Постанова № 10368572, 09.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2010 року 09 год. 05 хв. № 2а-10129/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»

ДоДержавної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва

Третя особаДТГО «Південно-Західна залізниця»

Провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 05.02.2009 р.

За участю представників сторін

від позивача: Кизима Г.М. за дов. від 30.12.2009 р.

від відповідача: Махнівський М.О. за дов. № 2549/9/10-214 від 05.05.2009 р.

від третьої особи: Божко В.П. за дов. № 1390-НЮ від 13.05.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 05.02.2009 р. щодо донарахування земельного податку та штрафної санкції на земельну ділянку (кадастровий № 88:186:002).

18.05.2010 р. від позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати незаконним (протиправним) податкове повідомлення-рішення від 05.02.2009 р. № 0000582310/0, яким ВАТ «КЕЗ «Транссигнал»визначено суму податкового зобовязання за платежем: земельний податок в сумі 343923,25 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 229282,17 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 114641,08 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача не було підстав нараховувати позивачу земельний податок на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, загальною площею 14390 кв. м. (кадастровий номер ділянки 88:186:002), оскільки на виконання наказу Мінтрансу від 13.02.2001 р. № 88 та спільного рішення Колегії Мінтрансу та Київської міської державної адміністрації від 11.02.2000 р. № 5 вказана земельна ділянка з відповідними будівлями та спорудами була передана на баланс Державному територіально-галузевому об`єднанню «Південно-Західна залізниця», що підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.2001 р. З урахуванням наведеного, а також того, що вказаною земельною ділянкою фактично користувалось ДТГО «ПЗЗ», позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає визнанню нечинним.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях на позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, позиція мотивована тим, що відповідно до даних земельного кадастру землекористувачем зазначеної земельної ділянки є позивач, а згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. За таких обставин відповідач вважає, що платником земельного податку на вказану земельну ділянку є позивач, а тому останньому цілком правомірно визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобовязання.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по суті позову, просив суд винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Заявлено вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 05.02.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковою інспекцією було проведено перевірку, за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки ВАТ КЕТЗ «Транссигнал» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2008, та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2008»від 26.01.2009 р. № 58/2304/00260652.

Перевіркою встановлено порушення:

-п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року на суму 20375 грн.;

-ст. 14 Закону України «Про плату за землю» в редакції від 19.09.1996 р. за № 378/96-ВР, в результаті чого занижено земельний податок в періоді, що перевірявся на загальну суму 229282,17 грн., у тому числі за квітень-грудень 2006 року на суму 37979,30 грн., за січень-грудень 2007 року на суму 81312,49 грн., січень-вересень 2008 року на суму 109990,38 грн.

На підставі акта перевірки, встановлених порушень, зокрема, ст. 14 Закону України «Про плату за землю»в редакції від 19.09.1996 р. за № 378/96-ВР, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2009 р. № 0000582310/0, яким ВАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, за платежем земельний податок, усього 343923,25 грн., у т.ч. 229282,17 основний платіж, 114641,08 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду задля відновлення законних права та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2001 р. між Київською міською радою та Київським електротехнічним заводом «Транс сигнал»укладено договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого Київська міська рада на підставі рішення VII сесії ХХІІІ скликання від 26.06.2000 р. № 204/925 надає, а КЕЗ «Транссигнал»приймає у тимчасове користування земельні ділянки загальною площею 66108 кв. м. (ділянка за кадастровим № 88186001 - 51718 кв. м., ділянка № 88186002 - 14390 кв. м.) згідно з планом користування, що додається.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, плата за землю вноситься землекористувачем згідно з Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю»у вигляді земельного податку у розмірі 1 % в рік від грошової оцінки земельної ділянки, що оподатковується на відповідний рахунок.

15 лютого 2001 р. відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 13.02.2001 року № 88 «Про передачу будівель, обладнання, інженерних мереж та вилучення частини земельної ділянки Київського електротехнічного заводу «Транссигнал», виданого на виконання спільного Рішення Колегії Міністерства транспорту України та Київської міської державної адміністрації від 11.02.2000 року № 5 «Про транспортне забезпечення та розвиток його інфраструктури у м. Києві»та у зв'язку з реконструкцією станції «Київ-Пасажирський»позивач передав з балансу заводу на баланс ДТГО “Південно-Західна залізниця»будівлі, споруди з їх обладнанням, інженерними мережами та залізничними коліями на визначеній в натурі ділянці землі площею 14 390 кв. м., про що свідчить акт приймання передачі від 15.02.2001 р.

Пунктом 2 Наказу Міністерства транспорту України від 13.02.2001 р. № 88 зобовязано КЕЗ «Транссигнал»спільно з ПЗЗ підготувати в Управлінні земельних ресурсів м. Києва необхідну документацію по вилученню земельної ділянки.

23 лютого 2001 року ВАТ «КЕЗ «Трассигнал»звернувся з листом № 241 на адресу Голови Київміськдержадміністрації Омельченка О.О. з проханням припинити право користування земельною ділянкою (кадастровий № 88:186:002) площею 14390 кв. м., у звязку з тим, що вилучення земельної ділянки викликане необхідністю переміщення на територію заводу підприємства Південно-Західної залізниці в звязку з реконструкцією станції Київ-Пасажирський.

Одночасно, ДТГО «ПЗЗ» направило аналогічного листа Голові Київської міської державної адміністрації з проханням надати вказівку Управлінню земельних ресурсів в м. Києві на передачу земельної ділянки від заводу «Транссигнал»загальною площею 14390 кв. м. у постійне користування ПЗЗ.

