Рішення № 103658656, 10.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9598/21

10 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (надалі, позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041100703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 145530 гривень 00 коп., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041090703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 128583 гривень 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області винесені безпідставно, так як судження податкового органу про те, що ТОВ "МОСГРЕЙ", ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" не могли поставити олію соєву, а позивач її фактично не отримував і реальність постачання товару документально не підтверджена є помилковими. Вказує, що продукція (олія соєва) після поставки була експортована позивачем за кордон України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Крім того вказує, що оскільки податкова накладна ТОВ "МОСГРЕЙ", на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 21.01.2022 о 10:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ТОВ "МОСГРЕЙ", ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" не могли поставити олію соєву для ТОВ "Адемн", а ТОВ "Адемн" фактично не отримувало її від них, та документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до контрагентів та від них до ТОВ "Адемн". Просить врахувати, що не встановлено у контрагентів власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу, присутність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених операцій, а також і умовами договорів, виходячи з обсягу робіт й задекларованих операцій, обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання обумовлених договорами із позивачем зобов`язань тощо. На думку відповідача, документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону №996-ХІУ, розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази товарності спірних операцій, що виключає відображення таких в обліку підприємства й формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими відносинами. Отже, відповідач вважає, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті на підставі чинного законодавства та в передбачений законом спосіб.

21.01.2022 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 10.02.2022 о 11:00 год.

10.02.2022 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 10.03.2022 о 11:00 год.

10.03.2022 представник позивача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без участі сторони відповідача.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований Тернопільською міською радою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.2015. Позивач є платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АДЕМН» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Результати вказаної перевірки відображені в Акті №3586/19-00-07-01/39864030 від 06.08.2021. Перевіркою встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. б) п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 128583,33 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 145530 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2021 №00041100703, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 145530,00 грн. та №00041090703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 128583,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 109 Податкового кодексу України (надалі, ПК України), податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 110 ПК України встановлює, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, відповідальність за порушення норм податкового законодавства настає у разі вчинення платником податків протиправних дій.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено наявність фінансово-господарських операцій ТОВ «АДЕМН» з ТОВ «МОСТГРЕЙ» .

Зокрема, на підставі договору поставки №1402-20 від 14.02.2020 позивач придбав у ТОВ «МОСТГРЕЙ» олію соєву в травні 2021 року в кількості 22,68 тонни на загальну суму 873180,18 грн, в т. ч. 145530,03 грн ПДВ.

Поряд з цим, як зазначає відповідач в Акті перевірки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про наявність у ТОВ «МОСТГРЕЙ» виробничих потужностей, а в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про придбання ТОВ «МОСТГРЕЙ» у періоді з 01.05.2021 по 31.05.2021 олії соєвої або послуг по переробці давальницької сировини та сої в кількості необхідній для виробництва соєвої олії в реалізованих ним кількостях.

Також, згідно листа управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2020 №597/10/19-97-04-02-09/915 отримано інформацію, що ТОВ «МОСТГРЕЙ» з ознаками ризиковості, а саме встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному №42020000000000934 від 23.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205- 1 КК України, «фігурантом» якого є ТОВ «МОСТГРЕЙ».

Крім цього, контролюючим органом зазначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про те, хто поставляв сою постачальникам ТОВ «МОСТГРЕЙ» в третій ланці постачання.

Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав в місті Первомайську на бул. Миру,4-Ж знаходиться комплекс нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У вказаному вище реєстрі відсутня інформація про права користування ТОВ «МОСТГРЕЙ» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії.

Так, відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає державній реєстрацій, якщо його укладено на строк не менш як три роки.

Відповідно до договору №14 оренди вказаних вище виробничих приміщень від 03.09.2019, укладеного між ТОВ «МОСТГРЕЙ» та ФОП ОСОБА_1 , строк оренди не перевищує три роки, тобто таке право не підлягає державній реєстрації.

Відповідно до договору позички №15 від 03.09.2019 ФОП ОСОБА_1 позичила ТОВ «МОСТГРЕЙ» обладнання для виробництва олії.

02.03.2020 ТОВ «МОСТГРЕЙ» подало повідомлення 20-ОПП, в якому вказало про наявність у нього виробничих потужностей в АДРЕСА_1 , в тому числі цеху для переробного цеху, складу, цистерни для зберігання олії, еструдера, олійного пресу, зернової сушилки, спеціалізованого автотранспорту.

В подальшому, в травні 2021 року олія була отримана від ТОВ «МОСТГРЕЙ» згідно видаткової накладної №17 від 20.05.2021 в кількості 22,68 тонни на загальну суму 873180,18 грн, в т.ч. 145530,03 грн ПДВ, що підтверджується також Специфікацією №7 від 19.05.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №17/2005 від 20.05.2021, Посвідченням про якість на соєву олію №20/05-21. Вказана олія була експортована позивачем для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу, що підтверджується CMR 250521 від 25.05.2021, митною декларацією МД-2 UA209140/2021/051664.

