Рішення № 10373884, 13.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2010Справа №2-22/3955-2009 За позовом – Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Сидорук Олени Василівни, м. Ялта, вул. Суворівська, 15, кв. 109

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1.          Державної інспекції з контрою за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114

2.          Міністерства охорони навколишнього природного середовища, м. Київ, вул. Урицького, 35

3.          Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198

за участю Прокуратури АР Крим, ,м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21

про усунення перешкод та знесення споруди

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Кучман П.І., представник, дов від 26.12.2009 року

від відповідача – Саликіна Я.С., представник, дов від 07.09.2009 року

від третіх осіб – не з’явились

за участю прокуратури АР Крим – Сокол О.В., посвідчення

Обставини справи:

Позивач – Державна адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Сидорук Олени Василівни, просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться на території Лівадійського парку біля Лівадійського палацу.

Позов мотивований тим, що на території Лівадійського парку відповідачем було самовільно розміщено торговельний павільйон, встановлення якого не відповідає Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008р., приписам Земельного кодексу України, Закону України «Про природно – заповідний фонд України» тощо.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.07.2009 року у справі № 2-22/3955-2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Державну інспекцію з контрою за використанням та охороною земель АР Крим.

14.09.2009 року до суду надійшла заява позивача про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться під порядковим № 1 у складі торгівельних павільйонів учасників Громадської організації «Секвойя» «Лівадійський сувенір», розміщених за їх нумерацією відповідно до схеми їх розміщення на доріжці від Північних воріт Лівадійського парку – пам’ятки до Лівадійського палацу – музею між куртинами № 33 та 39, 40.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

28.09.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву посилається на отримання від Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово–паркового мистецтва загальнодержавного значення, дозволу на розміщення торговельного павільйону та території Лівадійського парку, та в подальшому, відповідно до розробленого наукового обґрунтування лімітів на використання території Лівадійського парку і відповідно до затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів на використання природних ресурсів була здійснена установка павільйону.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.09.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

01.12.2009 року до суду надійшла заява позивача про доповнення позову та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди позивачу у використанні території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться ліворуч від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу – музею на куртині № 40 під порядковим № 1 відповідно до доданої схеми їх розміщення.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

30.12.2009 року до суду надійшла заява позивача про відмову від позову, за підписом директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М.

Крім того, 30.12.2009 року до суду надійшла заява позивача, за підписом директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М., про відкликання довіреностей, виданих на ім’я Руденка В.П. та Кучмана П.І.

Але, суд відхилив вказані заяви з огляду на те, що до вказаних заяв було додано копію наказу про призначення на посаду директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М. від 23.11.2009 року, в той час як згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за підписом Г.Філіпчук від 25.12.2009 року В.М. Радіоновський звільнений з посади директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово–паркового мистецтва загальнодержавного значення. Таким чином, подані до суду заяви підписані не уповноваженою на те особою.

14.01.2010 року до суду надійшов відзив відповідача на уточнену позовну заяву, відповідно до якої відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

25.01.2010 року до суду надійшло повідомлення Прокуратури АР Крим про вступ в процес по даній справі, відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03.02.2010 року в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України Прокуратуру АР Крим допущено до участі у справі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.05.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища.

Треті особи в судове засідання не з’явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та думку прокурора, суд

встановив:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1965 р. №105 «Про затвердження списку найбільш визначних парків-пам'яток садово-паркової архітектури УРСР» Лівадійський парк віднесено до категорії найбільш визначних парків-пам'яток садово-паркової архітектури УРСР і взято його під охорону держави.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР №311 від 22.07.1983 р. «Про класифікацію і мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР» постановою Держкомітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 р. №18 «Про затвердження переліку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення» Лівадійський парк площею 40,1 га віднесено до парків-пам'яток республіканського значення.

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 р. «Про введення в дію Закону України «Про природно-заповідний фонд України» раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення визнано вважати парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Таким чином, з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Лівадійський парк є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та відповідно до ст. 11 цього Закону знаходиться в управлінні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) як центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для управління територією та об'єктами природно-заповідного фонду наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.1998 р. №14 було створено Адміністрацію парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський» (далі - Адміністрація парків). В подальшому, наказом Мініприроди від 12.04.2004 р. №195 її було ліквідовано, а на місці Адміністрації парків наказом Мінприроди від 12.04.2004 р. №196 було створено Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі - Держадміністрація парків).

