Постанова № 10367569, 06.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2345/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Амельохіна В.В.,

при секретарі Чудак В.М.,

за участю:

представника позивача - Фищук В.В.

представника відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, що мало наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15630,18 грн., та пені в сумі 196,98 грн. у звязку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що маються докази в матеріалах справи. Заперечень, на пропозицію суду, і доказів в обґрунтування своїх заперечень не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи за даною явкою сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством (пункт 4 статті 20 зазначеного Закону).

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 53 особи. Відповідачем самостійно виконано вимоги статей 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів 2 особи.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів , на підприємстві три місяці в 2009 році працювалав гр. ОСОБА_3, інвалід ІІІ групи , але цю обставину суд не може врахувати при встановленні суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, згідно розрахунку, наданого Полтавським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві ( штатних працівників, яким за висновком медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) відповідно до списку інвалідів, які працювали на ТОВ "Зоря" в 2009 році становить - 0,25( 3:12=0,25), що округлюється до цілого числа 0 (ноль), відповідно до п. 3.4 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року N 42 "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384).

Таким чином, підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць. Відповідчем у звіті Форми № 10-ПІ за 2009 рік самостійно обраховано розмір адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 15630,18 грн.(7815,09 х 2 = 15 630,18 грн.).

Як вбачається з відповіді Котелевського районного центру зайнятості № 238 від 10.06.2010 р. на запит суду у 2009 році ТОВ «Зоря» не повідомляли центр зайнятості про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН, інваліди до зазначеного підприємства не направлялись.

Відповідно до статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи зазначене, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідачу було нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 15630,18 грн. за рік, які він повинен був сплатити до 16.04.2009 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Виходячи з цього, у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 196,98 грн.

Станом на момент розгляду справи кошти адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 15827,16 грн. відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не сплачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 18-1, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. 1, п. 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 17, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (38630, Полтавська область, Котелевський район, с. Милорадове; код ЄДРПОУ 32460314, р/р 26004000925001 у Філії «Полтавська дирекція» Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», МФО 331661) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, р/р 31216230700208 в ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019, код 34698542, одержувач УДК в Котелевському районі) адміністративно-господарські санкції у сумі 15630,18 грн. (пятнадцять тисяч шістсот тридцять гривень вісімнадцять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 196,98 грн. (сто девяносто шість гривень девяносто вісім копійок).

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2010

СуддяВ.В. Амельохін