Рішення № 103653413, 18.02.2022, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/131/2022

Справа № 679/1620/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: судді Стасюка Р.М.,

секретар судового засідання Дмітрієвої О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача ДП НАЕК «Енергоатом» ВП ХАЕС - Карташева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені і за довіреністю якого діє відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що з 2008 року по даний час працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортного цеху ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». 09.12.2021 йому вручили наказ №4687-к від 09.12.2021 про відсторонення від роботи з 09.12.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Відсторонення від роботи мотивоване відсутністю в позивача щеплення проти COVID-19, а підставою видачі наказу став акт про відмову від отримання ним повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 29.11.2021.

ОСОБА_1 вважає даний наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відстороняючи його від роботи без збереження заробітної плати з причин ненадання документів про стан здоров`я, а саме проведених профілактичних щеплень проти СОVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, відповідач обмежує його у конституційному праві на працю, в тому числі на заробіток. Роботодавець порушує його право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та надає перевагу у реалізації цих прав іншим працівникам, які такі документи надали. Оскаржуваний наказ, який встановлює обмеження трудових прав позивача порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти СОVID -19, на його думку, є дискримінаційним.

Крім того, щеплення проти COVID-19 не віднесено до переліку обов`язкових відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення є незаконним та безпідставним. Стаття 46 КЗпП України, на яку посилається відповідач у спірному наказі, не містить правових підстав для відсторонення працівника від роботи через відсутність профілактичного щеплення від COVID-19. А сам наказ є безстроковим, що суперечить наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», в якому зазначено, що обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19 підлягають працівники згідно списку, лише на період дії карантину.

Позивач зазначив, що не проводити щеплення є його твердим переконанням, так як два останніх роки, незважаючи на поширення хвороби COVID-19, він регулярно проходив медичні огляди, не було жодних зауважень щодо стану його здоров`я і він був допущений до роботи. На даний час не має науково підтверджених доказів, що вакциновані особи не є носіями вірусних інфекцій, від яких проводилось щеплення.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що у роботодавця не було правових підстав відсторонювати його від роботи, примушуючи вакцинуватися від COVID-19.

На підставі наведеного, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №4687-к від 09.12.2021 генерального директора ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» про відсторонення його від роботи та поновити на роботі. Зобов`язати відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з розрахунку 19058,74 грн. середнього заробітку за місяць.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

18.01.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якій вона зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вони безпідставні, необґрунтовані і непідтверджені належними та допустимими доказами. Свої заперечення мотивує тим, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 №2393 працівників підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83, включили до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Оскільки, постановою КМУ від 04.03.2015 №83 до об`єктів стратегічного значення у складі паливно-енергетичного комплексу країни включено державне підприємство «НАЕК «Енергоатом», відокремленим підрозділом якого є «Хмельницька АЕС», працівники ДП «НАЕК «Енергоатом», у том у числі ВП ХАЕС, підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19.

Наказ МОЗ від 01.11.2021 №2393 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2021 за №1452/37074, що свідчить про те, що цей нормативно - правовий акт пройшов правову експертизу на відповідність його Конституції та законодавству України.

На виконання вимог ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 (з доповненням, внесеним наказом МОЗ від №2393) генеральним директором ВП ХАЕС видано наказ від 16.11.2021 №4328-к «Про забезпечення епідеміологічного благополуччя працівників ВП ХАЕС», яким організовано ознайомлення всіх працівників про необхідність виконання вимог нормативних документів щодо обов`язкового щеплення проти COVID-19 та надання підтверджуючих документів у строк до 09.12.2021. Невакциновані працівники окремо ознайомлені з Повідомленням про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, в тому числі і ОСОБА_1 .

Станом на 09.12.2021 позивач не надав документів, які підтверджують проведення щеплення проти COVID-19, чи документа про абсолютні протипоказання до проведення такої вакцинації, виданого закладом охорони здоров`я. При ознайомленні з наказом від 16.11.2021 №4328-к та на пропозиції зробити щеплення він неодноразово заявляв про відмову у проведенні вакцинації. Зазначені дії працівника свідчили про відмову у проведенні щеплення проти COVID-19, у зв`язку з чим наказом від 08.12.2021 №4687-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09.12.2021 без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили. Твердження позивача, що відсторонення його від роботи є незаконним, оскільки є безстроковим відносно нього, не ґрунтується на нормах права.

