Ухвала суду № 103664327, 14.03.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/1510/22

У Х В А Л А

14.03.2022 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Надопта А.А., при секретарі - Онисько С.С., за участю прокурора - Бігорі Я.Я., слідчого - Онисько І.І., підозрюваного - ОСОБА_1 , захисника - Стасюк Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання слідчого СВ відділення №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Онисько І.І., погодженого прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Бігорі Я.Я., у кримінальному провадженні №12022071080000114, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове, мешканця АДРЕСА_1 українця за національністю, громадянина України, не працюючого, зі слів раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 332 КК України.

Подане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи, про введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та про загальну мобілізацію згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, а також існуючу заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мали намір незаконно перетнути державний кордон України та потрапити до країн Європейського Союзу в результаті чого 02.03.2022, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 про намір перетнути державний кордон України разом з ОСОБА_2 , який на вказану пропозицію погодився та після чого 04.03.2022, перебуваючи АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_1 довідку № 62/166 від 04.03.2022 видану військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_3 та довідку № 61/166 від 04.03.2022 видану військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_5 щодо відстрочки від призову на військову службу.

Також, 06.03.2022 ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 про намір перетнути державний кордон України та потрапити до країн Європейського Союзу, який на вказану пропозицію погодився та після чого 09.03.2022, перебуваючи в с. Бене, Берегівського району, отримав від ОСОБА_1 довідку №3-18 від 07.03.2022 видану військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_5 на своє ім`я, щодо відстрочки від призову на військову службу.

В подальшому, 11.03.2022, близько 22 години, ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел спрямований на сприяння у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, шляхом надання порад та надання засобів, а саме на своєму автомобілі марки «HONDA Civic», р/н НОМЕР_1 , забрав ОСОБА_4 з с. Бене, Берегівського району, з яким попрямував до АДРЕСА_3, де близько 23 години зустрівся із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з якими заздалегідь обумовив місце зустрічі та які також за його вказівками сіли до останнього в автомобіль марки «HONDA Civic», р/н НОМЕР_1 та близько 00 годин 30 хвилин 12.03.2022 виїхали в напрямку КПП «Вилок», де біля КПП «Вилок» ОСОБА_1 надав вказівки останнім вийти з автомобіля та очікувати на нього, а сам від`їхав на автомобілі до місця паркування.

Після цього, ОСОБА_1 з метою досягнення бажаного результату та доведення до кінця злочинного задуму направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 паспорти громадян України для виїзду за кордон та довідки військового комісара Київського районного центру комплектування та соціальної підтримки МОУ видані на імена ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , з яким вказані особи, в тому числі ОСОБА_4 попрямували до КПП «Вилок», що за адресою АДРЕСА_4, де ОСОБА_1 під час заходу до пункту пропуску КПП «Вилок» пред`явив вартовому шлагбауму, який перебуває на службі по охороні державного кордону, є співробітником Державної прикордонної служби України, і в обов`язок якого входить перевірка наявності документів для перетину державного кордону України, паспорти громадян Угорщини, а саме паспорт громадянина Угорщини № НОМЕР_2 виданий на ім`я ОСОБА_7 , паспорт громадянина Угорщини № НОМЕР_3 виданий на ім`я ОСОБА_8 , паспорт громадянина Угорщини № НОМЕР_4 виданий на ім`я ОСОБА_9 та паспорт громадянина Угорщини № НОМЕР_5 виданий на ім`я ОСОБА_10 , в результаті чого ОСОБА_1 отримав 4 контрольні талони, що надають дозвіл перебувати на території КПП та з якими попрямували безпосередньо до пункту пропуску.

Продовжуючи свій умисел спрямований на сприяння у незаконному переправленню осіб через державний кордон України ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підійшовши до приміщення паспортного контролю - контрольно пропускного пункту «Вилок» та при спробі ОСОБА_1 передати паспорти громадян України для виїзду за кордон з довідками військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5, працівнику, який перебуває на службі по охороні державного кордону і є співробітником Державної прикордонної служби України, був затриманий працівниками Служби безпеки України о 01 годині 47 хвили 12.03.2022.

Таким чином, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, засобів, вчинене щодо кількох осіб.

12 березня 2022 року о 13 годині 00 хвилин підозрюваного - ОСОБА_1 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово, Берегівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України та поміщено до ІТТ Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що за адресою: АДРЕСА_5.

13 березня 2022 року старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Ракущинець І.І., за погодженням із прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Бігорі Я.Я., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події від 12 березня 2022 року, допитами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст.332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певноюдіяльністю на строк до трьох років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_1 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.

Водночас, ОСОБА_1 є також громадянином Угорщини, оскільки у останнього вилучений паспорт громадянина Угорщини № НОМЕР_2 виданий на ім`я ОСОБА_7 .

Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_1 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.

2. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_1 зможе використовуючи свої зв`язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, який ніде не працює та не навчається, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_1 , необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку з наведеним, особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава щодо підозрюваного будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні встановлені обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор, якого підтримав слідчий у судовому засіданні подане клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний та захисник щодо клопотання заперечили. Зокрема підозрюваний зазначив, що наміру переховуватися не має. Вииним себе не визнає, заперечує причетність до злочину, що йому інкриміновано.

Вважає, що арешт є занадто суворим запобіжним заходом. Просив обрати до нього менш суворий захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Захисник щодо клопотання заперечив. Доводи виклав письмо, які зводяться до наступного.

Щодо ризиків на які засилається сторона обвинувачення. Переховуватися від органі досудового розслідування обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованого злочину та тою обставиною, що підозрюваний проживає на території Закарпатської області.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року N 14- рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України. Така позиція узгоджується з сучасною національною судовою практикою.

Щодо факту проживання підозрюваного на території Закарпатської області, вказана обставина не може бути визнана ризиком, КПК не передбачає, що проживання на певній території України є окремим ризиком. Вважаю такі твердження дискримінаційними по відношенню до мешканців регіону.

Вказаний ризик повністю нівелюється обов`язком здати документи, що дають право на виїзд за межі України.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

Твердження сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях, таким чином можна обґрунтовувати вказаний ризик у будь-якому кримінальному провадженні де наявні свідки, проводяться експерти, залучаються спеціалісти.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В даному пункті клопотання висловлено припущення, які можуть припускатися в будь-якому кримінальному провадженні, жодних обставин чи доказів, які можуть підтвердити висловлені припущення, стороною обвинувачення не надано. Кожна людина теоретично може порушити норми законодавства, однак теоретична імовірність таких обставин не може стати підставою для порушення конституційних прав. Будь-яке порушення фундаментальних прав людини повинно бути обґрунтовано конкретними обставинами та фактами.

Щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Така обставина обґрунтовується виключно тим, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, наявність яких вважає не доведеними. Жодних доказів чи навіть тверджень, які обґрунтовують позицію сторони обвинувачення з цього питання в клопотанні не наведено.

Окрім того, сторона обвинувачення висловлює позицію, щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 злочину, і вказує що дана обставина неминуче потягнене застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі. Вказаним твердження сторона обвинувачення повністю ігнорує принцип презумпції невинуватості та дискреційні повноваження суд при визначенні покарання за вчинення злочину.

Щодо матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідного ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Саме на сторону обвинувачення покладається обов`язок доведення всіх обставин необхідних для обрання запобіжного заходу.

Характеризуючі матеріали надані стороною захисту.

Просить суд врахувати, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, має зареєстроване місце проживання, одружений на утриманні дві малолітні дитини. Підозрюваний немає судимості, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обґрунтування позиції сторони захисту з точки зору процесуального законодавства.

З огляду на позицію законодавця та судову практику, завдання розгляду клопотання про застосування до особи того чи іншого запобіжного заходу полягає у недопущенні:

1) обмеження конституційних прав та свобод особи за відсутності підстав, передбачених КПК України;

2) необґрунтованого застосування до особи певного виду запобіжного заходу за умови, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена шляхом обрання менш суворого виду запобіжного заходу.

З метою забезпечення можливості виконання слідчим суддею вищевказаних вимог положеннями КПК України на слідчого (прокурора), який звертається із відповідним клопотанням, покладено обов`язок довести:

1) обґрунтованість підозри особі у вчиненні кримінального правопорушення;

2) наявність реальних ризиків для кримінального провадження, існування яких підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами;

3) неможливість досягнення мети у разі застосування більш м`якого виду запобіжною заходу, ніж того, про застосування якого ставиться питання у клопотанні.

Вважає, що стороною обвинувачення жодним чином необґрунтовано необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Слідчий суддя констатує, що клопотання про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Указаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яка 13.03.2022 року з дотриманням положень ст. 278 КПК України йому вручена.

Слідчий суддя також визнає доведеним обставинами про те, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, учинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м`які (особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчим суддею також враховується тяжкість вчиненого злочину: - підозрюваний підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.332 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

Разом з тим доводи клопотання про те, що обвинувачений проживає в м.Виноградів, а територія Закарпатської області межує з країнами Євросоюзу, а відтак це є ризиком суд відкидає, як безпідставне. ОСОБА_1 має на утриманні двох малолітніх дітей.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02. 2006, №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

З врахуванням обставин провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, суд вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням підозрюваним процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.

Зокрема, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень.

За таких обставин, слідчий-суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, щодо підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, майновий та сімейний стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства і вважає доцільним визначити заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставин, правові підстави для визначення підозрюваному застави у мінімальному розмірі - відсутні, оскільки такий розмір не зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово, Берегівського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів починаючи з 14.03.2022 року і до 13.05.2022 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 148860 гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії ухвали, тобто до 13.05.2022 року включно.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу слідчого, прокурора, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов`язків до 13.05.2022 року включно.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Текст повної Ухвали складено 15.03.2022 року.

Слідчий суддя А. А. Надопта