Рішення № 103691429, 17.03.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року Справа № 160/1895/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.02.2021 № Ф-116719-17/61 на суму 37788,74 грн Головного управління державної податкової служби України в Дніпропетровськй області;

визнати протиправним та скасувати нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , у розмірі 37788,74 грн.;

скасувати борг (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 у розмірі 37788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що представником позивача 06 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку отримав вимогу про сплату боргу № Ф-116719-17/61 від 08 лютого 2021 року у розмірі 37788,74 грн., складену відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на 31 січня 2021 року. Позивач зазначив у період, який визначений у вимозі підприємницьку діяльність не здійснював. Так, у період з 13.05.2004 року по 31.10.2019 рік офіційно був працевлаштований найманим працівником в КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, що підтверджується довідкою Форма ОК-5 та Форма ОК-7. З 06.11.2019 року по 05.05.2021 року позивач відбував покарання в Державній установі «Широківський виправний центр № 75» за Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду у м. Дніпропетровськ від 19.06.2019 року, що підтверджується Довідкою про звільнення Серія ДНП №08935.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21 лютого 2022 року Головне управління ДПС в Дніпропетровській області надало до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно даних інформаційної системи податкового органу за період, за який складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-116719-17/61 на суму 37788,74 грн. відображені наступні нарахування: по строку сплати 09.02.2018 нараховано за 2017 рік - 8448,00 грн.; по строку сплати 19.04.2018 нараховано за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.; по строку сплати 19.07.2018 нараховано за II квартал 2018 року - 2457,18грн.; по строку сплати 19.10.2018 нараховано за III квартал 2018 року - 2457,18 грн.; по строку сплати 21.01.2019 нараховано за IV квартал 2018 року 2457,18грн.; по строку сплати 19.04.2019 нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18грн.; по строку сплати 19.07.2019 нараховано за II квартал 2019 року - 2754,18грн.; по строку сплати 21.10.2019 нараховано за III квартал 2019 року - 2754,18 грн.; по строку сплати 20.01.2020 нараховано за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.; по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12 грн; по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06 грн; по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року - 3178,12грн. по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 грн. ОСОБА_1 не подавались декларації про майновий стан та доходи та звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 з 11.04.2002 по 22.07.2021 перебував на податковому обліку в Амур-Нижньодніпровській ДПІ (Нижньодніпровський район м. Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, як фізична особа - підприємець та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 №2464 був платником єдиного внеску.

22.07.2021 року підприємницька діяльність, позивача як фізичної особи-підприємця, фактично припинена.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року № Ф - 116719-17/61 на суму 37788,74 грн.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 складала 37788,74 грн., яка складалась з наступних нарахувань: по строку сплати 09.02.2018 нараховано за 2017 рік - 8448,00 грн.;

- по строку сплати 19.04.2018 нараховано за І квартал 2018 року - 2457,18грн.;

- по строку сплати 19.07.2018 нараховано за II квартал 2018 року - 2457,18грн.;

- по строку сплати 19.10.2018 нараховано за III квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

- по строку сплати 21.01.2019 нараховано за IV квартал 2018 року 2457,18грн.;

- по строку сплати 19.04.2019 нараховано за І квартал 2019 року - 2754,18грн.;

- по строку сплати 19.07.2019 нараховано за II квартал 2019 року - 2754,18грн.;

- по строку сплати 21.10.2019 нараховано за III квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

- по строку сплати 20.01.2020 нараховано за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.;

- по строку сплати 21.04.2020 нараховано за І квартал 2020 року - 2078,12грн;

- по строку сплати 20.07.2020 нараховано за II квартал 2020 року - 1039,06грн;

- по строку сплати 19.10.2020 нараховано за III квартал 2020 року - 3178,12грн.

- по строку сплати 19.01.2021 нараховано за IV квартал 2020 року - 2200,00 грн.

Не погодившись з прийнятою контролюючим органом вимогою від 08.02.2021 року № Ф - 116719-17/61 позивач оскажив в адміністративному порядку, проте рішення ДПС України від 27.10.2021 року вказану скаргу залишено без розгляду, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 статті 14 ПК працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, арбітражні керуючі, які здійснюють діяльність. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року (справа № №824/509/19-а) та від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Судом встановлено, що сума заборгованості за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, що становить - 37788,74 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 період з 13.05.2004 року по 31.10.2019 рік був працевлаштований найманим працівником в КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (Код ЄДРПОУ 03341305), що підтверджується: копією трудової книжки та відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форма ОК-5 (а.с.10). У період з 06.11.2019 року по 05.05.2021 року ОСОБА_1 відбував покарання в Державній установі «Широківський виправний центр № 75» за Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду у м. Дніпропетровськ від 19.06.2019 року, що підтверджується Довідкою про звільнення Серія ДНИ №08935 (а.с. 31).

Виходячи з зазначеного вище, в періоди, за які позивачу було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), він перебував у трудових відносинах з роботодавцями, тобто був найманим працівником, за якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску. А визначений період з листопада 2019 року по грудень 2020 року, тобто під час відбування покарання, позивач не міг здійснювати підприємницьку діяльність, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

З огляду на вказане, суд робить висновки про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року № Ф-116719-17/61 про сплату боргу.

Суд зауважує, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням повноважень суду, є саме визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року № Ф-116719-17/61, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 , у розмірі 37788,74 грн. та його скасування не є належним способом захисту, а відтак є самостійною підставою у їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 № Ф-116719-17/61 на суму 37788,74 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев