Ухвала суду № 103691427, 17.03.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 березня 2022 року Справа №160/22291/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши клопотання представника відповідача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Львівській області щодо нестворення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання, непроведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Львівській області провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 22.12.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.03.2022 року представник відповідача надав суду клопотання про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В обґрунтування свого клопотання заявник посилається на те, що у разі створення комісії з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання позивача до складу такої комісії повинні увійти, зокрема, представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», Львівської районної державної адміністрації та Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Львівській області, що у свою чергу вплине на права та обов`язки останніх.

З огляду на це, заявник просить суд залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд, вивчивши доводи представника відповідача, викладені у клопотанні про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, врахувавши норми КАС України, прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі, також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Приписами ст. 262 КАС України встановлено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Аналіз викладених вище норм КАС України вказує, що клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, може бути заявлено до початку розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. При цьому, відповідно до ухвали від 22.12.2021 року, розгляд справи по суті було розпочато за наявними у справі матеріалами з 22.01.2022 року.

Тобто, клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, необхідно було подати до 22.01.2022 року. Натомість, представник відповідача з відповідним клопотанням звернувся до адміністративного суду 11.03.2022 року. Звернення заявника до суду із клопотанням про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не у встановлений законом процесуальний строк, унеможливлює розгляд судом такого клопотання та залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», Львівської районної державної адміністрації та Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Львівській області в якості третіх осіб.

Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Суд, враховуючи викладене вище, приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька