Ухвала суду № 103697705, 17.03.2022, Городоцький районний суд Львівської області

460/3751/17

1-кп/441/18/2022

У Х В А Л А

судового засідання

17.03.2022 колегія суддів Городоцького районного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

суддів Малахової-Онуфер А.М.,

Яворської Н.І.,

з участю секретаря судових засідань Сороки М.В.,

прокурора Ліщука А.І.,

захисника адвоката Вишневського М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області кримінальне провадженні стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Каланчак, Каланчацького району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, із середньою спеціальною освітою, військовослужбовця, раніше не судимого,-

за ч. 1 ст. 115 КК України

в с т а н о в и в :

На розгляді у Городоцькому районному суді Львівської області перебуває кримінальне провадження № 42017140410000084 від 18.04.2017 р. на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України.

20.04.2017 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області від 11.02.2019 р. обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Ухвалою, колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 грн., який ухвалою суду, зокрема, від 17.02.2022 продовжено до 15.04.2022 включно.

Захисник обвинуваченого Вишневський М.С. в суді та у письмовому клопотанні просить змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання із наданням можливості обвинуваченому вступу до Збройних Сил України. Клопотання мотивує тим, що у зв`язку із введеням на території України воєнного стану та проведенням загальної мобілізації, всіх небайдужих громадян закликано вступати до лав Збройних Сил України та сил територіальної оборони. З покликанням на те, що обвинувачений ОСОБА_1 є учасником АТО, має бойовий досвід, бажає вступити у Збройні Сили України для захисту Вітчизни у війні з агресором, зобов`язується повністю виконувати покладені на нього обов`язки та після закінчення бойових дій брати участь у судовому засіданні та знову постати перед судом, просить клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді клопотання захисника підтримав у повному обсязі, вказав, що є військовослужбовцем, має бойовий досвід, складав Присягу на вірність українському народові та бажає захищати суверенітет України, просить змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Прокурор в судовому засіданні клопотанню захисника заперечив. Вказав на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, зазначив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та може повернутись до лав Збройних Сил України лише після ухвалення вироку у кримінальному провадженні, ризики, які враховувались при обранні запобіжного заходу на досудовому слідстві та судом при продовженні запобіжного заходу, не перестали існувати, зважаючи на стадію судового розгляду, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши обвинуваченого, захисника та прокурора, ознайомившись із клопотанням захисника, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Так, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2017 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області від 11.02.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою, колегії суддів Городоцького районного суду Львівської області від 10.11.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 грн., який ухвалою суду, зокрема, від 17.02.2022 продовжено до 15.04.2022 включно.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, і зокрема, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду та/або незаконно впливати на потерпілого, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження такого, своєї актуальності на даний час не втратили, не зменшилися та не відпали, а продовжують існувати.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Переконливих доказів того, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, з підстав, наведних у клопотанні захисника Вишневського М.С., з огляду на наведені ризики та стадію судового провадження, в ході розгляду справи не здобуто.

Ті обставини, що обвинувачений є військовослужбовцем, військовозобов`язаним, має бойовий досвід та стійке бажання захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, передбачене ст. 65 Конституції України, суд бере до уваги, однак зазначає, що такі не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання, крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З огляду на наведене, беручи до уваги також те, що розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України на завершальній стадії розгляду, суд приходить до думки, що клопотання захисника щодо зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає.

За наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 182, 183, 196, 197, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Вишневського Миколи Станіславовича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання із наданням можливості обвинуваченому вступу до Збройних Сил України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перетятько О.В.

Судді Малахова-Онуфер А.М.,

Яворська Н.І.