На підставі наведеного, представник відповідача вважає, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати проведено на підставі та в порядку, встановленому чинними нормативно правовими актами України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення його позову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити. Крім того зазначив, що усі вакцини, які дозволені для застосування в Україні, є експериментальними, так як жодна із них не пройшла усіх фаз клінічних випробувань. Примушування до будь-яких медичних експериментів заборонені. Він не згідний брати участь в медичному експерименті, тому відмова від щеплення вакциною проти СОVID-19 не може бути підставою для відсторонення його від роботи та позбавлення заробітної плати.

Представник позивача також підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити. Зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, якою керувався відповідач при винесенні оспорюваного наказу, як підзаконний акт, не може встановлювати обмеження прав та свобод громадян, які визначені Конституцією та законами України. Уряд не має законодавчих повноважень на такі обмеження. Пункт 41-6 цієї постанови, який покладає на керівника роботодавця обов`язок відсторонення працівників від роботи, суперечить Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на заперечення викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у трудових відносинах з 01.07.2008 року. На даний час позивач працює водієм автотранспортних засобів ТрЦ, що підтверджується копією його трудової книжки.

На виконання вимог ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та у зв`язку з тим, що наказом МОЗ №2393 від 01.11.2021 Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням доповнено новим пунктом, згідно якого обов`язковим профілактичним щепленням підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 (в тому числі Державне підприємство НАЕК «Енергоатом»), генеральний директор ВП «Хмельницька АЕС» видав наказ «Про забезпечення епідеміологічного благополуччя працівників ВП ХАЕС» № 4328-к від 16.11.2022. Даним наказом організовано ознайомлення всіх працівників з необхідністю виконання вимог нормативних документів щодо обов`язкового щеплення проти COVID-19 та надання підтверджуючих документів у строк до 09.12.2021. Керівникам підрозділів ВП «Хмельницька АЕС» доручено ознайомити під підпис із зареєстрованим в установленому порядку Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 працівників, які не надали в строк до 19.11.2021 документів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19 чи медичний висновок про абсолютні протипоказання для такої вакцинації.

З акту про відмову від ознайомлення з наказом, складеного 18.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитися під підпис з наказом від 16.11.2021 №4328-к «Про забезпечення епідеміологічного благополуччя працівників ВП ХАЕС».

Відповідно до акту про відмову від підпису в додатку до наказу, складеного 23.11.2021 року, ОСОБА_1 також відмовився ознайомитися під підпис із зареєстрованим в установленому порядку Повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Даним Повідомленням працівника попереджали про необхідність отримати обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та пропонували надати керівнику підрозділу документ чи сертифікат, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, або медичний висновок про абсолютні протипоказання для проведення такої вакцинації. Крім того, працівник попереджався, про те, що в разі не надання до 09.12.2021 одного із зазначених документів, його буде відсторонено з 09.12.2021 від роботи без збереження заробітної плати. А до роботи він буде допущений лише після того, як надасть документ про щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень.

В зазначений вище строк ОСОБА_1 не надав роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти COVID-19, а також не пред`явив медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У зв`язку з відмовою позивача від виконання вимог щодо обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, керуючись ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, генеральний директор ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» видав наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 » №4687-к від 09.12.2021, яким ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів ТрЦ, відсторонено від роботи з 09.12.2021 на час відсутності у нього щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати на підставі акту про відмову від отримання повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 23.11.2021.

З даним наказом позивач ознайомився під підпис 09.12.2021 року, письмово зазначивши при цьому, що з ним не згідний.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII), законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

За змістом ст.5 Закону № 2801-XII, державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно з приписами п.«г» ч.1 ст.6 Закону № 2801-XII, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку.

У п.п. «а», «б» ст.10 Закону № 2801-XII встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення не є вичерпним, оскільки законодавець у цій нормі вжив сполучення «в інших випадках, передбачених законодавством», що означає можливість визначення таких підстав і в інших нормативно-правових актах.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі №17/81-97 (№12-рп/98), зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-III) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно з положеннями ст.1 Закону №1645-III, протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій; профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.11 Закону №1645-III, встановлено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та органи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (ч.ч. 2, 3 цієї статті).

Таким чином, з конструкції та змісту норми ст.12 Закону №1645-III вбачається, що перелік хвороб, передбачених частиною 1 цієї статті, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII), профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021), затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до п.6 цього Переліку, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Винятком є працівники, що мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівником підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці, працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу державної служби або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

З огляду на приписи ч.4 ст.10 ЦПК України, суд враховує норми ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст.8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Частково релевантним у цьому контексті є рішення ЄСПЛ від 15.03.2012 у справі «Соломахін проти України», у якому Суд сформулював висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні ЄСПЛ від 08.04.2021 у справі «Вавржичка та інші проти Чеської республіки» Суд вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були «виправдані в демократичному суспільстві».

Зважаючи на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує постанову Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Отже, відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Як встановлено судом, згідно п.6 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, ОСОБА_4 як працівник відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 включено до об`єктів стратегічного значення у складі паливно - енергетичного комплексу країни, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби.

Відповідач повідомив позивача про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснив наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

У зв`язку з ненаданням роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а також не пред`явлення медичного висновку про протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_1 відсторонений від роботи, тобто тимчасово увільнений від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу. У зв`язку з відстороненням заробітну плату не отримує.

Як слідує зі змісту пояснень позивача, щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 він не має та суду не надав доказів про наявність у нього абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Системний аналіз норм ст.12 Закону №1645-III та ст.27 Закону №4004-XII дозволяє дійти висновку, що наведений у цих статтях перелік хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, не є вичерпним і профілактичні щеплення від інших хвороб, за певних (встановлених у цих нормах) обставин, можуть бути також обов`язковими.

Відсутність у законі в переліку хвороб, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими, коронавірусної хвороби (COVID-19), не дає підстави стверджувати, що щеплення проти цієї хвороби не є обов`язковим для певних працівників, оскільки це питання може бути врегульовано іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема наказами МОЗ як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії соціально небезпечних захворювань.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 є нормативно-правовим актом, який обов`язковий до виконання в силу положень статті 117 Конституції України.

Профілактичні щеплення є одним із засобів реалізації протиепідемічних заходів, спрямованих на забезпечення санітарного благополуччя населення з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб.

Не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_1 на те, що усі лікарські засоби від коронавірусної хвороби COVID-19 знаходяться в стадії клінічного дослідження. Так, усі дозволені в Україні вакцини для профілактики COVID-19 зареєстровані у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 року №95 «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SADS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування».

Щодо твердження позивача про те, що КЗпП України не передбачає відсторонення від роботи у разі відсутності вакцинації від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то суд зазначає, що ст.46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений ч. ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої у разі ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, що, на думку суду, має місце в даному випадку.

Право позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, не порушено, оскільки трудовий договір з ним не припинений і за ним зберігається робоче місце, а тимчасове обмеження його прав зумовлено самою поведінкою позивача.

Можливість продовження роботи лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо.

Інтереси позивача не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян, стаття 3 Конституції України має пріоритет.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення, в умовах пандемії, є виправданим і таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Отже, у даному конкретному випадку втручання у право на повагу до приватного життя у вигляді обов`язковості щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Інші доводи позивача висновків суду не спростовують.

Таким чином, наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 » №4687-к від 09.12.2021 виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України, право на працю ОСОБА_1 не порушує, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним та скасування. Вимоги позивача про поновлення на роботі та зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, Конституцією України, ст. 46 КЗпП України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (зі змінами та доповненнями), постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені і за довіреністю якого діє відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» код ЄДРПОУ 21313677, вул.Енергетиків, 20, м.Нетішин

Повний текст рішення складено 23.02.2022.

Суддя Р.М. Стасюк