Постанова № 10366197, 21.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 р. справа № 2а-6350/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю:

представника позивача: Бузивської Н.Н., Мирошникової О.В.

представника відповідача: Ястремського В.П., Голевич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «МК «Азовсталь» до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство « МК «Азовсталь» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у м. Маріуполі були проведені документальні невиїзні (камеральні) перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок згідно декларацій за червень та липень 2009 року. По результатам перевірок були складені акти № 379/15-013/00191158 від 21.07.2009 та № 432/15-013/00191158 від 20.08.2009 та встановлені наступні порушення: занижені податкові зобовязання на суму 38818,89 грн.; до составу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року віднесені податкові накладні, згідно до яких право на податковий кредит було використано в попередніх податкових періодах; до составу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року віднесені податкові накладні, згідно до яких податкові зобовязання по ПДВ задекларовані контрагентами у попередніх періодах. На підставі акту 1,2 на адресу ВАТ «МК «Азовсталь» надійшли податкові повідомлення рішення № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.12.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року.

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення не відповідають діючому законодавству і підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення у яких зазначив, що згідно ВАТ «Азовсталь» не скористувавшись своїм правом на формування податкового кредиту не мало право на включення податкових накладних за попередні періоди для визначення податкового кредиту. ЗУ «Про податок на додану вартість» не передбачає можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації свого права на отримання податкового кредиту на момент отримання податкової накладної. Також підприємством в порушення Наказу ДПА України від 30.06.2005 № 244, зареєстрованого в МУЮ України від 18.07.2005 № 770/11050 «Порядок ведення отриманих та виданих податкових накладних» було занижено податкові зобовязання на загальну суму 38818,89 грн. Вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не суперечать діючому законодавству, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Державною податковою інспекцією в місті Маріуполі проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за червень 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158 та за липень 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158. В акті перевірки від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158 встановлені порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме завищена заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за травень 2009 року на 38819,00 грн., а також порушення п. 7.5.1 ст. 7 завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у декларації за травень 2009 року на 61378,00 грн. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 № 0000190150/0, а за результатами адміністративного оскарження від 08.10.2009 № 0000190150/1, від 11.01.2010 № 0000190150/2, від 12.03.2010 № 0000190150/3.

В акті перевірки 20.08.2009 № 432/15-013/00191158 встановлені порушення п.п. 7.4.1 п. 7.5.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а саме завищена заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за липень 2009 року на 4833 102,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 № 0000230150/0, а за результатами адміністративного оскарження від 02.11.2009 № 0000230150/1, від 12.01.2010 № 0000230150/2, від 12.03.2010 № 0000230150/3.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст.2 Закону України “ Про державну податкову службу в Україні ”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Отже в акті перевірки від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158 вказано, що підприємством в порушення п.10,11 Наказу ДПА України від 30.06.2005 № 244, зареєстрованим в Мінюсті України 18.07.2005 № 770/11050 «Порядок ведення отриманих та виданих податкових накладних», п.. 4.5, абз. 1 п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями були занижені податкові зобовязання на загальну суму 38818,89 грн. При цьому в зазначеному акті не вказано, що загальна сума податкових зобовязань, нарахованих ВАТ «МК «Азовсталь» на підставі п.п. 4.2 та 4.9 ст. 4 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР на вартість робіт та послуг, переданих в межах балансу для невиробничого користування, при передачі основних виробничих фондів до составу невиробничих, при списуванні кредиторської заборгованості та при реалізації продуктів харчування фізичним особам (відображено в реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року), яка вказана в декларації, співпадає з сумою, яка вказана в реєстрі виданих податкових накладних. В акті перевірки враховується тільки збільшення податкових зобовязань, а зменшення податкових зобовязань не враховується. Отже, сума податку на додану вартість, яка відображена в декларації по ПДВ за травень 2009 року у розмірі 822072,68 грн. (в тому числі у додатку № 5 відображено 836854,41 грн., у додатку № 1 - 14781,73 грн.) відповідає сумі податку на додану вартість, яка відображена у реєстрі виданих податкових накладних за травень 2009 року, не відповідають лише реквізити розрахунків-корегувань до податкових декларацій, які вказані у розділі 1 «Коригування податкових зобовязань» додатку № 1 до декларації, але з матеріалів справи встановлено,що даний факт не привів до зменшення загальної суми податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Пунктом 20 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, встановлено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР , постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Зменшення раніше нарахованих податкових зобовязань проводилися позивачем у звязку з самостійно виявленими помилками попередніх періодів при нарахуванні податкових зобовязань на вартість товарів (робіт, послуг), які передані в межах балансу для невиробничого користування на підставі п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 у якому вказано, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, суд вважає, що підстави для оформлення розрахунків-корегувань до податкових накладних, при проведенні коригувань вартості товарів (робіт, послуг), які передані у межах балансу для невиробничого користування, у ВАТ «МК «Азовсталь» відсутні та при заповненні розділу 1 «Корегування податкових зобовязань» додатку № 1 до декларації по ПДВ не зазначення реквізитів цих документів порушенням не вважається.