Поряд з цим, в ході розгляду даної справи, судом встановлено, що у власності ТОВ «АДЕМН» знаходиться спеціалізований вантажний сідловий тягач IVECO MAGIRUS (реєстраційні номер НОМЕР_2 ) та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз VAN HOOL ЗВ0049 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які вказані в ТТН №17/2005 і якими відбулося перевезення олії.

Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року (справа N 160/93/19), від 04 червня 2020 року (справа N 340/422/19) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Суд вважає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Водночас, на думку суду, у спірному випадку, висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на аналізі інформаційної бази даних ІС «Податковий блок».

Суд зазначає, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (Статтю 201 доповнено пунктом 201.16 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 2245-VIII від 07.12.2017).

Таким чином, суд вважає, що після 1 липня 2017 року контролюючий орган здійснює моніторинг наявності ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної. Одним із ризиків порушення норм податкового законодавства є ймовірність складання та надання податкової накладної для реєстрації в Реєстрі за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній.

Водночас, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалось, що податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентами задекларовано податкові зобов`язання у реєстрі податкових накладних.

Оскільки податкова накладна ТОВ «МОСТГРЕЙ» на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 викладено висновок про те, що відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Тобто, при реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

Суд вважає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, а тим паче, контрагентами контрагентів.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду №808/3412/16 від 29.03.2019.

Надані до перевірки первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариствами, згідно даних акту перевірки, не мають таких дефектів, що свідчили б про нереальність таких операцій. Складені та зареєстровані податкові накладні відповідають вимогам законодавства.

Також, згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 198.1.ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Поряд з цим, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Отже, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставним.

Крім цього, перевіркою встановлено, що в порушення пп. б п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «АДЕМН» зайво включено до додатку №3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ) до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року суми податку на додану вартість, по яких не проведена оплата постачальнику (ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ»), а лише здійснено взаємозалік заборгованостей на загальну суму 128583,33 грн. У вказаній сумі ТОВ «АДЕМН» відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки. між позивачем та ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» укладено Договори фінансового лізингу № 310321/ФЛ-1321 від 31.03.2021, № 230421/ФЛ-1358 від 23.04.2021, № 050521/ФЛ-1370 від 05.05.2021, якими позивачу передані у власність сідлові тягачі, оплата за які повинна була бути проведена позивачем у національній валюті України.

Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, які підписані позивачем та ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" від 08.04.2021 були припинені зобов`язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов`язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 290664,50 грн по договору фінансового лізингу №310321/ФЛ-1321 від 31.03.2021 та зобов`язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму по договору купівлі-продажу №010421/1321 від 01.04.2021.

Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.04.2021 були припинені зобов`язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов`язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 261987,75 грн по договору фінансового лізингу №230421/ФЛ-1358 від 23.04.2021 та зобов`язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму по договору купівлі-продажу №230421/1358 від 23.04.2021.

Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.05.2021 були припинені зобов`язання в частині часткової сплати один одному грошових коштів шляхом зарахування зобов`язання ТОВ «АДЕМН» сплатити на користь ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» лізинговий платіж в сумі 258367,50 грн по договору фінансового лізингу №050521/ФЛ-1370 від 05.05.2021 та зобов`язання ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» сплатити на користь ТОВ «АДЕМН» таку ж суму по договору купівлі-продажу №050521/1370 від 05.05.2021.

Так, суд зазначає, що підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Щодо застосування вказаної норми права Верховний Суд сформував правовий висновок у постанові від 05 березня 2019 року у справі №807/782/17 відповідно до якого під фактичною сплатою слід розуміти не грошову форму розрахунків, а факт сплати податку, який сплачений отримувачем в ціні товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в тому числі зарахування зустрічних, однорідних вимог.

Крім цього, відносно контрагентів позивача наявні негативні податкові інформації, та дані суб`єкти господарювання є фігурантами кримінальних проваджень, стосовно чого суд зазначає, що відповідна податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, судом встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання. В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, послуги надано, сторони претензій одна до одної не мають.

Разом з тим, суд вважає, що факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагентів.

На думку суду, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, посилання відповідача на те, що згідно листа управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2020 №597/10/19-97-04-02-09/915 отримано інформацію, що ТОВ «МОСТГРЕЙ» з ознаками ризиковості, а саме встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному №42020000000000934 від 23.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.З ст.212 та ч.2 ст.205- 1 КК України, «фігурантом» якого є ТОВ «МОСТГРЕЙ», при вирішенні даного спору не береться судом до уваги, оскільки здійснення досудового розслідування не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім цього, на переконання суду, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, на переконання суду, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд враховує те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Також, суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем - за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Згідно частини першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування обставин, що свідчать про нереальність господарських операцій.

Разом з тим, на думку суду, порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, зроблені на припущеннях контролюючого органу, які не підтвердженні жодними доказами, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні позивача з позовною заявою до суду, підлягає розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 30.08.2021 №00041100703 та №00041090703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" 4111 (чотири тисячі сто одинадцять) грн. 69 коп. сплаченого судового збору у відповідності до платіжного доручення №4390 від 17.12.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Адемн" (місцезнаходження: вул. Є. Петрушевича, 10/1, м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ 39864030);

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуюча суддя Дерех Н.В.