Рішення № 10373982, 13.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.10 р.                     Справа № 37/52пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка, ідентифікаційний код 32953421

про: зобов’язання внести зміни до договору оренди №1554 від 21.12.2004р.

та за зустрічною позовною заявою: Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка, ідентифікаційний код 32953421

до Відповідача: Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

про: визнання права на підставі п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору.

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Позивача – Тищенко Ю.С. (за довіреністю № 88 від 22.09.2009р.);

від Відповідача – Морозов О.В. (за довіреністю №1 від 28.09.2009р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.04.2010р. на 17.05.2010р., 17.05.2010р. у судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2010р., з подальшим перенесенням на 10.06.2010р. для підготування повного тексту рішення, проте у зв’язку із поданням заяви про відвід справу було відкладено на 13.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка (далі – Відповідач) про зобов’язання внести зміни до договору оренди №1554 від 21.12.2004р., виклавши п. 6.3. у наступній редакції: „З дозволу Орендодавця продавати окремі інвентарні номери зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору” та доповнення договору оренди №1554 від 21.12.2004р. п. 11.2. у наступній редакції: „Списання за складу Підприємства окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу” і п. 10.4.1. у наступній редакції: „Розірвання договору в частині передачі окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу”.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що у зв’язку із змінами у нормативному регулюванні відбулося істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що зумовлює необхідність відповідної зміни договору шляхом виключення спірного положення, яке не відповідають діючому законодавству та доповнення тексту договору новими умовами в контексті поточного стану відповідного законодавства.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренду №1554 від21.12.2004р. з додатками.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує Наказом Фонду державного майна України від 20.12.2006р. №1922, Порядком списання об’єктів державної власності, затвердженим Постановою КМУ від 08.11.2007р. №1314, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 16, 651-653 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 20.09.2010р. надав на вимогу суду письмові пояснення по справі (а.с.а.с.48-50), в яких, посилаючись на наявні інші судові справи із Відповідачем повідомив про відсутність згоди сторін щодо приведення договору у відповідність до істотно змінених обставин, та наголосив, що на теперішній час механізм списання та відчуження орендованого державного майна діючим законодавством України не передбачений, а положення ст. 188 Господарського кодексу України про порядок зміни договору у світлі правової позиції Конституційного Суду України за рішенням від 09.07.2002р. №15-рп/2002 та Вищого господарського суду України у постанові від 29.12.2005р. № 12/198 мають рекомендаційний характер та як досудове врегулювання не обмежує юрисдикцію судів і права на судовий захист.

19.04.2010р. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом з вимогами до Регіонального відділенні Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про зобов’язання залишити без змін договір оренди від 21.12.2004р. №1554 (а.с.а.с.22-24), який ухвалою суду від 19.04.2010р. був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні вимоги Відповідача обґрунтовані посиланням на те, що згідно ч.4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлені правила, які погіршують становище орендаря, що також відображено у п.10.2 спірного договору. Крім того, у зв’язку з тим, що п. 3 Порядку списання об’єктів державної власності визначає можливість списання цілісного майнового комплексу підприємства в цілому як господарського об’єкту окремими законами, та не виключає права орендаря на проведення списання окремих інвентарних об’єктів, які мають ознаки основних засобів, Відповідач вважає, що на теперішній час не має потреби вносити зміни до договору оренди №1554 тому, що п. 1 Порядку визначає механізм списання об’єктів державної власності, які відповідно до законодавства віднесених до основних фондів (засобів), що в свою чергу відображено в п. 6.3. договору оренди (Орендар має право з дозволу Орендодавця списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства).

Нормативно свою позицію Позивач за зустрічним позовом доводить приписами ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2007р. №1314, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 (Основні засоби), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2002р. №92 та ст. 16 Цивільного кодексу України.

На підтвердження зазначених у зустрічному позові обставин Відповідач надав додаткові документи (а.с.а.с.25-34, 36-47), у тому числі - відзив № 05-02/1490 від 19.04.2010р. на первісну позовну заяву, в якому проти позову заперечив та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

На виконання вимог суду Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.56-84), а саме – пояснення №05-02/1807 від 13.05.2010р. з підтверджуючими доказами відносно наявних інших судових справи, пов’язаних із розглядуваними орендними правовідносинами, додатковий відзив №05-02/1806 від 13.05.2010р. з доданням підтверджуючого доказу (а.с.а.с.86-88) із запереченнями зв’язку між передачею окремого індивідуально визначеного майна і процедурою списання орендованого майна.

У поясненнях, наданих первісним Позивачем 17.05.2010р. (а.с.89), проти зустрічного позову заперечену через невідповідності обраного способу судового захисту положенням законодавства та договору.

