Рішення № 10373883, 13.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2010Справа №2-22/3953-2009 За позовом – Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення, м. Ялта, Масандрівський парк, 40а

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Шевчук Олександри Григорівни, м. Ялта, вул. Табачна, 3, кв. 59

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1.          Державної інспекції з контрою за використанням та охороною земель АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114

2.          Міністерства охорони навколишнього природного середовища, м. Київ, вул. Урицького, 35

3.          Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 198

за участю Прокуратури АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 21

про усунення перешкод та знесення споруди

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Кучман П.І., представник, дов від 26.12.2009 року

від відповідача – Саликіна Я.С., представник, дов від 07.09.2009 року

від третіх осіб – не з’явились

за участю прокуратури АР Крим – Сокол О.В., посвідчення

Обставини справи:

Позивач – Державна адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Шевчук Олександри Григорівни, просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону (ролєту), який знаходиться на території Лівадійського парку біля Лівадійського палацу.

Позов мотивований тим, що на території Лівадійського парку відповідачем було самовільно розміщено торговельний павільйон, встановлення якого не відповідає Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України №27 від 24.01.2008р., приписам Земельного кодексу України, Закону України «Про природно – заповідний фонд України» тощо.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.07.2009 року у справі № 2-22/3953-2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Державну інспекцію з контрою за використанням та охороною земель АР Крим.

17.09.2009 року до суду надійшла заява позивача про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди у використанні позивачем території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок відповідача торгівельного павільйону із металевих конструкцій на крутині № 30 Лівадійського парку – пам’ятки навпроти Лівадійського палацу – музею зі сторони пункту громадського харчування «Дубки».

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

28.09.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву посилається на отримання від Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово–паркового мистецтва загальнодержавного значення, дозволу на розміщення торговельного павільйону та території Лівадійського парку, та в подальшому, відповідно до розробленого наукового обґрунтування лімітів на використання території Лівадійського парку і відповідно до затверджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища України лімітів на використання природних ресурсів була здійснена установка павільйону. Крім того, відповідачем було додатково надано суду доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких відповідач просить суд в позові відмовити, з огляду на те, що адміністрацією були отримані ліміти, за якими підприємцям було дозволено здійснювати використання природних ресурсів Лівадійського парку, більш того, відповідач вказує на те, що зведена ним конструкція виконана з полегшеної конструкції без фундаменту, легко демонтується.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.09.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

05.11.2009 року до суду надійшла заява позивача про доповнення підстав позову.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

30.12.2009 року до суду надійшла заява позивача про відмову від позову, за підписом директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М.

Крім того, 30.12.2009 року до суду надійшла заява позивача, за підписом директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М., про відкликання довіреностей, виданих на ім’я Руденка В.П. та Кучмана П.І.

Але, суд відхилив вказані заяви з огляду на те, що до вказаних заяв було додано копію наказу про призначення на посаду директора Державної адміністрації парків – пам’яток Радіоновського В.М. від 23.11.2009 року, в той час як згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за підписом Г.Філіпчук від 25.12.2009 року В.М. Радіоновський звільнений з посади директора Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово–паркового мистецтва загальнодержавного значення. Крім того, в матеріалах справи наявний наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.02.2010 року № 146-0 відповідно до якого Бондара В.В. поновлено на посаді директора Державної адміністрації парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський» та виконуючого обов’язки директора Адміністрації парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський». «Місхорський» з 30.10.2009 року. Таким чином, подані до суду заяви підписані не уповноваженою на те особою.

19.03.2010 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Державної інспекції з контрою за використанням та охороною земель АР Крим, відповідно до яких третя особа позовні вимоги підтримує, заявлений позов просить суд задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 18.05.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища.

20.05.2010 року до суду надійшло повідомлення Прокуратури АР Крим про вступ в процес по даній справі, відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.06.2010 року в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України Прокуратуру АР Крим допущено до участі у справі.