12.04.2001 р. ДТГО «ПЗЗ»була підготовлена Технічна документація по оформленню права користування вказаною земельною ділянкою, проте таке право ДТГО «ПЗЗ»у встановленому законом порядку не оформлене та не зареєстроване.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.90р. № 561-XII (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Отже, із викладеного вбачається та не заперечується ДТГО «ПЗЗ», що з 15.02.2001 р. користувачем будівель, розташованих на вищезазначеній земельній ділянці площею 14390 кв. м., а, отже, і землекористувачем є ДТГО «ПЗЗ», а не позивач.

Вказане також підтверджується долученим до матеріалів справи витягом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/9194-2 станом на 29.12.2009 р., з якого вбачається, що за адресою місця знаходження земельної ділянки: м. Київ, вул. Жилянська, 97 знаходиться Київська дистанція електропостачання Південно Західної залізниці.

Таким чином, позивач користувався спірною земельною ділянкою площею 14390 кв. м лише 20 календарних днів, з моменту укладання договору оренди та передачі земельної ділянки (день укладення договору 26.01.2001 р.) до 15.02.2001 р. - моменту передачі обєктів нерухомості, які знаходяться на цій земельній ділянці.

11.04.2001 р. листом за № 415 позивач повідомив Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва про передачу з балансу заводу на баланс ДТГО «Південно-Західна залізниця»вищезазначеної земельної ділянки, в звязку з чим просив ДПІ провести перерахунок земельного податку з 01.03.2001 року в сторону його зменшення.

У позовній заяві зазначено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела перерахунок та зменшила суму податку на землю, про що свідчить акт перевірки від 29.12.2002 р. № 953/4378/23-2, з якого вбачається, що перевірку було проведено за період з 01.01.2000 р по 01.10.2002 р. та в пп. 2.13.2.2 якого значиться, що розрахунок на 2001 рік надано заводом 30.01.2001 р. на суму 335450, 09 грн., перерахунок земельного податку на 2001 рік в звязку з передачею земельної ділянки надано 11.04.2001 р., скоригована сума податку становить 273612, 81 грн.; дані розрахунки підприємства співпадають з даними, визначеними під час перевірки.

Наведене дає суду підстави стверджувати, що податкова інспекція погодилась з перерахунком земельного податку починаючи з 15.02.2001 р. у звязку з передачею земельної ділянки іншому землекористувачу.

В наданих суду письмових поясненнях, представником ДТГО «ПЗЗ»в судових підтверджено фактичне використання зазначеної земельної ділянки та сплати Київською дистанцією електропостачання земельного податку за вказаною земельною ділянкою з 10.04.2001 р. по 31.12.2004 р.

Як свідчать обставини справи, позивач неодноразово звертався до відповідних органів, зокрема, до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з проханням належного оформлення припинення права користування земельною ділянкою та внесення відповідних змін до земельного кадастру. Листом від 05.02.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів була надана відповідь позивачу щодо звернення ВАТ «КЕЗ «Транс сигнал»стосовно товариства від 23.02.2001 № 241 щодо припинення права користування земельною ділянкою та зазначено, що у Головному управлінні зареєстровано проект землеустрою щодо відведення ДТГО «ПЗЗ»земельної ділянки по вул. Жилянській, 97 для експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд Київської дистанції електропостачання , який 19.11.09р. переданий до Київської міської ради для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст.5 вищенаведеного закону).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст.. 13 вищенаведеного закону).

За наведених обставин та правових норм, відсутність оформленого документа, що посвідчує право користування ДТГО «ПЗЗ»земельною ділянкою, не звільняє останнього від обовязку сплати земельного податку, за умови фактичного використання ним земельної ділянки, чого не заперечує представник третьої особи.

Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою впорядкування та оперативного вирішення питань, пов'язаних із наданням земельних ділянок та оформленням права користування землею в м. Києві, Київська міська рада затвердила Порядок надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юридичним особам в м. Києві, розроблений постійною комісією Київради з питань містобудування та землекористування, оформлений рішенням Київської міської ради від 04.03.99р. №148/249, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.3.1, п. 3.2 вказаного рішення, при передачі підприємствами, установами та організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам та організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельними ділянками, на яких знаходяться зазначені будівлі та споруди, при умові використання їх без зміни площі, конфігурації та цільового призначення. Юридична особа, яка набула право на будівлі та споруди, повинна звернутися з клопотанням про оформлення права користування земельною ділянкою до Київської міської ради.

Аналогічний порядок набуття права власності або права користування земельною ділянкою міститься в діючому Рішенні Київської міської ради «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві»від 14 березня 2002 року N 313/1747.

Враховуючи викладене, обовязок оформлення права користування земельною ділянкою при придбанні споруд покладається на особу, яка набула таке право, тобто в даному випадку на ДТГО «ПЗЗ», а не на позивача.

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що позивачем вжиті усі заходи щодо припинення права землекористування, а неоформлення такого права іншим землекористувачем та невнесення державними органами змін до державного земельного кадастру в частині зміни землекористувача самі по собі не можуть слугувати підставою для покладення зобовязань по сплаті земельного податку на особу, що фактично припинила право землекористування.

Отже, враховуючи встановлений судом факт фактичного використання ДТГО «ПЗЗ»земельної ділянки за адресою вул. Жилянська, 97 за кадастровим номером № 88:186:002, площею 14390 кв. м. з 15.02.2001 р,. суд вважає, що з вказаної дати позивач не є платником земельного податку за вказаною земельною ділянкою, а, отже, нарахування позивачу земельного податку за спірним податковим повідомленнямрішенням є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районні м. Києва № 0000582310/0 від 05.02.2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 05.02.2009 р.

3.Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 02.07.2010 р.