Заявою про уточнення позовних вимог №05-02/1973 від 25.05.2010р. (а.с.93) Відповідач виклав свої зустрічні вимоги у наступній редакції: визнати право Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська” на підставі п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, представник Позивача зазначив, що до подання позову не звертався до Відповідача із пропозиціями про внесення змін до спірного договору (а.с.51).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши її матеріали та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2004р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №1554 (далі – спірний договір, а.с.а.с. 7-11), згідно п.1.1., 10.1. цього договору Орендодавець строком на 25 років (до 31.12.2019р.) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності – цілісний майновий комплекс „Відокремлений підрозділ „Шахта „Жданівська” державного підприємства „Шахтарськантрацит” (Підприємство), склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №№1-3 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом Підприємства, складеним станом на 31.10.2004р., вартість якого становить 147747521,65грн.

Умовами п. 6.3. договору оренди сторони визначили серед прав права Орендаря з дозволу Орендодавця продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не суперечить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору. Матеріальні цінності і кошти, отримані від цих операцій, є власністю держави і направляються на відтворення основних фондів Підприємства.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов’язань Орендаря щодо орендної плати – до виконання зобов’язань.

Положення пунктів 10.3. і 10.4. договору передбачають, що зміни, доповнення або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін, Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. В свою чергу, за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

01.01.2005р. на виконання умов договору оренди Позивач передав Відповідачу об’єкт оренди – цілісний майновий комплекс, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.а.с.12, 13).

Наказом №1922 від 20.12.2006р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 11.01.2007 №10/13277, був визнаний таким, що втратив чинність наказ Фонду державного майна України №3045 від 25.11.2005р. „Про затвердження Положення про порядок списання державного майна”, яке (Положення) визначало порядок списання майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, функції з управління майном яких у встановленому порядку передані до державних органів приватизації, державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, регіональні відділення Фонду державного майна України (далі - державні органи приватизації); державного майна, яке не ввійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Водночас, у п. 3. діючого Порядку списання об’єктів державної власності, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1314 від 08.11.2007р., встановлено, що його дія не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об’єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об’єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо).

В перебігу дії договору оренди між сторонами відбулося листування (а.с.а.с.68-81) відносно погодження списання певного майна, що входило до складу орендованих основних фондів згідно умов договору оренди №1554/2004 від 21.12.2004р., в межах якого (листування) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області у листах від 10.10.2008р. №06-02-8482, від 03.12.2008р. №06-02-10664 була сформульовано позицію, згідно якої на теперішній час механізм списання та відчуження орендованого державного майна діючим законодавством не передбачений.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи документів (а.с.а.с.58-67) внаслідок означеної позиції Орендодавця стосовно списання майна, що входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу, Орендарем були ініційовані наступні справи:

- справа №12/79пн, порушена 16.04.2009р. за позовом Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська” до Регіонального відділення Фонду державного майна України про спонукання надати згоду на списання переданого в оренду за договором оренди № 1554 від 21.12.2004р. майна, яке прийшло в негідний стан. Провадження в означеній справі зупинено до розгляду цієї справи;

- справа №24/13пд, порушена 23.01.2009р. за позовом Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська” до Регіонального відділення Фонду державного майна України про розірвання укладеного між ними договору оренди №1554 від 21.12.2004р. в частині конкретно визнаного переліку майна. Провадження у цій справі також зупинено до завершення розгляду справи №37/52пд.

За таких обставин, Позивач без попереднього направлення Відповідачеві проекту угоди до внесення змін до договору оренди у зв’язку із означеними змінами нормативного регулювання, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про виключення з п. 6.3 договору право орендаря на списання окремих інвентарних об’єктів зі складу орендованого майна Підприємства, та доповнення тексту договору умовами про неможливість списання частини орендованого майна зі складу цілісного майнового комплексу та розірвання договору в частині передачі окремих об’єктів державного майна до законодавчого врегулювання цього питання.

Відповідач проти вказаних первісних позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві №05-02/1490 від 19.04.2010р.(а.с.а.с. 36, 37), додатковому відзиві №05-02/1806 від 13.05.2010р. (а.с.86) та наполягає на задоволенні вимог зустрічної позовної заяви в редакції заяви в№05-02/1973 від 25.05.2010р. (а.с.93) про уточнення позовних вимог.

Первісний Позивач проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с.а.с. 48, 50).

