Постанова № 10368436, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 27/242

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2010 року 14:10 Справа № 2а-16577/09/2670

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до Закритого акціонерного товариства "Пост-Київ і Ко"

про стягнення заборгованості в розмірі 5 980,00грн.,

Суддя Головань О.В.

Секретар судового засідання Колесникова Г.В.

Представники:

Від позивача Ніколаєнко О.С. довіреність № 907/9/10-011від 18.02.2010,

Від відповідачаСай Л.П. довіреність №2 від 01.02.2010.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 02.06.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 07.06.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про примусове стягнення заборгованості перед бюджетом по штрафних санкціях з Закритого акціонерного товариства "Пост-Київ і Ко" в розмірі 5980,00 грн. На підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006452304 від 14.07.2009 за порушення законодавства про застосування РРО.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2009 відкрито провадження у справі, закінчене підготовче провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.01.2010.

В судовому засіданні 29.01.2010 оголошувались перерви до 12.03.2010 16.04.2010 02.06.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2009 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена перевірка за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій залу гральних автоматів Закритого акціонерного товариства "Пост-Київ і Ко" (надалі відповідач), про що було складено акт від 15.06.2009 № 0577/26/57/28/34423599 (реєстраційний №0696/26/50/23/31086580 за місцем державної реєстрації відповідача) (надалі акт).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва (надалі позивач) було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006452304 від 14.07.2009 на суму 5980,00 грн.

Відповідно до даного рішення податковий орган за порушення п. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР та на підставі п.п 1, 2 ст. 17 Закону N265/95-ВР визначив відповідачу штрафні санкції у сумі 5980,00,00 грн. з яких: 200,00 грн. п'ятикратний розмір вартості проданих товарів (наданих послуг), які не були проведені через РРО (5х40=200) та 5780,00 грн. - штрафні санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за застосування кожного незареєстрованого, не опломбованого та непереведеного у фіскальний режим роботи РРО (340х17=5780).

Спір виник з підстав того, що відповідач не сплачує застосовані до нього штрафні санкції, вважаючи перевірку такою, що проведена з порушенням порядку, встановленого законодавством, заперечує проти отримання ним рішення податкового органу про застосування до нього штрафних санкцій, а також не згодний з розміром штрафу, який визначено податковим органом.

Як вбачається з акту, а також не заперечується відповідачем перевірку податковим органом було здійснено на підставі направлень.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

При цьому, статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі Закон N265/95-ВР) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, право на проведення яких передбачене ст. 16 цього Закону та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у відповідності до вимог якої встановлено обовязковість надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Отже, за умови проведення саме планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) виникає необхідність у надісланні письмового повідомлення позивачу.

Натомість податковим органом 13.06.2009 була проведена перевірка проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, щодо якої Закони України «Про державну податкову службу в Україні»та N265/95-ВР не містять вказівок про обовязковість направлення таких повідомлень.

Крім того, судом відзначається, що п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок субєктів господарювання та взаємодії між структурними під проділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 №441 передбачене формування та затвердження податковими органами щомісячного плану проведення перевірок з контролю за здійсненням розрахункових операцій, які проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (пункт 2.7).

Таким чином для проведення перевірки посадовими особами податкового органу з питань дотримання субєктами господарювання порядку розрахунків із споживачами наказ на їх проведення видаватись не повинен, хоча такі перевірки є плановими, оскільки проводяться на підставі затвердженого плану.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає будь-яких порушень порядку перевірки податковим органом, встановленого законодавством України у звязку з чим доводи позивача не приймаються судом як необґрунтовані.

Згідно висновків акту відповідачем були встановлені порушення відповідачем п. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР у звязку з непроведенням розрахункової операції на суму 40,00 грн. через РРО, Постанови КМУ № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі та застосування реєстраторів розрахункових операцій»(надалі Постанова №121).

Як вбачається з п. 2.2.14 акту на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги у сфері грального бізнесу на 17-ти гральних автоматах та 6-ти більярдних столах за готівковий розрахунках при наявності відповідних торгових патентів без застосування реєстратора розрахункових операцій. При грі на гральному автоматі на суму 40,00 грн. купюроприймач автомату гроші отримав, гру надав. Вказана розрахункова операція через РРО не була проведена. Усі 17 гральних автоматів - РРО обладнані купюроприймачами, підключені до електромережі та функціонують, не переведені у фіскальний режим роботи та не зареєстровані належним чином.

В графі зауваження до акту перевірки відповідач зазначив, що чек на суму 40,00 грн. був роздрукований після інкасації.

Отже, зміст акту перевірки свідчить, що порушення перевіряючими було встановлено шляхом здійснення ними ставки на суму 40,00 грн. на одному ігровому автоматі, який прийняв ставку через купюроприймач та надав послугу, а розрахунковий документ не видав, що враховуючи наявність у залі 17-ти ігрових автоматів, на думку перевіряючих свідчить про: не проведення відповідачем розрахункової операції на суму 40,00 грн. через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій; не роздрукування відповідного розрахункового документу; застосування відповідачем при здійсненні розрахункових операцій 17-ти непереведених у фіскальний режим роботи, незареєстрованих, неопломбованих реєстраторів розрахункових операцій.

Проте, суд не може погодитися з таким висновком перевіряючих, оскільки з акту перевірки не вбачається, встановлення перевіряючими факту використання відповідачем для реєстрації розрахункових операцій по продажу послуг гри, саме на усіх з 17-ти ігрових автоматах оскільки, посилання позивача на те, що інші 16 автоматів підключені до електромережі без встановлення факту здійснення споживачами або перевіряючими ставок та проведення на них гри, не доводить факт їх справності та використання.

