Рішення № 103663539, 14.03.2022, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2747/21

провадження №2/176/208/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" (код юридичної особи 21133352, юридична адреса: м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19) до ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2021 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 36273 грн. 04 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

13 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку із чим, станом на 20.08.2021 року має заборгованість в загальному розмірі 36273,04 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 18108,4 грн. та заборгованості за пенею та комісією у розмірі 18164,64 грн. Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь зазначену суму заборгованості.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України було витребувано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

11.01.2022 року надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2022 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» в позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.

Від відповідача ОСОБА_1 10.02.2022 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов відзив, в якому вона просить відмовити повністю у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що при укладенні зазначеного вище договору сторонами не було обумовлено та узгоджено його істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, в частині процентної ставки за користування кредитними коштами та наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Необізнаність Відповідача про Умови та Тарифи підтверджується тим, що наданий Позивачем витяг з Умов та Тарифи, не містить підпису Відповідача, який би засвідчив факт ознайомлення і погодження останньої з вказаними умовами та тарифами позивача з обслуговування карткового рахунку Відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви.

Більше того, відповідач вказує на те, що надані позивачем Умови та Тарифи не були чинними на дату відкриття рахунку відповідачу, що підтверджується відомостями з сайту позивача у мережі Інтернет, на який останній посилається у позові. Так, на дату відкриття рахунку відповідачу (13.01.2018), діючими Умовами були в редакції від 27.12.2017 і які в подальшому неодноразово змінювалися позивачем.

На думку відповідача, не є належним доказом обізнаності та погодження відповідачем істотних умов договору про споживче кредитування, зокрема, в частині процентної ставки за користування кредитними коштами та наслідками порушення зобов`язання і надана позивачем до суду підписана відповідачем Анкета-заява від 13.01.2018, оскільки у ній не зазначена кредитна ставка за користування кредитними коштами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми, її визначеного розміру та строку користування коштами або строку їх повернення.

Крім того, відповідач зазначає, що всупереч положень ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», примірник договору про споживчий кредит не був наданий відповідачу, а тому останній не були відомі його умови, в т.ч. в частині відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин, відповідач вважає, що при наданні послуг із споживчого кредитування між позивачем і відповідачем не було узгоджено розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а також вид і розмір відповідальності за порушення зобов`язання (розмір штрафу та пені).

Відповідач стверджує, що не отримувала від позивача жодних повідомлень щодо наявності заборгованості, її склад та розмір, а також вимогу про її погашення, а Позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що відповідач у визначеному ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» порядку та строки була повідомлена про наявну заборгованість, її розмір, а також про вимогу її сплати (повернення).

Проте, відповідач вважає, що якщо позивач 02.05.2019 направив таку вимогу, то враховуючи положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, позивач позбавлений права нараховувати неустойку (штраф і пеню) у порядку та розмірах, які вказані у позові і розрахунку заборгованості.

Крім того, з долученої позивачем до позову довідки про розмір встановленого кредитного ліміту слідує, що відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 15000 грн. Позивачем не долучено до позову доказів, які б підтверджували надання відповідачу (зарахування на його рахунок) як кредитних коштів у розмірі 15000 грн. (згідно кредитного ліміту), так і коштів у сумі 18108,4 грн. про стягнення яких заявляє позивач. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем надані суперечливі дані щодо розміру тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, а тому позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку і з цих підстав у задоволенні позову у цій частині слід відмовити повністю.

Також, позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 18164,64 грн., що становить понад 100 % тіла кредиту (18108,4 грн.), а пеня за неповернення коштів - перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України за відповідні періоди. Разом з тим, згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