Суд розглядає справу в контексті вимог первісного позову про викладення п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. у наступній редакції: „З дозволу Орендодавця продавати окремі інвентарні номери зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору” та доповнення договору оренди №1554 від 21.12.2004р. п. 11.2. у наступній редакції: „Списання за складу Підприємства окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу” і п. 10.4.1. у наступній редакції: „Розірвання договору в частині передачі окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу”, та зустрічного позову (з урахуванням заяви №05-02/1973 від 25.05.2010р., яку суд, враховуючи правову позиції Вищого господарського суду України, викладений у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. N 01-8/675 кваліфікує саме як заяву про зміну предмету позову) про визнання права на підставі п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору, оскільки згідно ст.ст. 22, 60 Господарського процесуального кодексу України первісний та зустрічний позов підлягають вирішенню в межах однієї справи, а до прийняття рішення по справі позивач (у тому числі – і за зустрічним позовом) управнений змінювати предмет позову.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає первісний такими, що не підлягають задоволенню, тоді як остаточні розглядувані вимоги зустрічного позову – такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у запровадженні змін до укладеного між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу з мотивів істотної зміни обставин та встановленні наявності у Орендаря прав, що ґрунтуються на поточній редакції змінюваних за первісним позовом положень спірного договору.

Оскільки предметом спору за первісним позовом є правова підстава (положення п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. у його поточній редакції) вимог за зустрічним позовом, остільки вирішення питання щодо обґрунтованості первісного позову та, водночас, встановлення існування підстави для зустрічного, підлягає дослідженню у першу чергу.

Зважаючи на статус сторін, перебуванням об’єкту оренди у державній власності та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України та Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного договору оренди №1554 від 21.12.2004р.

Відносно вимог первісного позову про внесення змін до спірного договору оренди №1554 від 21.12.2004р. позиція суду полягає в такому:

Відповідно до загального правила, встановленого ч. 1 ст.188 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Із змісту спірного договору не вбачається встановлення права сторони в односторонньому порядку запроваджувати зміни умов договору (навпаки, положення п. 10.3. договору передбачають саме необхідність взаємної згоди) що, у сукупності з відсутністю спеціальних приписів законодавства про протилежне, зумовлює висновок суду про неможливість односторонньої зміни умов спірного договору, що однак, не виключає можливості за наявністю відповідних підстав ініціювати внесення змін до спірного договору у судовому порядку згідно п. 10.4. спірного договору.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 19 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно яких здійснення судом повноважень із надання судового захисту можливо виключно в межах, встановлених законом, суд враховує, що згідно приписів ст.ст.651 та 652 Цивільного кодексу України зміна судом умов договору може бути зумовлена або істотним порушенням його умов, або істотною зміною обставин.

Виходячи із наведеного Позивачем нормативного обґрунтування заявлених вимог, останній вимагає зміни спірного договору саме у зав’язку із істотною зміною обставин, в контексті чого судом і розглядається первісний позов.

Водночас, за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (у тому числі – і зміна договору) є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відповідно до ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. При цьому, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, на вимогу заінтересованої сторони за наявністю одночасно таких умов: в моменту укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Оскільки первісний Позивач є стороною спірного договору, остільки він в силу означеного статусу управнений ініціювати зміну договору у судовому порядку, проте задля задоволення його вимог повинно мати місце порушення його прав (інтересів) як сторони за договором з боку Відповідача. Суд наголошує, що сама по собі істотна зміна обставин (у разі її наявності) не вказує на вчення порушення з боку Відповідача, адже така зміна за визначенням не пов’язана із волею та діями сторін.

Сукупний аналіз вказаних вище загальних положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України із спеціальними правилами застосовуваної ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що порушенням з боку Відповідача як підстави для зміни договору у судовому порядку у зв’язку із істотною зміною обставин виступатиме саме його непогодження (ухилення) від внесення запропонованих іншою стороною змін та збереження у такий спосіб поточних умов договору, які у змінених обставинах призводять до суттєвого порушення первісного балансу взаємних майновий інтересів. Дійсно, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України безпосередньо визначає, що за рішенням суду договір може бути змінений лише у разі недосягнення згоди про це між сторонами, отже – у відповідності до вимог п.10.3 спірного договору оренди та ст.188 Господарського кодексу України звернення до суду із розглядуваним спором до отримання відмови Орендаря чи його ухилення від внесення змін, які мають бути запропоновані Орендодавцем, вбачається передчасним, оскільки в іншому випадку не має місця факту порушення саме з боку Орендодавця через його дії (бездіяльність).