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Держадміністрація є бюджетною установою, яка створена з метою здійснення управління в галузі збереження, охорони, відтворення та регулювання використання природних ресурсів у межах території парків-пам'яток, визначених п.3.1. Положення, та організації, проведення і координація робіт щодо охорони та збереження унікальних комплексів паркового будівництва й інших об'єктів парків-пам'яток.

На виконання окремого доручення Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 04.02.2009 р. №34, робочою групою, створеною на виконання Наказу Держекоінспекції від 07.02.2009 року №16, за актом перевірки стану дотримання вимог природоохоронного законодавства на території «Лівадійського», «Масандрівського», «Місхорського» парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, встановлено самовільне зайняття та використання земельної ділянки на території Лівадійського парку природно-заповідного фонду України.

Зокрема, за результатами перевірки Держземінспекцією АР Крим 20.01.2009 року за фактом порушення вимог земельного законодавства складено адміністративний протокол № 000193 відносно відповідача, за ознаками правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме: самовільного зайняття та використання земельної ділянки біля Лівадійського палацу, шляхом встановлення торгівельного павільйону (ролета), та видано припис від 20.01.2009 р. №003242 про усунення порушень ст. 125 Земельного Кодексу України.

За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Держземінспекцією АР Крим 19.03.2009 р. відповідачу було видано черговий припис № 004233 про усунення порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення №003196 за не виконання припису №003242 від 20.01.2009 р.

Постановою Держземінспекції АР Крим від 19.03.09 № 000193 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: м. Ялта, Лівадійський парк біля палацу, Cидорук О.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., а постановою Держземінспекції АР Крим від 20.03.2009 р. №003196 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП, щодо не виконання припису №003242 від 20.01.2009 р. на відповідача було накладено штраф у розміри 170,00 грн.

Таким чином, на земельній ділянці природно-заповідного фонду в межах Лівадійського парка-пам'ятки відповідач самочинно було здійснено захоплення території Лівадійського парку та самовільно здійснено будівництво на захопленій території торгівельного павільйону (ролета).

Земельна ділянка, які зайнята господарською спорудою, самочинно збудованою відповідачем, відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України є землею природно-заповідного фонду України, що підтверджується Охоронним зобов'язанням № ППСПИ/з-4-1 від 26.05.2008 року Республіканського комітету АР Крим по охороні навколишнього природного середовища, виданого Держадміністрації парків, та актами перевірки Держземінспекції АР Крим від 20.01.2009 р. № 20/01-1, та від 19.03.2009 року № 19/03-1.

Відповідно до ст.ст. 7, 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів, чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Згідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду є особливо цінними землями та можуть вилучатися лише для загальнодержавних потреб за постановою Кабінету Міністрів України.

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в АР Крим встановлено, що відповідачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, зайнята земельна ділянка на території Лівадійського парку у встановленому законом порядку не надавалась та у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою в межах встановленого торгівельного павільйону.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Проектом організації території Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення 1999 р. та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт. Лівадія 2000 р., затвердженого рішенням Лівадійської селищної ради від 23.03.2001 р. №23 (п.2), були визначені межі Лівадійського парку площею 35,9307 га з винесенням їх в натуру.

Пунктом 3 цього Рішення було надано Адміністрації парків у постійне користування для обслуговування частини території Лівадійського парку земельну ділянку площею 35,9307 га, та, відповідно до п.5 рішення Лівадійської селищної ради від 23.03.2001 р. №23, було видано 15.06.2001 р. державний акт на право постійного користування землею І-КМ №000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №76.

Рішенням Лівадійської селищної ради від 23.05.2006 р. №23 про переоформлення права постійного користування землею Лівадійського парку, земельну ділянку площею 35,9307 га, було оформлено на Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення та видано державний акт на право постійного користування землею серії ЯЯ №000660. У зв'язку з відмовою у його державній реєстрації з боку КРФ ДП «Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах», рішенням Господарського суду АР Крим від 11.06.2009 р. у справі №2-8/1803-2009 за позовом Держадміністрації парків, зобов’язано Кримську регіональну філію ДП «Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах» зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, виданого Держадміністрації парків.

