Рішення № 10373997, 06.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.10 р.                     Справа № 9/96                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М”, м.Дніпродзержинськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про стягнення 6149грн.08коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М”, м.Дніпродзержинськ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 6149грн.08коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5061грн.96коп., пені в розмірі 364грн.46коп., 3% річних в розмірі 166грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 556грн.66коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/231 від 24.02.2009р., специфікацію №1 від 24.02.2009р. до наведеного договору, видаткову накладну №С-00000006 від 13.03.2009р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №477 від 12.03.2009р., лист вих.№15/0206м від 02.06.2009р., лист вих.№0406 від 04.06.2009р., претензію вих.№0102 від 01.02.2010р.

Позивачем 01.07.2010р. надані письмові пояснення вих..№2206 від 22.06.2010р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

06.07.2010р. на адресу суду від Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ надійшов відзив №17/535 від 05.07.2010р., відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позову.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

24.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М”, м.Дніпродзержинськ та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ укладений договір поставки №15/231, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов’язується у відповідності до умов даного договору прийняти зазначену продукцію (товар) та сплатити її.

Відповідно до п.13.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №15/231 від 24.02.2009р.

Відповідно до п.5.1 договору, постачання продукції обумовлюється на кожну партію товару та зазначається у специфікаціях до договору.

24.02.2009р. сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №15/231 від 24.02.2009р., відповідно до якої постачання товару на загальну суму 5061грн.96коп. здійснюється на умовах EXW склад постачальника згідно Інкотермс 2000р. на протязі 3 днів після підтвердження заявки.

В розпорядженні суду відсутні письмові заявки відповідача згідно наведеної специфікації, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 5061грн.96коп., що підтверджується видатковою накладною №С-00000006 від 13.03.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалою від 02.06.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису на видатковій накладній №С-00000006 від 13.03.2009р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №477 від 12.03.2009р., надати письмові пояснення стосовно отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №С-00000006 від 13.03.2009р. на підставі договору №15/231 від 24.02.2009р.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач стверджує, що надані до матеріалів справи документи, зокрема видаткова накладна №С-00000006 від 13.03.2009р. не містить посилань на договір та довіреність, у зв’язку з чим, на думку відповідача, товар отриманий не в рамках договору.

Однак зазначені вище обставини спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту видаткової накладної №С-00000006 від 13.03.2009р. вбачається, що вона підписана представником відповідача на підставі довіреності №477 від 12.03.2009р., яка, в свою чергу, містить посилання на договір №15/231 від 24.02.2009р. (копія довіреності додана до матеріалів справи).

Крім того, листом вих.№15/0206м від 02.06.2009р. відповідач просить продовжити строк погашення заборгованості за договором №15/231 від 24.02.2009р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №С-00000006 від 13.03.2009р. на підставі договору постачання №15/231 від 24.02.2009р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній, а отже прийнята відповідачем на підставі договору постачання №15/231 від 24.02.2009р. без заперечень.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що умови оплати обумовлюються на кожну партію товару та зазначаються у специфікаціях до договору.

Специфікацією №1 від 24.02.2009р. сторони узгодили, що оплата товару здійснюється після постачання на протязі 15 календарних днів.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки суттєві умови поставки партії обладнання погодженні сторонами, позивач вважає, що оплата обладнання повинна була здійснюватись на умовах специфікації №1 від 24.02.2009р. до договору постачання №15/231 від 24.02.2009р.

Однак, як зазначено вище, листом вих.№15/0206м від 02.06.2009р. відповідач звернувся з проханням до позивача щодо продовження строку погашення заборгованості за договором №15/231 від 24.02.2009р. до 30.08.2009р.

Листом вих.№0406 від 04.06.2009р. позивач погодився продовжити строк оплати заборгованості, відповідно до листа вих.№15/0206м від 02.06.2009р., до 30.08.2009р.

Таким чином сторони узгодили відстрочення сплати заборгованості відповідачем за договором постачання №15/231 від 24.02.2009р., у зв’язку з чим кінцевим строком сплати заборгованості за видатковою накладною №С-00000006 від 13.03.2009р. є 30.08.2009р. включно.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5061грн.96коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 5061грн.96коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 5061грн.96коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М”, м.Дніпродзержинськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5061грн.96коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 364грн.46коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.7.2. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати за даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором постачання №15/231 від 24.02.2009р. в розмірі 364грн.46коп. за період прострочення з 31.08.2009р. по 27.02.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначена ним сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 364грн.46коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 166грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 556грн.66коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 166грн.00коп. та розмір інфляційних витрат становить 556грн.66коп. за період прострочення з 28.03.2009р. по 30.04.2010р.

Як зазначено вище, судом встановлено, що кінцевим строком сплати заборгованості за видатковою накладною №С-00000006 від 13.03.2009р. є 30.08.2009р. включно.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 166грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 556грн.66коп. за період прострочення з 28.03.2009р. по 30.04.2010р. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 100грн.68коп. за період прострочення з 31.08.2009р. по 30.04.2010р. та 418грн.55коп. за період прострочення з вересня 2009р. по травень 2010р. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М”, м.Дніпродзержинськ до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в розмірі 6149грн.08коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5061грн.96коп., пені в розмірі 364грн.46коп., 3% річних в розмірі 166грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 556грн.66коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Созідатель - М” (за адресою: вул.Сачко, б.17, кв.37, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, 51931, вул.Колеусівська, б.32, кв.17, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, 51901, р/р 26005021101001 у відділені ДФ АТ „Індекс Банк”, МФО 307015, код ЄДРПОУ 33127707) суму основного боргу в розмірі 5061грн.96коп., пені в розмірі 364грн.46коп., 3% річних в розмірі 100грн.68коп. та інфляційні витрати в розмірі 418грн.55коп, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 98грн.63коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228грн.19коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 06.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя