Постанова № 10373785, 07.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 липня 2010 р. № 18/291-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Мирошниченка С.В. (доповідач),

Суддів : Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р.

у справі№ 18/291-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗАТ "МТЕК"

доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

проСтягнення 18578479,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача Гладишенко М.І.,

відповідача Ігнатов А.О., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 р. (суддя: Петрова В.І.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 19200268,49 грн. боргу, 460262,24 грн. пені, 1279025,64 грн. інфляційних збитків, 410412,45 грн. 3 % річних, 25500 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р. (судді: Лисенко О.М., Джихур О.В., Виноградник О.М.) вказане рішення залишене без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм права, просив оскаржувані рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як з’ясували суди попередніх інстанцій, 10.05.2007 р. ЗАТ “МТЕК” (Лізингодавець) та ДП “Придніпровська залізниця” (Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №ПР/В-071137/НЮ. Крім того, сторони підписали додаткові угоди № 1 від 01.06.2007 р., № 2 від 27.06.2007 р., № 3 від 31.07.2007 р., № 4 від 31.08.2007 р., № 5 від 31.10.2007 р., № 6 від 23.01.2008 р. і № 7 від 06.11.2008 р., а також додатки до Договору з визначенням технічних вимог до майна, що передається в лізинг, графіків передачі майна в лізинг, графіків лізингових платежів.

Відповідно до п.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 06.11.2008 р.) лізингодавець зобов’язується на умовах, зазначених в цьому Договорі набути у власність 450 чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 у продавця (виробника) –ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” –відповідно до встановлених лізинго-одержувачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього Договору та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим Договором з наступним викупом.

Лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу з наступним викупом на умовах, передбачених цим договором (п.1.2 Договору).

Згідно з п.1.4 (в редакції додаткової угоди № 7 від 06.11.2008 р.) сума Договору станом на 23.01.2008 р. становила 200395692,96 грн., включаючи вартість майна –118814640 грн., в т.ч. ПДВ –19802440 грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п.3.2 цього договору. Остаточна сума цього Договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у порядку, визначеному у п.3.2 цього Договору.

Строк лізингу становить 7 років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього Договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 06.11.2008 р.) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 13 до цього Договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:

Влд=Влдг/Куд*Кслп+(Сввм/Куд*Кслп-Сввм), де

Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо повязані з виконанням цого договору (сума до сплати лізинг одержувачем у поточному місяці), грн..;

Куд - офіційний курс НБУ швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору;

Кслп –офіційний курс НБУ швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу;

Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях;

В лдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо повязані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є обєктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Господарські суди встановили факт виконання позивачем своїх зобов’язань згідно з п. 1.1 договору. Натомість відповідач неналежно виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів. Заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів відповідно до п.3.2 договору фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. станом на 22.12.2009р. складає 17074328,90 грн. (без ПДВ).

З урахуванням положень п.п.3.1.1, 3.2.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” нарахування податку на додану вартість на проценти та комісії у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) та розраховану від вартості об’єкта лізингу, є таким, що прямо встановлено Законом України “Про податок на додану вартість” та положеннями п. 3.2 договору фінансового лізингу. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими вимоги позивача по стягненню боргу зі сплати ПДВ у розмірі 2125939,59 грн., яким було обкладено винагороду позивача, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем (у тому числі ПДВ) за договором фінансового лізингу станом на 22.12.2009 р. складає 19200268,49 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 10.3 договору фінансового лізингу № Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. у разі прострочення оплати лізингового платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів у період з березня по листопад 2009 р., суд задовольнив позовні вимоги в частині стягненні пені у сумі 460262,24 грн.

Згідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, господарські суди прийшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 410412,45 грн. та інфляційних втрат у сумі 1279025,64 грн.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 р у справі №18/291-09 залишити без змін.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Мирошниченко

СуддіТ. Барицька

Л. Жукова