Ухвала суду № 103665419, 15.03.2022, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

У Х В А Л А

15 березня 2022 року м. Торецьк Справа №225/352/22

Провадження №1-кп/225/157/2022

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

прокурора - Бабарики О.М.,

захисників - адвокатів Брацила Р.Л., Туренка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052220000605 від 19.11.2021 року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинська (м. Торецька) Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Новгородське м. Торецька Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , -

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває дійсне кримінальне провадження.

До судового засідання не з`явився потерпілий ОСОБА_3 з невідомих суду причин, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до судового засідання не доставлені конвоєм. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» неможливе через відсутність технічної можливості.

Прокурор у судовому засіданні просив відкласти судовий розгляд провадження у зв`язку з неприбуттям потерпілого до судового засідання та неможливістю присутності обвинувачених в судовому засіданні особисто чи в режимі відеоконференції. Крім того, просив продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених п.п.1,3 ст.177 КПК України та неможливістю запобігти їм іншими більш м`якими запобіжними заходами.

Захисники Брацило Р.Л. та Туренок А.П. у судовому засіданні проти відкладення судового розгляду не заперечували. Щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою просили обрати обвинуваченим менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, вважаючи, що відсутні підстави для продовження утримання їх підзахисних під вартою.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши у відповідних межах матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно зі ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 615 КПК України передбачено особливий режим досудового розслідування та продовження строків тримання під вартою під час судового провадження в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України.

Відповідно до ч.6 ст.615 КПК України у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважаться продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Положеннями ст.177 КПК України визначено мету та підстави застосування запобіжних заходів.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Частина 2 ст.183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: п.5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

В частині 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність тримання особи під вартою є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, за яке передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі. Обидва обвинувачені непрацевлаштовані, неодружені, неповнолітніх дітей, утриманців не мають, раніше неодноразово судимі, в тому числі за корисливі злочини, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебувають. Таким чином, обвинувачені не мають стійких соціальних зв`язків, тому розуміючи можливість призначення суворого покарання можуть переховуватися від суду. Також суд враховує, що потерпілий і свідки у даному кримінальному провадженні є мешканцями міста Торецька, тому розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та загрозу призначення покарання, обвинувачені можуть здійснити вплив на потерпілого та свідків, в тому числі шляхом погроз або застосування насильства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можуть переховуватися від суду та/або незаконно впливати на потерпілого та/чи свідків.

При цьому суд зазначає, що тримання обвинувачених під вартою з урахуванням тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Отже, сукупність встановлених обставин є достатнім для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам переховуватися від суду, та/або незаконно впливати на потерпілого, свідків, а тому прокурором доведені обставини, які виправдовують продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст.183 КПК України терміном на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи зазначене вище та передбачені ст.ст.177, 178 КПК України обставини, а також те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Крім того, в силу вимог ст.ст.318, 325 КПК України суд вважає за необхідне відкласти судовий розгляд дійсного кримінального провадження у зв`язку з неприбуттям потерпілого та не доставкою обвинувачених.

Керуючись ст.ст.318, 325, 392, 395, 615 КПК України, суд

постановив:

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні 1-кп/225/157/2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України на 06.04. 2022 о 11.00 год.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» кожному до 13 травня 2022 року включно.

Копію ухвали надіслати Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» - для виконання в частині тримання обвинувачених під вартою.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, в іншій частині - оскарженню не підлягає.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

С у д д я: О.Г. Геря