Рішення № 103688099, 17.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4872/21

Провадження № 2/175/1411/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Сайгак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір споживчого кредиту №617044 від 27 травня 2021 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ».

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між сторонами 27 травня 2021 року було укладено договір споживчого кредиту №617044, відповідно до якого позивачка отримала від відповідача грошові кошти у сумі 20 000 грн. Однак, позивачка вважає зазначений вище договір, укладений між сторонами недійсним з наступних підстав. Так, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що не підписувала спірний договір, а договір був укладений шляхом зазначення у відповідному чек боксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідача, відповідачем не було повідомлено їй необхідну інформацію щодо умов договору, договором споживчого кредиту передбачена вимога щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань та несправедливими умовами, в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Враховуючи вищезазначене, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір споживчого кредиту №617044 від 27 травня 2021 року.

Протоколом автоматичного розподілом справ між суддями «Д-3» вищевказану справу розподілено на суддю Озерянську Ж.М. (а.с.14).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду від 10 грудня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с.15-16).

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак разом з позовною заявою надавала клопотання про розгляд справи без її участі, в якому підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с.5).

В судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» не з`явився, однак надав на адресу суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності та відзив, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки договір між сторонами було укладено в електронній формі з додержанням передбачених чинним законодавством вимог. З усіма умови договору споживчого кредиту позивач ОСОБА_1 згодилася, про що свідчить її електронний підпис, що і підтверджує її волю, прямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документу в якому втілена воля останньої. Отже 27 травня 2021 року при укладанні договору про надання споживчого кредиту №617044 ОСОБА_1 було свідомо вчинено сукупність дій, спрямованих на укладання споживчого кредиту, а саме: вона самостійно для себе визначила необхідний для неї обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявила намір вступити з Товариством з обмеженою відповідальність «СЛОН КРЕДИТ» в договірні відносини та після узгодження розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, та інших істотних умов договору, договір про надання споживчого кредиту було підписано позивачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Натомість представник відповідача зазначає, що позивач намагається уникнути виконання взятих на себе оспорюваним договором зобов`язань.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 27 травня 2021 року між сторонами було укладено Договір №617044 про надання споживчого кредиту.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує тим, що не було дотримано письмової форми його укладення та не було погоджено всі істотні умови договору.

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з ч.2. ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно - телекомунікаційній системі.

Як зазначає позивач в позовній заяві нею 27 травня 2021 року було укладено кредитний договір, згідно з яким товариство надає споживчий кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п. 1.3. кредитного договору сума кредиту складає 20 000,00 грн. та п. 1.4. визначено строк кредиту 184 дні, з кінцевим терміном повернення 27 листопада 2021 року. Також згідно вищевказаного договору, а саме п. 1.5. тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування - 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня й до кінця строку надання кредиту - 85% річних. В п. 1.6 кредитного договору зазначено, що мета отримання кредиту саме споживчі потреби, а отже кредит є споживчим.

Позивачка зазначає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про електричну комерцію», ЗУ «Про захист персональних даних». Порушення споживчих прав вбачає в порушенні Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» норм встановлених ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування», зазначає що перед укладанням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини зазначені у в ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивачка звертає увагу суду, що у кредитному договорі в п.8.8. зазначено, що нібито вона підтверджує, що до укладання Договору отримала від кредитодавця інформацію, що визначена у ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та відповідно до умов цього пункту вона начебто підтверджує, що уклавши договір ознайомлена, повністю зрозуміла та погодилася неухильно дотримуватися правл, текс яких розміщено на веб-сайті Кредитодавця. Зазначає, що працівники фінансової установи не надали їй вищевказані правила і з їх текстом вона ознайомлена не була. Вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» скористалося її необізнаністю, навмисно не дотримало та грубо порушило імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотним та необхідним для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав їх повної,всебічної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладанням та під час укладання договору про надання споживчого кредиту.

На думку позивачки Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч.2 п.2 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій або дозвільній спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Вважає, що не мала можливості детально ознайомитися з умовами та правилами кредитування перед укладання кредитного договору та таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» фактично надало їй кредит шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору чим порушено ч.1 ст.3 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідно до якої фінансова послуга відповідно до положень цього Закону надається суб`єктами господарювання на підставі договору.

Згідно ст. 202 ЦПК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України правочин може вчиняти усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладений не в письмовій формі вважається нікчемним.

Згідно ст. 13 ч.1 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третім особам та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з наданням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ст. 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» у своєму відзиві на позовну заяву про захист прав споживачів зазначає, що вказаний ОСОБА_2 договір про надання споживчого кредиту було укладено в електронній формі, всі вимоги закону були додержані, просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог, оскільки її вимоги є безпідставними та не відповідають дійсності.

В ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформлення в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

Також, відповідно до ч.1,2 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документу, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувала електронного документу іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документу.

З урахуванням вищевикладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документу, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документу вважається електронний примірник документу з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом втора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Нормою ст.11 ЗУ «Про електрону комерцію» передбачено порядок укладання електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбаченні законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства Договір про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» укладено та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При укладанні Договору про надання споживчого кредиту №617044 ОСОБА_1 було свідомо вчинено сукупність дій, спрямованих на укладання споживчого кредиту, а саме: вона самостійно для себе визначила необхідний для неї обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявила намір вступити з Товариством з обмеженою відповідальність «СЛОН КРЕДИТ» в договірні відносини та після узгодження розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, та інших істотних умов договору, договір про надання споживчого кредиту було підписано позивачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, згідно п.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі, а відтак Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» виконано всі передбачені чинним законодавством вимоги щодо укладання правочину в електроном вигляді при укладанні Договору про надання споживчого кредиту, тому суд приходить до висновку, що твердження позивачки ОСОБА_1 щодо неповідомлення її у письмовій формі про умови договору про надання споживчого кредиту №617044 від 27 травня 2021 року є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також, суд приходить до висновку, що позивачка була ознайомлена з усіма умовами договору без виключення, у тому числі, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, що підтверджується її підписом під вищевказаними документами проставленими нею у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Форма договору споживчого кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» розроблена у відповідності до вимог чинного законодавства України та зі змісту договору чітко слідує порядок нарахування процентів, реальна відсоткова ставка відображена в паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, які як вже зазначено вище, були підписані ОСОБА_1 електронним цифровим підписом, що свідчить про освідомлення з умовами отримання кредитних коштів.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що необґрунтованими є твердження ОСОБА_1 щодо відсутності пунктів в договорі щодо припинення дії договору та відповідальності відповідача, оскільки згідно п. 6.5. Договору у випадку порушення прав споживача, неналежного виконання чи невиконання цього Договору, Товариство несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та самим договором а відповідно до п. 7.2. дія Договору припиняється та Договір може бути достроково розірваний у випадках передбачених чинним законодавством України та самим Договором, а отже умови договору є такими, що відповідають чинному законодавству України, наведені в договорі чітко, зрозуміло, та унеможливлюють неоднозначне їх трактування.

Крім того, за ч. 1 ст. 1051 ЦК України єдиною підставою для можливості оспорити договір позики є факт неотримання позичальником грошових коштів (або отримання у меншій кількості, ніж встановлено договором).

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач не заперечує отримання від відповідача коштів у борг.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Беручи до уваги встановлені у ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для визнання недійсним договору №617044 від 27 травня 2021 року, укладеного між позивачкою та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ», відтак у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 13, 51, 76, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,- відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.