В актах перевірки від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158 та від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158 вказано, що порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 ЗУ №168/97-ВР, яким визначено право платника податку на формування податкового кредиту, позивач до составу податкового кредиту за травень 2009 року та липень 2009 року відніс податкові накладні, за якими право на податковий кредит було використано в попередніх податкових періодах. При цьому, приведений перелік податкових накладних на загальну суму 14184,93 грн. та 21049,98 грн. Таким чином, актами перевірок підтверджено, право підприємства на включення таких податкових накладних до составу податкового кредиту по податку на додану вартість в попередніх податкових періодах. Але при цьому Податковою інспекцією невірно трактується п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 ЗУ №168/97-ВР, а саме вказані у актах перевірки обмеження по реалізації права на податковий кредит у будь-якому податковому періоді в цій нормі або Законі взагалі відсутні.

В податковій декларації по податку на додану вартість за травень 2009 року були відображені суми ПДВ у розмірі 14184,93 грн. (акт від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158) та 21049,98 грн. (акт від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158), які не були віднесені до складу податкового кредиту в попередніх податкових періодах. У першому та другому акті вказано, що в порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», яким визначено право платника податку на формування податкового кредиту, позивач до составу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року відніс податкові накладні, за якими податкові зобовязання по податку на додану вартість задекларовані контрагентами у попередніх періодах. При цьому наведений перелік сум податку на додану по податковим накладним на загальну суму 47193,04 (акт від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158) та 4812052,04 грн. (акт від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158). Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимога по віднесенню платником сум податку по податковим накладним до складу податкового кредиту виключно у періоді декларування податкових зобовязань його контрагентами у законі відсутні, тобто до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно якої позивачем були відображені отримані податкові накладні. Отже податкові накладні на суму 47193,04 (акт від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158) та на суму 4812052,04 грн. (акт від 21.07.2009 № 379 /15-013/00191158) (акт від 20.08.2009 № 432/15-013/00191158) були віднесені ВАТ «МК «Азовсталь» до складу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року згідно даті їх отримання від контрагентів підприємства. Крім того, пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Періодом виписки податкових накладних на суму 47193,04 грн. (акт № 1) та 4812052,04 грн. (акт № 2), підтверджується, що дані податкові накладні були віднесені позивачем до складу податкового кредиту з урахуванням строку давності, визначеного пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-III.

Суд не приймає посилання відповідача про те, що позивач втратив своє право на податковий кредит оскільки не використав його в період виникнення податкових зобовязань у продавця, у звязку із тим, що це прямо суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Цей закон прямо покладає на продавця (у даному випадку позивач є покупцем товару) обовязок на формування у себе податкових обовязків та виписку податкової накладної, а позивачу надає право формувати у себе податковий кредит виключно з моменту отримання їм податкової накладної. Таким чином підставою є факт отримання податкової накладної. Отже в момент виникнення податкових зобовязань у продавця товару, у покупця позивача було відсутня законна підстава на формування податкового кредиту.

