Ухвала суду № 10368896, 06.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4442/08 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"06" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Коваленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 у справі за позовом прокурора Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2008 прокурор Попільнянського району Житомирської області в інтересах держави в особі ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Житомирській області звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача ПП ОСОБА_2 несплаченої фінансової санкції в сумі 6800 грн. згідно постанов № 022362 від 21.11.07, № 022363 від 21.11.07, № 022364 від 21.11.07, № 022417 від 12.12.07 на розрахунковий рахунок № 31115106700002 УДК в Житомирській області, МФО 811039, код 22062319, код платежу 23030300.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Житомирській області 6800 грн.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі, як таку, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Доводи апелянта про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства спростовуються наступними вимогами законодавства.

Так, пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних і юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно до ст. 104 КАС України субєкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

В свою чергу, частинами 1, 2 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті». Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція та її територіальне управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Судом першої інстанції встановлено, що державними інспекторами ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Житомирській області проведені перевірки додержання відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами яких складено акти № 043085 від 24.10.2007, № 043122 від 25.10.2007, № 061483 від 15.11.2007, № 061624 від 05.12.2007.

На підставі зазначених актів були винесені постанови № 022362 від 21.11.07, № 022363 від 21.11.07, № 022364 від 21.11.07, № 022417 від 12.12.07.

Законність та обґрунтованість зазначених постанов про застосування фінансових санкцій були підтверджені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 у справі № 2-а-8977/08 за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов № 022362 від 21.11.07, № 022363 від 21.11.07, № 022364 від 21.11.07, № 022417 від 12.12.07 про застосування штрафних фінансових санкцій в розмірах по 1700 грн. кожного разу, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В той же час колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 17 ст. 3 та п. 14 ст. 18-1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачена можливість виконання ДВС рішень інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на ДВС.

В свою чергу таким законом, яким виконання рішень позивача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України покладено на ДВС є Закон України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закон України «Про автомобільний транспорт»порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно до вимог п. 32 постанови КМ України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»від 08.11.2006 № 1567 скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана протягом 10 днів після її винесення до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Згідно із абз. 1 п. 37 керівник органу державного контролю та його заступник крім зазначеного у пункті 36 цього Порядку має право виносити обовязкові для виконання субєктами господарювання приписи і постанови.

Отже, постанови про застосування фінансових санкцій № 022362 від 21.11.07, № 022363 від 21.11.07, № 022364 від 21.11.07, № 022417 від 12.12.07 мають обовязковий для виконання характер.

У даній ситуації суд лише перевіряє чи прийняті постанови начальником ТУ ГДІ на автомобільному транспорті в Житомирській області Свідзінським Л.С. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В свою чергу, відповідність постанов про застосування фінансових санкцій № 022362 від 21.11.07, № 022363 від 21.11.07, № 022364 від 21.11.07, № 022417 від 12.12.07 зазначеним ознакам підтверджується постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 у справі № 2-а-8977/08 (а. с. 28-29), оскільки згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В свою чергу, доводи апеляції не спростовують висновків суду першої інстанції, а вищезазначене дає підстави вважати рішення суду першої інстанції правомірним.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 12.07.2010.