Треті особи в судове засідання не з’явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та думку прокурора, суд

встановив:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 29.01.1965 р. №105 «Про затвердження списку найбільш визначних парків-пам'яток садово-паркової архітектури УРСР» Лівадійський парк віднесено до категорії найбільш визначних парків-пам'яток садово-паркової архітектури УРСР і взято його під охорону держави.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР №311 від 22.07.1983 р. «Про класифікацію і мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР» постановою Держкомітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 р. №18 «Про затвердження переліку парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення» Лівадійський парк площею 40,1 га віднесено до парків-пам'яток республіканського значення.

Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 р. «Про введення в дію Закону України «Про природно-заповідний фонд України» раніше створені парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення визнано вважати парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Таким чином, з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Лівадійський парк є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та відповідно до ст. 11 цього Закону знаходиться в управлінні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) як центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для управління територією та об'єктами природно-заповідного фонду наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.01.1998 р. №14 було створено Адміністрацію парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», «Масандрівський», «Місхорський» (далі - Адміністрація парків). В подальшому, наказом Мініприроди від 12.04.2004 р. №195 її було ліквідовано, а на місці Адміністрації парків наказом Мінприроди від 12.04.2004 р. №196 було створено Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (далі - Держадміністрація парків).

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Держадміністрація є бюджетною установою, яка створена з метою здійснення управління в галузі збереження, охорони, відтворення та регулювання використання природних ресурсів у межах території парків-пам'яток, визначених п.3.1. Положення, та організації, проведення і координація робіт щодо охорони та збереження унікальних комплексів паркового будівництва й інших об'єктів парків-пам'яток.

На виконання окремого доручення Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 04.02.2009 р. №34, робочою групою, створеною на виконання Наказу Держекоінспекції від 07.02.2009 року №16, за актом перевірки стану дотримання вимог природоохоронного законодавства на території «Лівадійського», «Масандрівського», «Місхорського» парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, встановлено самовільне зайняття та використання земельної ділянки на території Лівадійського парку природно-заповідного фонду України.

Зокрема, за результатами перевірки Держземінспекцією АР Крим 20.01.2009 року за фактом порушення вимог земельного законодавства складено адміністративний протокол №003415 відносно Шевчук О.Г., яка є суб'єктом підприємницької діяльності, за ознаками правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП, а саме: самовільного зайняття та використання земельної ділянки біля Лівадійського палацу, шляхом встановлення торгівельного павільйону, та видано приписи від 20.01.2009 р. №000338 про усунення порушень ст. 125 Земельного Кодексу України.

За результатами повторної перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства на території Лівадійського парку Держземінспекцією АР Крим 19.03.2009 р. Шевчук О.Г. було видано черговий припис №004220 про усунення порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення №003224 за не виконання припису №000338 від 20.01.2009 р.

Постановою Держземінспекції АР Крим від 19.03.09 №003415 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, щодо самочинного зайняття та використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,0004 га за адресою: м. Ялта, Лівадійський парк біля палацу, Шевчук О.Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255,00 грн., а постановою Держземінспекції АР Крим від 20.03.2009 р. №003224 за фактом здійснення правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП, щодо не виконання припису № 000338 від 20.01.2009 р. на відповідача було накладено штраф у розміри 170,00 грн.

Таким чином, на земельній ділянці природно-заповідного фонду в межах Лівадійського парка-пам'ятки відповідачем самочинно було здійснено захоплення території Лівадійського парку та самовільно здійснено будівництво на захопленій території торгівельного павільйону.

Земельна ділянка, які зайнята господарською спорудою, самочинно збудованою відповідачем, відповідно до ст. 44 Земельного кодексу України є землею природно-заповідного фонду України, що підтверджується Охоронним зобов'язанням № ППСПИ/з-4-1 від 26.05.2008 року Республіканського комітету АР Крим по охороні навколишнього природного середовища, виданого Держадміністрації парків, та актами перевірки Держземінспекції АР Крим від 20.01.2009 р. №003390 та від 19.03.2009 р. №19/03-1 та від 19.03.09 р. б/н.

Відповідно до ст.ст. 7, 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів, чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню.

Згідно до ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду є особливо цінними землями та можуть вилучатися лише для загальнодержавних потреб за постановою Кабінету Міністрів України.

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель в АР Крим встановлено, що відповідачу, як суб'єкту підприємницької діяльності, зайнята земельна ділянка на території Лівадійського парку у встановленому законом порядку не надавалась та у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою в межах встановленого торгівельного павільйону.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Проектом організації території Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення 1999 р. та технічним звітом по інвентаризації і встановленню меж земельної ділянки Лівадійського парку в смт. Лівадія 2000 р., затвердженого рішенням Лівадійської селищної ради від 23.03.2001 р. №23 (п.2), були визначені межі Лівадійського парку площею 35,9307 га з винесенням їх в натуру.

Пунктом 3 цього Рішення було надано Адміністрації парків у постійне користування для обслуговування частини території Лівадійського парку земельну ділянку площею 35,9307 га, та, відповідно до п.5 рішення Лівадійської селищної ради від 23.03.2001 р. №23, було видано 15.06.2001 р. державний акт на право постійного користування землею І-КМ №000504, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №76.

У зв'язку з ліквідацією Адміністрації парків відповідно до наказу Мінприроди України №195 від 12.05.2004 р. та створення Державної адміністрації парків відповідно до наказу Мінприроди України №196 від 12.05.2004 р., рішенням Лівадійської селищної ради від 23.05.2006 р. №23 було переоформлено право постійного користування землею Лівадійського парку, площею 35,9307 га, на Державну адміністрацію і надано державний акту на право постійного користування землею серії ЯЯ №000660. У зв'язку з відмовою у його державній реєстрації КРФ ДП «Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах», рішенням Господарського суду АР Крим від 11.06.2009 р. у справі №2-8/1803-2009 за позовом Держадміністрації парків, зобов’язано Кримську регіональну філію ДП «Центр земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах» зареєструвати державний акт серії ЯЯ №000660 на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, виданого Держадміністрації парків.

Рішення Господарського суду АР Крим від 11.06.2009 року у справі № 2-8/1803-2009 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідно до зазначених рішень Лівадійської селищної ради та виданих державних актів на право постійного користування земельною ділянкою площею 35,9307 га, територія Лівадійського парку є визначеною територією з винесенням їх меж в натурі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних, у науково-дослідних, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях.

Встановлені частиною першою цієї статті Закону основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

На виконання Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. №459 та Інструкції про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, затвердженої наказом Мінприроди від 12.03.1993 р. №19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.03.1993 р. №12, у редакції наказу Мінприроди від 11.05.1994 р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.1994 р. №111/320, на замовлення Держадміністрації парків було розроблено Наукове обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський», затвердженого в.о. директора Держадміністрації парків 16.12.2005 р., та яке діє по цей час.

Наказом Мінприроди від 24.01.2008 р. №27 було затверджено нову Інструкцію про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2008 р. №117/14808.

Відповідно до. п. 1.4 Інструкції, ліміти на використання природних ресурсів встановлюються щороку.

Згідно до п.2.1. Інструкції заявниками на ліміти є особи у віданні яких знаходяться природні ресурси у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до п.3.2. розділу III Інструкції, ліміти в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також в освітньо-виховних цілях встановлюються з визначенням меж, площ територій, кількості відвідувачів та умов відвідування з урахуванням ступеня рекреаційного та іншого навантаження на ці території.

На підставі Інструкції та у відповідності до Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 р., Держадміністрацією парків, у віданні якої знаходиться Лівадійський парк відповідно до Положення про Державну адміністрацію Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, були отримані на 2009 рік ліміти на використання природних ресурсів за №224/24-6-2009, затверджені Мінприроди 07.05.2009 р., у тому числі, у межах Лівадійського парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Пунктом 3 лімітів на використання природних ресурсів на території Лівадійського парку було визначено використання території парку для торгівлі прохолоджувальними напоями, фасованими продуктами та морозивом (збірні, легкі металоконструкції) біля північного входу в парк, біля фонтану, у кількості 3 об'єктів, площею торгового місця 4 кв.м.

Зазначені вимоги щодо використання території Лівадійського парку для торгівлі прохолоджувальними напоями, фасованими продуктами та морозивом із об'єктів збірних легких металоконструкцій біля північного входу в парк, біля фонтану, у кількості 3 об'єктів, площею торгового місця 4 кв.м. були визначені у таблиці 2.2. Переліку тимчасових об’єктів обслуговування відвідувачів Лівадійського парку Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки «Лівадійський» від 16.12.2005 р. під номером 8-10.

