Постанова № 10367023, 08.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року 12:30 Справа № 2а-2613/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекстрім»

про стягнення 9828 грн. 68 коп. податкового боргу.

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі - позивач) звернулася із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекстрім» (далі відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача 9828 грн. 68 коп. податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб. В обґрунтування позову посилається на те, що податкова заборгованість у відповідача виникла внаслідок самостійного нарахування відповідачем зобовязання по орендній платі з юридичних осіб в деклараціях на суму 9828 грн. 68 коп. Зазначає, що Мелітопольською обєднаною державною податковою інспекцією Запорізької області вживались заходи, передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак податковий борг відповідачем не сплачено в повному обсязі, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання 08.07.2010 р. не прибув. У судовому засіданні 10.06.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час, місце та дату судового засідання відповідач повідомлявся належним чином. Письмових заперечень на адміністративний позов з боку відповідача до суду не надходило.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

29.01.2009 р. відповідачем до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області подана податкова декларація № 4088 орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій платником податку самостійно визначено розмір орендної плати по строку сплати 30.11.2009 р. в сумі 1110 грн. 27 коп., 30.12.2009 р. в сумі 1110 грн. 27 коп., 01.02.2010 р. в сумі 1110 грн. 19 коп., з них частково сплачено 0,01 грн.

Також, 21.08.2009 р. відповідачем до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області подана податкова декларація № 77120 орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, в якій платником податку самостійно нараховано додатково орендної плати на поточний рік, у звязку із збільшенням податкових зобовязань по строку сплати 30.11.2009 р. в сумі 2165 грн. 96 коп., 30.12.2009 р. в сумі 2165 грн. 96 коп., 01.02.2010 р. в сумі 2166 грн. 04 коп.

Таким чином, сума боргу за орендну плату за землю складає 9828 грн. 68 коп. (1110 грн. 27 коп. + 1110 грн. 27 коп. + 1110 грн. 19 коп. + 2165 грн. 96 коп. + 2165 грн. 96 коп., + 2166 грн. 04 коп. 00 грн. 01 коп.).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач направив боржнику поштою першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/660 від 07.12.2009 р. (отримана представником відповідача 15.12.2009 р. згідно з поштовим повідомленням) та другу податкову вимогу форми «Ю2» № 2/31 від 15.01.2010 р. (отримана представником відповідача 23.01.2010 згідно з поштовим повідомленням).

Проте, сума заборгованості відповідачем не сплачена та наразі складає 9828 грн. 68 коп.

У п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що «…у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.».

01.03.2010 р. начальником Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області прийнято рішення № 5996/10/24-010 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області Запорізької області, як орган державної влади, що здійснює контроль у сфері податкового законодавства, за змістом п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» може виступати стороною у справах порушених адміністративним судом, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна підприємства.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача у справі є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України; п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»; п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; п. 1.3., п. 1.7 ст. 1; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5; п.п. 6.2.1, п.п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 ; п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст. ст. 2, 14, 17 Закону України «Про плату за землю»; ст. ст. 5, 13, 21 Закону України «Про оренду землі», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекстрім» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дружби, б. 164/2, ідентифікаційний код 33351398) 9828 грн. 68 коп. орендної плати за землю на користь місцевого бюджету м. Мелітополь (МФО 813015, код 34676932, код платежу 13050200, р/р 33210812700013, банк ГУДКУ у Запорізькій області).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк такого подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя /підпис/ О.О.Прасов

Постанова виготовлена у повному обсязі 12.07.2010 р.

Постанова на набрала законної сили.

Суддя О.О.Прасов