Ухвала суду № 103682224, 15.03.2022, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/194/22

Провадження № 1-кс/353/21/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 рокум.Тлумач

Слідчий суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І.

за участю: начальника Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури -Грищука В.І.,

секретаря судового засідання - Головатчук І.М.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Халуса М.М.,

перекладача - Базавляк Л.Є.,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Підлуської А.Ю., погоджене начальником Тлумацького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури Грищуком В.І., у кримінальному провадженні № 12022091240000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання надійшло до суду 15 березня 2022 року о 09 год. 41 хв.

Суд перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора Грищука В.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника-адвоката Халуса М.М., -

в с т а н о в и в :

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022091240000021 від 12.03.2022 року відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додатки до нього вручено о 16 год. 40 хв. 14.03.2022 року підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Халусу М.М., що підтверджується їх особистими підписами у клопотанні (а.с. 3, 6, 7).

В клопотанні слідчого СВ відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Підлуської А.Ю. зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 при невстановлених слідством обставинах та у невстановленому слідством місці придбав корпус гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2.

Тоді, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , діючи умисно, не маючи дозволу на право придбання, зберігання і носіння бойових припасів та вибухових пристроїв, усвідомлюючи незаконність своїх дій у порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року «Про затвердження положення про дозвільну систему» із наступними змінами та доповненнями, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 року зі змінами та доповненнями, незаконно зберігав та носив вказані бойові припаси та вибухові пристрої при собі.

В подальшому, 10.03.2022 року ОСОБА_1 , у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та проведенням бойових дій у с. Макарів Бучанського району Київської області вирішив переїхати на територію Івано-Франківської області. Корпус гранати Ф-1 та уніфікований запал УЗРГМ ОСОБА_1 помістив у особисті речі, які знаходились у дорожніх сумках.

В подальшому 12.03.2022 року, транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , в якому знаходився ОСОБА_1 , для проведення перевірки було зупинено на блокпосту №3, який розташований у с. Нижнів Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. В ході огляду, легалізованого ухвалою Тлумацького районного суду від 15.03.2022 року, даного автомобіля, в якому знаходились особисті речі громадянина ОСОБА_1 , в його дорожніх сумках виявлено та вилучено працівниками відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано- Франківського районного управління поліції корпус гранати Ф-1 із маркуванням СБ В-50 Х-357 та запал УЗРГМ-2.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований по АДРЕСА_1 , який проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 , громадянин Республіки Вірменія, непрацюючий, з середньою освітою, одружений, раніше не судимий.

12.03.2022 року о 21 год. 17 хв. ОСОБА_1 , відповідно до вимог статтей 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 42-44, 45-47) і внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091240000021 (а.с. 8).

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: копією повідомлення про початок досудового розслідування від 12.03.2022 року (а.с. 9); копією постанови про створення слідчої групи від 12.03.2022 року (а.с. 10); копією постанови про призначення групи прокурорів від 12.03.2022 року (а.с. 11); копією рапорту начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Скрипника І.В. про виявлення кримінального правопорушення від 12.03.2022 року (а.с. 12); копією протоколу огляду місця події від 12.03.2022 року (а.с. 13-16); копією акту перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 12.03.2022 року (а.с. 17); копіями довідок про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 12.03.2022 року (а.с. 18, 19); копією постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 12.03.2022 року ( а.с. 20); копіями заяв Барояна від 12.03.2022 року (а.с. 21, 22); копією постанови про призначення перекладача від 12.03.2022 року (а.с. 23); копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2022 року (а.с. 29-32, 33-36); протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 13.03.2022 року (а.с. 37-40); копією протоколу допиту підозрюваного від 13.03.2022 року (а.с. 48-49).

Підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.03.2022 року ОСОБА_1 затриманий 12.03.2022 року о 21 год. 17 хв. (а.с. 29-32, 33-36).

На думку слідчого обґрунтованість підозри ОСОБА_1 щодо вчинення інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

Вказала, що є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому слід застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на вищенаведене просила клопотання задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

В судовому засіданні прокурор Грищук В.І. підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 строком на 60 діб та просив визначити розмір застави у максимальному розмірі, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також прокурор при прийнятті рішення за даним клопотанням просив врахувати те, що злочин за ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Наголосив, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі. Підозрюваний являється громадянином Республіки Вірменія, який всепереч закону перебуває на території України. 10.06.2021 року щодо ОСОБА_1 Соснівським РВ м. Черкаси ДМС України прийнято рішення № 8 про примусове повернення у республіку Вірменія, яке він повинен був виконати напротязі 30 діб. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 може безперешкодно виїхати за межі України, оскільки не має постійного місця проживання. Також, може незаконно впливати на свідка ОСОБА_2 , так як досудове розслідування на даний час триває, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Слідчий СВ відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області Підлуська А.Ю. в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Підозрюваний ОСОБА_1 , доставлений в судове засідання, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Вказав, що у зв`язку з тим, що на території с. Макарів Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області почалися воєнні дії, а саме обстріли та бомбардування, він вирішив переїхати у більш безпечне місце для тимчасового проживання. Свої особисті речі він збирав похапцем у дорожні сумки. Під час перевірки його речей на блок пості в с. Нижнів Івано-Франківського району Івано-Франківської області предметів схожих на гранату та запалу до неї працівниками поліції не було виявлено. До відділу поліції його доставили на службовому автомобілі, а автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому залишилися його особисті речі, їхав працівник поліції. Припускає, що йому могли підкинути предмети схожі на гранату та запал до неї працівники поліції, або його товариші заховати дані предмети в його особисті речі, але він цього не бачив. Ствердив, що огляд автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проводився в його присутності та присутності понятих через 1 год., після того як він був доставлений до відділу поліції. Притензій до працівників поліції він не має. Вказав, що в с. Макарів Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області він вступив до територіальної оборони с. Макарів Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, активно допомогав цивільним громадянам України, зокрема розвозив людям продукти харчування.

Захисник - адвокат Халус М.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив в його задоволенні відмовити та клопотав обрати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказав, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. У випадку, якщо суд прийде до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді взяття під варту то розмір застави, яку просить визначити прокурор, є надто великим, оскільки ОСОБА_1 таких коштів немає, тому просив визначити заставу у мінімальному розмірі. Вказав, що підозрюваний ОСОБА_1 в с. Макарів Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області був бійцем територіальної оборони Макарівської ОТГ, на підтвердження чого просив долучити до матеріалів справи ксерокопію посвідчення бійця територіальної оборони Макарівської ОТГ.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, слідчий суддя вважає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пункт 4 частини 2 статті 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, відповідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Підстави для арешту передбачені нормами КК України та КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод людини, а саме ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду по правам людини. Основна мета вказаної ст. 5 Конвенції заключається в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі «Маккей проти Великобританії»). ЄСПЛ звертає увагу, що вимога законності тримання під вартою не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства, а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа «Плесо проти Угорщини»). В рішенні по справі «Джессіус проти Литви» ЄСПЛ роз`яснив, що в розумінні ст. 5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункта «с» пункта 1 цієї статті тільки в рамках кримінального судочинства з метою, щоб дана особа предстала перед компетентним органом за наявності обгрунтованої підозри. Суть терміну «обгрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обгрунтованою залежить від обставин справи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі Харченко проти України та у п. 170 рішення Суду у справі Лабіта проти Італії тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Таким чином, тримання під вартою і доставка до компетентного правоохоронного органу особи, щодо якої існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо особа ухиляється або може ухилитись від покладених на неї обов`язків, передбачених законом, є належним засобом.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується доданими до клопотання матеріалами та матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Під час досудового слідства встановлено та у судовому засіданні підтверджено, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи. ОСОБА_1 являється громадянином Республіки Вірменія, який всепереч закону перебуває на території України. Після вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 може безперешкодно виїхати за межі України, оскільки не має постійного місця проживання. Також може незаконно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_2 , так як досудове розслідування на даний час триває, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності шляхом здійснення погроз, підкупу, умовляння свідків, схилення їх до дачі неправдивих показань.

Посилання підозрюваного ОСОБА_1 на те, що він являється бійцем територіальної оборони та активно допомогав громадянам України під час воєнних дій на території Макарівської ОТГ, не є підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вони не спростовують обґрунтованості підозри у вчиненні кримального правопорушення, чи вказують на можливість запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд критично оцінює надану захисником підозрюваного - адвокатом Халусом М.М. ксерокопію посвідчення бійця територіальної оборони Макарівської ОТГ, оскільки в судовому засіданні не було пред`явлено оригіналу даного документу, що не дає суду можливості ідентифікувати її достовірність.

Суд враховує, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, але вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не відповідає характеру вчиненого кримінального правопорушення та особі підозрюваного.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також підвищена суспільна небезпечність інкримінованного підозрюваному злочину, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_1 не має тісних соціальних зв`язків, немає постійного місця роботи та проживання, а також те, що для належного проведення та завершення досудового розслідування необхідно виконати ряд процесуальних та слідчих (розшукових) дій, необхідність в яких виникне в ході досудового розслідування.

У рішенні "Марченко проти України" Європейський суд суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Нормами частини 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Щодо клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Халуса М.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в м. Коломия Івано-Франківської області, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки воно не було подане у відповідності до вимог ст. 201 КПК України та до нього не додані необхідні докази.

Враховуючи характеризуючі дані підозрюваної особи, тяжкість вчиненого злочину та те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя вважає за необхідне призначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного також додаткові обов`язки. Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Вислухавши думку учасників судового засідання, беручи до уваги наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі, може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення від кримінальної відповідальності, з врахуванням того, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, з врахуванням особи підозрюваного, суд вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , який затримайний 12.03.2022 року о 21 год. 17 хв. (а.с. 29-32, 33-36), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, які відповідно до ч.2 ст.197 КПК України слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 21 год. 17 хв. 12 березня 2022 року включно та призначити розмір застави - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Підлуської Анастасії Юріївни задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , який проживав без реєстрації по АДРЕСА_2 , громадянин Республіки Вірменія, непрацюючого, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, а саме до 11 травня 2022 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Розмір застави встановити в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 198480 (Сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області (банк отримувача: ДКС України, м. Київ, код отримувача: 26289647, код банку отримувача: 820172, номер рахунку (IBAN): UA158201720355259002000002265, «Призначення платежу» необхідно вказати: Застава по кримінальному провадженні (номер кримінального провадження/номер справи), прізвище, ім`я та по батькові підозрюваного, прізвище ім`я та по батькові особи, яка вносить заставу, та суд в провадженні якого перебуває справа).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Відділення поліції №5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області для організації її виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Тлумацького районного суду Н.І. Лущак

Відповідно до частини 2 статті 376 КПК України повний текст ухвали оголошено учасникам судового провадження о 16 год. 45 хв. 16 березня 2022 року.