Однак, науковим обґрунтуванням лімітів на використання природних ресурсів на території парку – пам’ятки садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.2005 року та Лімітами на використання природних ресурсів за № 224/24-6-2009 на 2009 рік не було передбачено використання земельної ділянки природно – заповідного фонду в межах Лівадійського парку на куртині № 30 навпроти Лівадійського палацу – музею зі сторони пункту громадського харчування «Дубки» для встановлення тимчасового об’єкту рекреаційної інфраструктури розміром 5 кв.м. для здійснення виносної торгівлі з продажу прохолодних напоїв та морозива.

Отже, встановлення відповідачем тимчасового об’єкту рекреаційної інфраструктури розміром 5 кв.м. для здійснення виносної торгівлі з продажу прохолодних напоїв та морозива на куртині № 30 навпроти Лівадійського палацу – музею зі сторони пункту громадського харчування «Дубки» є самовільним, що, в свою чергу, є порушенням ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про природно – заповідний фонд України» та є безлімітним використанням території природно – заповідного фонду України.

Позивач вказує, що Держадміністрація парків не давала відповідачу погодження на встановлення торгівельного павільйону з металевих конструкцій на земельній ділянці на куртині № 30 Лівадійського парку – пам’ятки навпроти Лівадійського палацу – музею зі сторони пункту громадського харчування «Дубки», та під його встановлення не відводилася земля. З відповідачем відсутні договірні відносини на використання природних ресурсів на території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» у визначених лімітах на 2009 рік.

Крім того, позивач вказує на те, що самовільне встановлення відповідачем торгівельного павільйону з металевих конструкцій на земельній ділянці куртини № 30 здійснено з пошкодженням трав’яного покрову, що є порушенням Закону України «Про природно – заповідний фонд України».

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду доказів щодо наявності у нього договору оренди на спірну земельну ділянку або іншої підстави набуття прав на цю ділянку, що передбачені законодавством України, як і доказів звільнення земельної ділянки та усунення виявлених порушень.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про наявність дозволу від 16.04.08 за № 07 на розміщення кованої бесідки, з легких сплавів металу, згідно з яким Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення не заперечувала проти встановлення на бетонному майданчику, у електричній опори, ажурної, кованої бесідки з легких сплавів металів, яка у літній час може використовуватись для реалізації прохолодних напоїв та морозива, як такі, що не мають правового значення, оскільки виконані відповідачем на земельній ділянці роботи суперечили вимогам Наукового обґрунтування лімітів на використання природних ресурсів на території парку пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Лівадійський» від 16.12.05, Інструкції про застосування порядку та установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, абз. «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тому, виходячи з того, що відповідачем не було спростовано належними доказами факт використання земельної ділянки без відповідних правових підстав, та вимог ст. 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», суд вважає, що заявлені позовні вимоги з наданими позивачем доповненнями та уточненнями позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13 липня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Зобов’язати Фізичну особу – підприємця Шевчук Олександру Григорівну (м. Ялта, вул. Табачна, 3, кв. 59, ІІН 2222119980) усунути перешкоди Державній адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992) у використанні території Лівадійського парку – пам’ятки садово – паркового мистецтва шляхом знесення за рахунок Фізичної особи – підприємця Шевчук Олександри Григорівни (м. Ялта, вул. Табачна, 3, кв. 59, ІІН 2222119980) торгівельного павільйону із металевих конструкцій на крутині № 30 Лівадійського парку – пам’ятки навпроти Лівадійського палацу – музею зі сторони пункту громадського харчування «Дубки».

3.           Стягнути з Фізичної особи – підприємця Шевчук Олександри Григорівни (м. Ялта, вул. Табачна, 3, кв. 59, ІІН 2222119980, банківські реквізити невідомі) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992, банківські реквізити невідомі) 85,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Шевчук Олександри Григорівни (м. Ялта, вул. Табачна, 3, кв. 59, ІІН 2222119980, банківські реквізити невідомі) на користь Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків – пам’яток садово – паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Ялта, Масандрівський парк, 40а, ЄДРПОУ 33223992, банківські реквізити невідомі) 315,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.