У звязку із тим, що позивачу не було здійснено бюджетного відшкодування по податковим накладним на суму 47193,04 грн. та 4812052,04 грн., які віднесені ВАТ «МК «Азовсталь» до составу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року, позивачем був у перше сформований податковий кредит травня 2009 року та червня 2009 року. В матеріалах справи взагалі відсутні докази, що ВАТ «МК «Азовсталь» двічі неправомірно використав право на податковий кредит по оскаржуваним податковим накладним.

У якості нормативного обґрунтування неправомірного віднесення до складу податкового кредиту травня 2009 року та червня 2009 року податкових накладних, за якими податкові зобовязання по ПДВ задекларовані контрагентами в попередніх періодах відповідач посилається на Розпорядження КМУ № 838 від 17.07.2009 року, який втратив чинність, де зазначено, що Державній податковій адміністрації під час адміністрування податку на додану вартість під час проведення камеральних перевірок показників податкової звітності з податку на додану вартість враховувати, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період (далі - коригування або уточнення декларації) є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації. Вказана позиція відповідача суперечать вимогам діючого законодавства, наприклад ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлення системи оподаткування, податків та зборів, їх розмірів та порядку уплати, є виключною прерогативою закону. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на додану вартість належить до загальнодержавним податкам та зборам (обовязковим платежам). Тобто конституційні положення про обовязковість закріплення в законі порядку сплати податків та зборів розповсюджуються на податок на додану вартість.

Платники податку на додану вартість, обєкти, база та ставка оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортної та імпортної операції, поняття податкової накладної, порядок ведення платником податку реєстру отриманих та виданих податкових накладних, підстави, для нарахування податкового кредиту та відшкодування з Державного бюджету зайве сплаченої суми податку на додану вартість, порядок обліку, звітності та внесення податку на додану вартість до бюджету, підстави для проведення документальної (планової та позапланової виїзної) перевірки платника податку визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 11.4 ст. 11 даного Закону встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, питання адміністрування податку на додану вартість визначені виключно нормами ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та можуть визначатися/змінюватися іншими актами законодавства, тим паче актами, які мають підзаконний характер.

Отже, у даному випадку КМУ, врегулювавши своїм підзаконним актом (розпорядженням) питання, які згідно до Конституції України можуть визначатися виключно Законом України «Про податок на додану вартість», порушив конституційні права платнику податків.

Відповідно до ст.. 75 Конституції України, Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Отже слід зазначити, що Конституцією України не визначено право КМУ визначати елементи правового механізму регулювання податків та зборів в державі. Крім того Розпорядження № 838-р від 17.07.2009 було скасовано тим самим Кабінетом міністрів від 09.09.2009 розпорядженням № 1120-р.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем неправомірно винесені у відношенні позивача Відкритого акціонерного товариства «МК «Азовсталь» податкові повідомлення рішення № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року, у звязку із чим, є підстави для скасування зазначених рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15,17,23,58,69-71, 79, 86-87,94,158-163,185-186,254 Кодексу адмністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства «МК «Азовсталь» до Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.01.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області № 0000230150/0 від 26.08.2009 року, № 0000230150/1 від 02.11.2009 року, № , 0000010150/2 від 12.12.2010 року, № 0000010150/3 від 12.03.2010 року, № 0000190150/0 від 27.07.2009 року, № 0000190150/1 від 08.10.2009 року, № 0000190150/2 від 11.01.2010 року, № 0000190150/3 від 12.03.2010 року.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 червня 2010 року у присутності сторін.

Повний текст постанови складений 25 червня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кірієнко В.О.