Рішення Господарського суду АР Крим від 11.06.2009 року у справі № 2-8/1803-2009 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідно до зазначених рішень Лівадійської селищної ради та виданих державних актів на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, територія Лівадійського парку є визначеною територією з винесенням їх меж в натурі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних, у науково-дослідних, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях.

Встановлені частиною першою цієї статті Закону основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

На виконання Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. №459 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Мінприроди від 12.03.1993 р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.03.1993 р. №12, у редакції наказу Мінприроди від 11.05.1994 р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1994 р. №111/320, на замовлення Держадміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», затвердженого в.о. директора Держадміністрації парків 16.12.2005 р., та яке діє по цей час.

Наказом Мінприроди від 24.01.2008 р. №27 було затверджено нову Інструкцію про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 р. №117/14808.

Відповідно до. п. 1.4 Інструкції, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.

Згідно до п.2.1. Інструкції заявниками на ліміти є особи у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п.3.2. розділу III Інструкції, ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.

На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 р., Держадміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк, були замовлені ліміти на 2009 рік на використання природних ресурсів на території парку та затверджені Мінприроди 074.05.2009 року за №224/24-6-2009.

Пунктом 4 лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку було визначено використання території парку для торгівлі сувенірами, книгодрукарською продукцією, фотоматеріалами із об'єктів збірних легких металоконструкцій на доріжці від Північних воріт до палацу між куртинами 33 та 39, 40 загальною площею 80 кв.м., у кількості 20 об'єктів, що відповідає вимогам Науковго обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку – пам’ятки «Лівадійський» від 16.12.2005 року під номером 15/34.

При цьому, в описовій частині Наукового обґрунтування лімітів до пункту № 15/34 на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку визначено, що територією комплексного розміщення тимчасових об’єктів рекреаційної інфраструктури (№15-34 мал. 2.15) є дублююча доріжка вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк в кордонах куртин 33 та 39, 40.

Для їх розміщення необхідне розширення дублюючої доріжки до чотирьох метрів для вільного переміщення відвідувачів за рахунок укладки тротуарної плитки, а по зовнішньому краю необхідне встановлення огорожі для попередження витоптування газону.

Виділена ділянка доріжки є довжиною 50 м, а тимчасові павільйони (об’єкти) торгівлі повинні бути розміщені в один ряд із збірних металевих конструкцій розміром 2x2 кожний з санітарними та декоративними розривами, загальною кількістю 20, та зовнішнім видом, визначеним на мал. 2.5. Наукового обґрунтування лімітів. У випадку реконструкції парку, невиконання природоохоронних вимог вони повинні легко демонтуватись та переноситись в інше місце чи за межі парку.

Таким чином, відповідно до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку, та у відповідності до Наукового обґрунтування виданих Держадміністрації парків лімітів на 2009 р., виділена територія для комплексного розміщення тимчасових об'єктів рекреаційної інфраструктури (№15-34 мал. 2.15) - це територія між куртинами 33 і 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж: основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в’їзду в парк, довжиною 50 м у кількості 20 об’єктів, із легких збірних металевих конструкцій розміром 2x2 кожний з санітарними и декоративними розривами та зовнішнім видом, визначеним на мал. 2.5. Наукового обґрунтування лімітів. При цьому, об’єкти повинні легко демонтуватися та переноситися в інше місце чи за межі парку.

Але, позивач вказує на те, що передбачене Науковим обґрунтуванням лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку розширення доріжки до 4-х м для вільного переміщення відвідувачів за рахунок укладки тротуарної плитки із встановленням огорожі по зовнішньому краю доріжки для попередження витоптування газону не було здійснено.

Тимчасові об'єкти рекреаційної інфраструктури (№15-34 мал. 2.15) були розміщені не між куртинами 33 і 39, 40 по дублюючій доріжці вздовж основного проходу до будівлі Лівадійського палацу з північної сторони (основного) в'їзду в парк, довжиною 50 м у кількості 20 об’єктів, не із легких збірних металевих конструкцій розміром 2x2 кожний з санітарними и декоративними розривами та зовнішнім видом, визначеним на мал. 2.5. Наукового обґрунтування лімітів, а самовільно на куртинах 33, 40 на бетонній основі у два ряди по обочинам доріжки, як стаціонарні конструкції із ролєтів розміром 2,50x2,15м кожний, без санітарних и декоративних розривів праворуч від проходу до Лівадійського палацу у кількості 10 павільйонів та ліворуч від проходу у кількості 12 павільйонів, а всього, у кількості 22 об'єктів рекреаційної інфраструктури.

Відповідно до списку учасників Громадської організації «Секвойя» із зазначенням їх номерів торгових павільйонів, наданого головою громадського об'єднання Громадської організації «Секвойя» 18.08.2009 року, встановлений відповідачем торгівельний павільйон (ролет) значиться під №1, який розташований на куртині № 40, що є порушенням Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 р., лімітів №224/24-6-2009, визначених на 2009 р., ч. 3 ст. 7 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Отже, Держадміністрація парків не давала відповідачу погодження на встановлення торгівельного павільйону (ролету) на бетонній основі на куртині № 40 стаціонарного зразку, та під його встановлення не відводилася земля. З відповідачем відсутні договірні відносини на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» у визначених лімітах на 2009 рік.

Крім того, позивач посилається на те, що незаконність розміщення відповідачем торгівельного павільйону (ролету) на земельній ділянці Лівадійського парку підтверджено матеріалами перевірки Держземінспекції АР Крим з притягненням відповідача до адміністративної відповідальності, та матеріалами перевірки КРУ в АР Крим відповідно до Акту від 31.03.2009 р. №07-21/07.

Згідно Акту контрольного заміру тимчасового використання території Лівадійського парку від 30.03.2009 року, додатку до Акту КРУ в АР Крим від 31.03.2009 року №07-21/07, металоконструкція, у складі якої знаходиться торгівельний павільйон (ролет) № 1, розділена на відсіки у кількості 12 штук, та знаходиться на бетонній площадці єдиного масиву на куртині парку, при площі 48 кв.м., займає площу 60,00 кв.м., таким чином, перевищуючи передбачену лімітами площу на 18,00 кв.м.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду доказів щодо наявності у нього договору оренди на спірну земельну ділянку або іншої підстави набуття прав на цю ділянку, що передбачені законодавством України, як і доказів звільнення земельної ділянки та усунення виявлених порушень.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про наявність дозволу від 22.04.08 за № 047 на розміщення ролету, згідно з яким Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не заперечувала проти встановлення замість палаток торгівельних павільйонів із легких конструкцій (без фундаменту), як такі, що не мають правового значення, оскільки виконані відповідачем на земельній ділянці роботи суперечили вимогам Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.05, Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, абз. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тому, виходячи з того, що відповідачем не було спростовано належними доказами факт використання земельної ділянки без відповідних правових підстав, та вимог ст. 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», суд вважає, що заявлені позовні вимоги з наданими позивачем доповненнями та уточненнями позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13 липня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Зобов’язати Фізичну особу – підприємця Сидорук Олену Василівну (м. Ялта, вул. Суворівська, 15, кв. 109, ІІН 2490312606, свідоцтво про реєстрацію ФОП В02№718246) усунути перешкоди Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992, банківські реквізити невідомі) у використанні території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення шляхом знесення за рахунок Фізичної особи – підприємця Сидорук Олени Василівни (м. Ялта, вул. Суворівська, 15, кв. 109, ІІН 2490312606, свідоцтво про реєстрацію ФОП В02№718246) торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться ліворуч від доріжки від Північних воріт Лівадійського парку до Лівадійського палацу – музею на куртині № 40 під порядковим № 1 відповідно до доданої схеми їх розміщення.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Сидорук Олени Василівни (м. Ялта, вул. Суворівська, 15, кв. 109, ІІН 2490312606, свідоцтво про реєстрацію ФОП В02№718246, банківські реквізити невідомі) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992, банківські реквізити невідомі) 85,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Сидорук Олени Василівни (м. Ялта, вул. Суворівська, 15, кв. 109, ІІН 2490312606, свідоцтво про реєстрацію ФОП В02№718246, банківські реквізити невідомі) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992, банківські реквізити невідомі) 315,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.