На думку відповідача, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, викладений у вигляді таблиці не відповідає вимогам, які пред`являються до документу, а саме: не містить дати складення та назви юридичної особи від імені якої складений, не вказано в якій грошовій одиниці обслуговувався кредит, а тому не можуть бути належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Крім того, необхідно відзначити, що розмір заборгованості за кредитом по пені та штрафу Позивачем розраховано станом на 13.03.2020 року і становить 18164,64 грн. В той же час, позов про стягнення, в т.ч. неустойки у вигляді пені та штрафу подано у грудні 2021 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Відповідач вважає, що вказані вимоги позивачем не дотримані, а розрахунок заборгованості за штрафом і пенею станом на 20.08.2021, розмір якої також становить 18164,64 грн. взагалі відсутній, що позбавляє можливості відповідача та суд переконатися у достовірності здійсненого розрахунку. Окрім того, вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості за пенею та комісією (штрафом) у розмірі 18164,64 грн. подана зі спливом позовної давності, а тому у частині вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідач, в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України, у цьому відзиві зробив заяву про застосування судом позовної давності.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що позивачем не доведено заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у сумі 18108,4 грн., а також заборгованості за пенею та штрафом у сумі 18164,64 грн., а тому позов не підлягає задоволенню.

15 лютого 2022 року від представника позивача на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3 Анкети-заяви від 13.01.2018 року підписанням договору Боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку (затверджені Рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» Протоколом №46 від 27.12.2017 року, які діяли на момент підписання Анкети-заяви). Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі боржнику та не потребують додаткового тлумачення. Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту записана процентна ставка, пеня, комісія (пункт Тарифи). Договір є обов`язковим для виконання. Сторони погодили порядок внесення змін до Договору. Боржник не звертався до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання батьківських послуг та продовжував користуватись карткою, а отже з ними погодився.

Крім того, позивач вказує на те, що статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання окрім іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та відповідачем, у т.ч. анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, у т.ч. анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису самого відповідача.

Позивач стверджує, що з наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим.

Використання кредитних коштів, на думку позивача, підтверджується випискою, отже боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «monobank», бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком «monobank» жодним чином.

Також, у Анкеті-заяві відповідач просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму зазначену у додатку. Довідка про розмір встановленого кредитного ліміту додається. Відповідно до пункту 3 Анкети-заяви до Договору про надання батьківських послуг підписанням договору Боржник беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість.

Позивач вважає, що виписка є належним доказом заборгованості, оскільки пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі відсилання клієнту.

Крім того, відповідно до п.9.3 розділу 9 Умов термін позовної давності щодо вимог банку з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, стягнення процентів нарахованих на прострочену заборгованість, стягнення процентів як відповідальність за порушення грошового зобов`язання за несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 30 років.

З урахуванням вищевикладеного позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення заборгованості з боржника у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.07.2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». /а.с.42/.

Відповідно п.п. 2-3 Анкети-заяви, відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (Згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, що вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, клієнт беззастережно погоджується із тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє клієнту шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток.

Також, сторони погодили, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Скріпивши заяву підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно тарифів та повернути кредит та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.

Користування кредитними коштами та часткову їх сплату підтверджено розрахунком заборгованості, доданим позивачем до матеріалів справи. /а.с.6-7/

Відповідно до доданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 13.01.2018 року, укладеного між Універсал-Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 20.08.2021 року, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 18108,4 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн., заборгованість за пенею та комісією 18164,64 грн., заборгованість по судовим штрафам 0,00 грн., разом 36273,04 грн. /а.с.6-7/

Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь зазначену суму заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті заяві до Договору про надання банківських послуг від 13 січня 2018 року розмір пені та комісії не зазначено.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та комісією.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 січня 2018 року, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані розміщені на банківському сайті http://www/monobank.ua/terms та витяг з Умов та Тарифи за карткою Монобанк.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету до Договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом,тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичних осіб, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 січня 2018 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені, комісії за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина, щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов обслуговування рахунків фізичної особи, оскільки Умови - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Умов, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із наданої банком виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , суд вбачає, що відповідач тривалий час активно користувалась наданими їй кредитними коштами, при цьому періодично здійснювала погашення заборгованості на різні суми. /а.с.43-52/

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» слід стягнути загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 18108,4 грн.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Разом з тим, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки в частині позовних вимог щодо стягнення комісії та пені судом відмовлено по суті.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1133,24 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, що знаходиться за адресою: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.01.2018 року у розмірі 18108 (вісімнадцять тисяч сто вісім) гривень 40 коп., що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, що знаходиться за адресою: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, судовий збір у розмірі 1133,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 14.03.2022 року.

Найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження за адресою: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Жовті Води Дніпропетровської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя