Ухвала суду № 103680457, 10.03.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/319/22

провадження 1-в/136/15/22

УХВАЛА

іменем України

"10" березня 2022 р. м.Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

прокурора Міхаілідіса М.В.,

особи стосовно, якої розглядається питання про продовження застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Кокота О.Г.,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду м. Липовець подання Комунального некомерційного підприємства «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про продовження амбулаторного примусового лікування, як заходу медичного характеру відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бабин Іллінецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, непрацююча, інвалід ІІ групи, раніше не судима, -

ВСТАНОВИВ:

Головний лікар КНП «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним поданням обґрунтовуючи його тим, що стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.15, п.2 ч.2 ст.115 КК України, за судовим рішенням було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації дозакладу з надання психіатричної допомогиз посиленим наглядом, внаслідок чого остання перебувала на лікуванні в КНП «Вінницька обласна психіатрична лікарня №2 Вінницької обласної ради» у відділенні №1, де їй було встановлено діагноз: параноїдна шизофренія, епізодичний перебіг з наростаючим дефектом.

На підставі ухвали Вінницького районного суду від 21.10.2020 у кримінальному провадженні №128/2626/20 стосовно ОСОБА_1 було змінено застосований примусовий захід медичного характеру на наданняамбулаторної психіатричної допомогив примусовомупорядку замісцем проживання строком на 6 місяців, у зв`язку із чим ОСОБА_1 було передано для спостереження та отримання амбулаторного примусового лікування до КНП «Липовецька міська лікарня».

Ухвалою Липовецького районного суду від 16.08.2021 було продовжено стосовно ОСОБА_1 наданняамбулаторної психіатричної допомогив примусовому порядку за місцем проживання.

21.02.2022 ОСОБА_1 було оглянуто комісією лікарів психіатрів психоневрологічного диспансеру КНП «ВОКЛ ім. академіка О.І. Ющенко ВОР» та складено висновок про необхідність продовження лікування, із зазначенням, що стан пацієнтки покращився, утім вона потребує нагляду.

Ураховуючи наведене, головний лікар медичного закладу, де проходить лікування ОСОБА_1 під наглядом лікаря психіатра звернувся до суду із даним поданням, в якому просить суд продовжити наданняамбулаторної психіатричної допомогив примусовомупорядку стосовноостанньої ще на шість місяців.

У судове засідання представник КНП «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що подання ініційоване особою, яка не наділена повноваженнями на звернення до суду, оскільки подане головним лікарем медичного закладу, а не лікарем психіатром, як визначено у ст.514 КПК України; доданий до подання висновок комісії лікарів психіатрів щодо особи, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру складений за участі лікаря психіатра ОСОБА_4 , яка здійснювала нагляд за ОСОБА_1 , у той же час він не підписаний останньою, тоді як висновок містить підпис лікаря психіатра ОСОБА_5 , який не входив до складу комісії лікарів психіатрів. Крім цього, із висновку комісії від 21.02.2022 слідує, що стан ОСОБА_1 покращився, він не містить жодних посилань, що остання залишається суспільно небезпечною та потребує примусових заходів медичного характеру, у зв`язку із цим, а відтак застосування примусових заходів медичного характеру до особи є обмеженням прав особи, якими вона наділена відповідно до Конституції та діючих Законів України та є підставою для припинення таких заходів і з урахуванням стану особи вона може бути передана родичам для здійснення за нею нагляду з обов`язковим лікарським наглядом.

Захисникв судовому засіданні також просив в задоволенні подання відмовити з підстав його ініціювання не повноважною особою та відсутністю правових підстав для його задоволення.

Особа, стосовно якої розглядається питання пропродовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 при вирішенні подання поклалась на розсуд суду. Суду пояснила, що захворіла вона на психічну хворобу після народження першої дитини, приблизно у 2013 році, у зв`язку із чим проходила курс лікування. Після народження другої дитини - сина ОСОБА_6 стан її здоров`я значно погіршився, у зв`язку із чим вона вчинила кримінально карані дії. Після вчинення злочину вона була госпіталізована до медичного закладу примусово, де проходила курс лікування. Наразі її стан значно покращився, вона самостійно доглядає дітей, пораються з чоловіком по господарству, приймає ліки та відвідує медичний заклад, за наявності поганого самопочуття їй постійно надає супроводжуючу допомогу її чоловік.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали додані до подання та надані учасниками кримінального провадження в ході судового розгляду подання, встановив, що 06.07.2016 було внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за N 12016020200000181, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15п. 2 ч. 2 ст.115 КК України.

У ході досудового розслідування з метою встановлення психічного стану підозрюваної проведено судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта N 117 від 08.08.2016 у період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_1 діяння, та на даний час остання страждала та страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді рекурентного депресивного розладу, важкого поточного епізоду, з психотичними симптомами. На час вчинення кримінального правопорушення та на даний час не могла та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підпадає під діюст. 19 ч. ч. 2, 3 КК Українита потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із суворим режимом нагляду.