Посилання Позивача у поясненнях від 20.04.2010р. (а.с.а.с.48-50) на те, що положення ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України має рекомендаційний характер, і її дотримання фактично уособлює досудовий характер врегулювання спору, який за змістом Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р №15-рп/2002 не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, до уваги прийняті бути не можуть, адже у розглядуваному випадку мова не йде про врегулювання спору у досудовому порядку, оскільки спір як такий про внесення у договір змін у запропонованій Позивачем редакції ще не існував до порушення цієї справи, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області навіть не запропонувало Орендарю внести такі зміни, а інші судові справи не вказують на наявність спору саме з приводу запровадження розглядуваних змін, адже мають інший предмет. Суд звертає увагу Позивача на те, що без попереднього надсилання пропозиції про зміну (розірвання) договору безпосередньо ставлення такої вимоги відразу до суду можливе у разі істотного порушення договору з боку іншої сторони (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України), оскільки такий позов спрямований на захист прав від вже наявного порушення іншої сторони за договором.

Поряд із цим, враховуючи, що запропоновані первісним Позивачем зміни спрямовані на зменшення обсягу наявних у Відповідача прав відносно списання майна, яке входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу, первісні вимог не мажуть бути задоволені також і з таких підстав.

Положеннями ч.2 ст. 22 Конституції України встановлений загальний принцип, згідно якого прийняття нових або внесення змін до діючих законів не повинно мати наслідком звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відтак, позиція первісного Позивача, яка зводиться до кваліфікації факту втрати чинності наказу Фонду державного майна України №3045 від 25.11.2005р. як такого, що унеможливлює існування права Орендаря на списання окремих інвентарних об’єктів зі складу орендованого майна Підприємства, оцінюється судом як безпідставне звуження змісту та обсягу правомірно набутих відповідних прав Орендаря до їх повного анулювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок списання певного майна, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб’єктів, тим більше, що вказівки про таке скасування не містять і Наказ Фонду державного майна України №1922 від 20.12.2006р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 11.01.2007 №10/13277.

Означений висновок у повній мірі узгоджується із спеціальними приписами ч. 4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відображеними в п. 10.2. договору, про сталість умов договору протягом його дії незалежно від законодавчих змін, які погіршують становище Орендаря.

Судом також враховується, що Наказ Фонду державного майна України №1922 від 20.12.2006р не вказує на наявність у нього зворотної сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.

Таким чином, позиція Орендодавця про те, що прийняття Наказу Фондом державного майна України №1922 від 20.12.2006р. повинно мати наслідки у вигляді запровадження до спірного договору оренди запропонованих у первісному позові змін є юридично неспроможною та судом відхиляється.

Натомість зустрічний позов Закритого акціонерного товариства орендне підприємство „Шахта „Жданівська” суд вважає обґрунтованим і задовольняє у повному обсягу, оскільки:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є однією з підставою для виникнення та існування у його сторін кореспондуючих прав та обов’язків. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Захищуване Відповідачем у зустрічному позові право безпосередньо випливає зі змісту п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р., підстав для припинення або зміни дії якого судом не вбачається і Позивачем не доведено.

В свою чергу, заперечення існування у Орендаря передбаченого цим пунктом договору права на списання окремих інвентарних номерів зі складу орендованого майна (факт невизнання) достатньою мірою підтверджується як змістом листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 10.10.2008р. №06-02-8482, від 03.12.2008р. №06-02-10664, так і сутністю вимог за первісним позовом.

Отже, оскільки наявні всі передбачені вказаними вище положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарсько кодексу України умови для застосування обраного Зустрічним позивачем способу судового захисту, його вимоги задовольняються судом повністю.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Позивач згідно п. 35 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати за первісним позовом не стягуються.

Водночас, згідно ч.3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом підлягають компенсації на користь Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська” з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка (ідентифікаційний код 32953421) про викладення п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. у наступній редакції: „З дозволу Орендодавця продавати окремі інвентарні номери зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору” та доповнення договору оренди №1554 від 21.12.2004р. п. 11.2. у наступній редакції: „Списання за складу Підприємства окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу” і п. 10.4.1. у наступній редакції: „Розірвання договору в частині передачі окремих об’єктів державного майна не допускається до набрання чинності нормативно-правового акту, яким передбачена процедура списання орендованого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу”.

2. Зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка (ідентифікаційний код 32953421) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) про визнання права на підставі п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору - задовольнити повністю.

3. Визнати за Закритим акціонерним товариством „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка (ідентифікаційний код 32953421) право на підставі п. 6.3. договору оренди №1554 від 21.12.2004р. з дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області продавати, списувати окремі інвентарні об’єкти зі складу орендованого майна Підприємства, передавати свої права та обов’язки за цим договором щодо цих цінностей іншій особі за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень цього договору.

4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) на користь Закритого акціонерного товариства „Орендне підприємство „Шахта „Жданівська”, м. Жданівка (ідентифікаційний код 32953421) судові витрати за зустрічним позовом: 85грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.07.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 13.07.2010р.

6.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя