проте, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскарженої постанови відповідно до норм КУпАП.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми права, які містяться у ст.ст. 9, 122, 126, 251, 280 КУпАП, з урахуванням норм права, що містяться у ч. 2 ст. 19 Конституції України, та на окремі з яких вірно посилався позивач у позовній заяві.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, що частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.

Така позиція суду повністю співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 липня 2020 по справі №524/6159/16-а.

Згідно з квитанцією №ПН2670934 від 23 листопада 2021 року позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом на рахунок Нетішинського міського суду Хмельницької області було сплачено судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн (а.с. 1).

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 454 грн, відповідно до ст. 139 КАС України мають бути покладені на відповідача - Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, ЄДРПОУ 40108646).

Керуючись ст.ст. 9, 10, 77, 90, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції Національної поліції України, поліцейський роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Смулка Романа Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Смулка Романа Анатолійовича серії ДПО18 №716180 від 09 листопада 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, ЄДРПОУ 40108646), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач поліцейський роти №5 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Смулка Романа Анатолійовича, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери,14, Рівненської області.

Суддя Р.М.Стасюк