У рамкахданого кримінальногопровадження до ОСОБА_1 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування в психіатричній лікарні із суворим режимом нагляду.

У подальшому на підставі ухвали Вінницького районного суду від 21.10.2020 у кримінальному провадженні №128/2626/20 було змінено застосований примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації у заклад з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом у «Відділенні для ПЗМХ» щодо ОСОБА_1 на примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної допомоги.

Згідно з висновком комісії лікарів - психіатрів щодо особи, до якої застосовувались примусові заходи медичного характеру від 21.02.2022, який проведений комісією лікарів психіатрів у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , при огляді ОСОБА_1 було встановлено, що остання притомна, орієнтована достатньо, відповідає по суті, неохоче, однослівно. Мислення резонерське. Маячні ідеї не висловлює, розлади сприйняття не виявляє. Пам`ять формально збережена. Критика часткова. На тлі прийому підтримуючого лікування стан пацієнтки дещо покращився (зменшилась тривога, стала більш спокійною, покращився сон, але у пацієнтки немає повного розуміння необхідності постійного прийому підтримуючого лікування. У зв`язку з закінченням терміну призначення амбулаторного примусового лікування, як заходу медичного характеру, ОСОБА_1 потребує продовження амбулаторного примусового лікування, як заходу медичного характеру.

Вказаний висновок підписано лікарями психіатрами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

Відповідно ч. 3ст. 514 КПК Українирозгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у порядку, передбаченомуст. 95 КК Українитаст. 512 КПК України. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Згідност. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу"та ч. 2ст. 95 КК Українипродовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.

З аналізу вищенаведених норм права об`єктивно слідує, що головний лікар КНП «Липовецька міська лікарня» не віднесений до кола суб`єктів, які наділені правом ініціювати розгляд судом питання про продовження застосування примусових заходів медичного характеру.

Також слідчим суддею було встановлено, що огляд ОСОБА_1 проведений у складі голови комісії ОСОБА_7 , членів комісії ОСОБА_8 та лікаря доповідача ОСОБА_4 , у той же час висновок комісії лікарів-психіатрів №б/н від 21.02.2022 не містить підпису останньої, яка є лікуючим лікарем психіатром ОСОБА_1 , що ставить під сумнів вказаний документ.

Як слідує із вказаного висновку від 21.02.2022, підтверджує, стан ОСОБА_1 покращився, єдиною підставою для продовження амбулаторного примусового лікування, як заходу медичного характеру є те, що у пацієнтки немає повного розуміння необхідності постійного прийому підтримуючого лікування.

У судовому засідання ОСОБА_1 підтвердила, що наразі спроможна самостійно дотримуватись курсу лікування, відвідування медичних закладів, які супроводжують лікування та вживання ліків, за потреби у цьому їй допомагає чоловік ОСОБА_9 . У судове засідання прибула самостійно без будь якого супроводу.

На спростування обставин наведених особою стосовно якої вирішується питання про продовження заходів медичного характеру, матеріали додані до подання не містять жодних протилежних доказів.

Ураховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, стан ОСОБА_1 , після пройденого курсу лікування стабілізувався настільки,що вонаперестала бутинебезпечною длясуспільства, оскількиматеріали справине містятьжодних доказівщодо вчиненняостанньою протиправнихдій чинаявності такихнамірів,продуктивної психосимптоматики,а такожте,що останняпредставляє загрозудля оточуючихта длясебе,вчиняє суспільно небезпечнідії чиінші протиправніспроби,що можутьзашкодити їїчи стороннімособам,тому формальнийпідхід увисновку щодонеобхідності продовженняпримусового лікування,у зв`язкуіз повнимне розумінням ОСОБА_1 необхідності постійногоприйому підтримуючоголікування неможе бути покладенов обґрунтуванняпорушення правостанньої,що гарантованіїй КонституцієюУкраїни тав подальшомуініційовані державнимиорганами до неї не можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ч. 2ст. 514 КПК Українизміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.

Відповідно до ч. 1ст. 515 КПК Україниу разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку лікарів - психіатрів свою ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов`язковим лікарським наглядом (ч.3 ст.95 КК України).

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини в контексті правових норм та зібраних у кримінальному провадженні доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання, тому вважає за необхідне припинити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку в умовах Комунального некомерційного підприємства "Липовецька міська лікарня" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 та передати її на піклування чоловіку ОСОБА_9 з обов`язковим лікарським наглядом.

Керуючисьст. 95 КК України, ст.512, 514, 515 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні подання Комунального некомерційного підприємства «Липовецька міська лікарня» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про продовження амбулаторного примусового лікування, як заходу медичного характеру відносно ОСОБА_1 .

Припинити застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку в умовах Комунального некомерційного підприємства "Липовецька міська лікарня" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які застосовані в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020200000181 від 06.07.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2, п.2 ч.2 ст.115 КК України.

Передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на піклування родичам - чоловіку ОСОБА_9 з обов`язковим лікарським наглядом.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено учасникам кримінального провадження 15.03.2022 о 09:00 годині.

Суддя Світлана ШПОРТУН