Отже, висновок податкового органу, що відповідач використовує при продажі послуг «гри»для реєстрації розрахункових операції 17 гральних автоматів, які не відповідають вимогам Закону N265/95-ВР, зроблено на припущені, оскільки перевіряючим гру було здійснено лише на одному гральному автоматі.

Дійсно ст. 17 Закону N265/95-ВР встановлено відповідальність субєктів господарювання за недотримання порядку використання РРО. А п. 1 ч. 2 додатка до Постанови №121 встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО. У звязку з цим з 1 січня 2007 року у субєктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обовязок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції. Невиконання цього обовязку є підставою для накладення на субєкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону N265/95-ВР.

Згідно зі ст. 12 Закону N265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Постанови №121 на Міністерство промислової політики було покладено обовязок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції», який втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10.09.2008 року №581 (чинний на сьогодні Наказ Державної податкової адміністрації України №7 від 21.01.2009) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено компютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у субєктів господарювання була відсутня обєктивна можливість дотримання приписів Закону N265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією. За таких обставин і наявність вини субєктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключався.

Разом з тим, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал»субєкти господарювання зобовязані використовувати зазначену систему.

Перевірка відповідача була проведена податковим органом 13.06.2009, тобто на момент її проведення майже рік була включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касова система «Фіскал», що є підставою для притягнення субєкта господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, у звязку з набранням чинності вищезазначеного наказу Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено компютерно-касову систему “Фіскал”.

Відповідач судових засіданнях та в запереченнях на позовну заяву відзначав, що на момент проведення перевірки, а також на момент розгляду спору в суді до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій не внесені, ні модифікації РРО-автоматів для використання в гральному бізнесі, ні фіскальні блоки для оснащення діючих гральних автоматів, що як встановлено судом вище не відповідає дійсності, тому судом не досліджувалось питання щодо вжиття відповідачем будь-яких заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ним використовуються та перевірки її на сумісність із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами

Водночас судом наголошується, що згідно ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону N265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону N265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 340,00 грн. за недотримання вимог щодо використання лише одного грального автомату, який не виконував фіскальні функції (17х20х1=340,00) та за не роздрукування відповідного розрахункового документу у сумі 200,00 грн. (40х5=200).

Так, в судових засіданнях та в запереченнях на позов відповідач не заперечив проти того, що сума штрафних санкцій за непроведення розрахункової операції через РРО на повну суму наданої послуги гри на гральному автоматі у розмірі 40,00 грн. повинна становити 200,00 грн. Крім того, у графі зауваження акту перевірки було зазначено, що касир видав чек після інкасації, тобто не при продажі послуги гри. При цьому, матеріали справи не містять доказів щодо проведення цієї розрахункової операції через РРО, контрольна стрічка за 13.06.2009 відповідачем не була надана відповідачем.

Зокрема, відповідач посилається як на підставу для відмови в задоволенні позову на не

отримання ним рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій, оскільки рішення було отримано 28.07.2009 ОСОБА_3, який з 30.06.2009 вже не працював у відповідача, а також вважає неправомірним встановлення особи адміністратора підприємства ОСОБА_4 з її слів, в присутності якої проводилась перевірка, якою був підписаний акт перевірки та отриманий один примірник, внаслідок чого відповідач не був обізнаний про наявність акту перевірки та рішення.

З цього приводу, судом наголошується, що, по-перше, перевірка податковим органом була проведена з дотриманням порядку, встановленого законодавством, по-друге, відповідач не заперечив проти наявності на підприємстві такого працівника як ОСОБА_4 і на думку суду встановлення особи адміністратора залу гральних автоматів з-за відсутності паспорта, не є підставою для визнання перевірки незаконною та не прийняття до уваги фактів встановлених перевіркою.

Щодо отримання рішення про застосування штрафних санкцій, судом в процесі розгляду спору встановлений той факт, що 28.07.2009 ОСОБА_3 особисто отримав рішення №0006452304 від 14.07.2009, що підтверджується його власноручним підписом на корінці рішення. Зазначене рішення було отримане на підставі довіреності, виданої підприємством, яка була чинна та не відкликана відповідачем. Даний факт не заперечувався відповідачем.

Відтак з огляду на викладені відповідачем обставини, а також беручі до уваги доводи відповідача, що ОСОБА_3 майже через місяць після звільнення з підприємства отримав рішення податкового органу по старій памяті, за звичкою, дає підстави для висновку вважати викладення відповідачем недостовірних фактів з метою уникнення від відповідальності, передбаченої законодавством України.

Крім того, враховуючи, що 20.01.2010 відповідач отримав поштою, направлені судом ухвалу про відкриття провадження у даній справі, повістку, копію позовної з доданими до неї документами, серед яких були наявні акт перевірки і рішення про застосування штрафних санкцій, то з цього моменту він мав можливість на оскарження рішення №0006452304 від 14.07.2009 та дій податково органу.

Також, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем річного строку на звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України. Однак, судом не було встановлено таких обставин.

Також судом не встановлено порушення податковим органом вимог ст. 250 ГК України при накладенні на відповідача адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу. А саме: порушення законодавства відповідачем виявлено під час проведення перевірки 13.06.2009, а санкцію застосовано рішенням від 14.07.2009, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 540,00 грн. та визнав їх такими, що підлягають задоволенню в цій частині, у звязку з чим в решті позовних вимог відмовляється.

На підставі ст.ст. 160-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Пост-Київ і Ко" (м. Київ, вул. Васильківська, 3, код 31086580) заборгованість перед бюджетом по штрафним санкціям в розмірі 540,00 грн. (р/р 31117104700002, банк одержувач: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань