Рішення № 103713713, 15.03.2022, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8492/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 березня 2022 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Борисюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

АТ «Кредобанк» 22.11.2021 року звернувся в Залізничний районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 142410,28 грн. заборгованості за Кредитним договором №CL-229326 від 17.10.2019 року. Свої вимоги мотивує тим, що 17.10.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL-229326, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 101 000 грн. на строк до 16.10.2024 року зі сплатою 35 % річних. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, на вимоги про погашення заборгованості не реагує, внаслідок чого станом на 31.08.2021 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 142410, 28 грн., з яких 96665, 99 грн. заборгованість за тілом кредита, 45744, 29 грн. заборгованість за процентами. Посилаючись на викладене, АТ «Кредобанк» просить суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 17.10.2019 року та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 10.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 15.03.2022 року представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення такого АТ «Кредобанк» було повідомлено належним чином, при цьому уповноважений представник позивача подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі доказами, що є його правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач, яка належним чином була повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, відзиву, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Зі змістуст.76-80ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,передбачених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 17.10.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №CL-229326 (а.с.12-14).

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору відповідач отримала грошові кошти у сумі 101000 грн. на строк 60 місяців терміном до 16.10.2024 року, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 35 % річних за користування кредитом (п.4.1).

Згідно з п.4.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) за ставкою, визначеною в п. 4.1 договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.

Пунктом 6.1 договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 3619 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання кредитного договору. Перший та останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячногоплатежу. Щомісячні платежі з 17.10.2019 до 16.10.2024 погашаються в однаковому порядку (п.6.2).

Згідно з п. 6.9 договору, банк, у випадках передбачених п. 3.3. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення простроченої до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Отримання відповідачем у позивача кредитних коштів на загальну суму 101000 грн. підтверджується меморіальними ордерами №60141186 від 17.10.2019 року та №60141190 від 17.10.2019 року (а.с.7-8).

Згідно з ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно, відповідно дост.629ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей1050,1054 ЦКі виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит станом на 31.08.2021 року у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 142410, 28 грн., з яких 96665, 99 грн. заборгованість за тілом кредита, 45744, 29 грн. заборгованість за процентами (а.с.6).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Згідно з ст.612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за Кредитним договором №CL-229326 від 17.10.2019 року.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вартості з детальним описом робіт (наданих послуг) та оплати витрат на професійну правничу допомогу позивачем, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2270 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову (а.с. 5).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 142410, 28 грн. заборгованості за Кредитним договором №CL-229326 від 17.10.2019 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 2270 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Кредобанк», ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 15 березня 2022 року.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний