Постанова № 10365081, 12.07.2010, Харківський апеляційний господарський суд

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 45/353-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філатова А.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 1381Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.10 по справі № 45/353-09

за позовом ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія", м. Київ

до ТОВ "Актив-Трейд", м. Харків

про стягнення 130149,55 грн. -

встановила:

В листопаді 2009 р. позивач - ТОВ "Незалежна Нафтова Компанія", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Актив-Трейд", м. Харків 112666,22 грн. заборгованості, 1824,27 грн. річних, 2365,99 грн. інфляційних, 13293,07 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманої від позивача продукції за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 11-МО від 01.04.2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області (колегія суддів: головуючий суддя Калініченко Н.В., судді Пелипенко Н.М., Савченко А.А.) від 12.04.2010 р. по справі № 45/353-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що з урахуванням, відповідних положень договору № 11-МО від 01.04.2009 року, додатку № 1 до цього договору, вимог ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманої продукції ще не настав, в зв’язку з чим, права позивача не можуть вважатися порушеними та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення фактично проігнорував факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену продукцію, а так само факт надсилання позивачем на адресу відповідача акту звірки взаємних розрахунків та претензії про сплату заборгованості, яка проте позивачем була залишена без відповіді та без задоволення, а акт звірки не підписаним. Крім того, на думку позивача, суд залишив поза увагою вимоги п. 4.4 договору та не застосував при цьому до спірних правовідносин ст. 538 ЦК України та ін.

Крім того, в письмових поясненнях до апеляційної скарги позивач також зазначає, що крім виставлення безпосередньо рахунків, він до подання позову по даній справі звертався до відповідача з вимогою № 1-10/15/09 від 15.10.2009 р. про оплату заборгованості, проте останній заборгованості так і не сплатив та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього за наявними в справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2009 року між сторонами укладено договір № 11-МО купівлі-продажу нафтопродуктів відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання щодо передачі у власність відповідачу товару, а відповідач взяв на себе зобов’язання своєчасно прийняти товар від позивача та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до розділу 4 договору, а саме п. п. 4.3, 4.4 договору, відповідач (покупець) здійснює 100% попередню оплату товару, якщо інше не передбачено додатковою угодою; розрахунки за договором здійснюються на підставі виставленого позивачем рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

01 квітня 2009 року між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 до договору № 11-МО від 01.04.2009 року, якою умовою оплати зокрема було визначено попередню оплату (п. 2 угоди)

Як зазначає позивач, відповідні рахунки на передоплату він відповідачу виставляв, однак відповідних доказів виставлення в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України суду не надав.

Позивач, без отримання 100 % попередньої оплати (п. 4.3 договору) за видатковими накладними № 09238 від 03.04.2009 р. на суму 59082,00 грн.; № 09293 від 13.04.2009 р. на суму 60456,00 грн.; № 09338 від 17.04.2009 р. на суму 20128,22 грн. передав відповідачеві товар на загальну суму 139666,22 грн.

Відповідач одержав товар через свого представника, що діяв на підставі доручення, та після його (товару) одержання провів частковий розрахунок на суму 27000 грн.

Решта заборгованості в сумі 112666,22 грн. залишилася несплаченою.

15.10.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 1-10/15/09 в якій вимагав оплатити існуючу заборгованість. Доказом надсилання вказаної претензії є надане позивачем для залучення до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення з відміткою про вручення претензії відповідачу.

Однак відповідач вимог вказаної претензії не виконав, та заборгованості не сплатив.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що з урахуванням, відповідних положень договору № 11-МО від 01.04.2009 року, додатку № 1 до цього договору, вимог ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманої продукції ще не настав, в зв’язку з чим, права позивача не можуть вважатися порушеними та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не в повному обсязі надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог п. 1-2 Ст. 692 ЦК України встановлено, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як свідчить спірний договір та додаткова угода до нього, їх умовами передбачено обов’язок відповідача здійснювати 100% попередню оплату після виставлення йому позивачем відповідного рахунку, та здійснення поставки позивачем тільки після отримання від відповідача попередньої оплати.

Як зазначає позивач, відповідні рахунки на передоплату він відповідачу виставляв, однак відповідних доказів виставлення в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України суду не надав, в зв’язку з чим, доводи щодо їх виставлення не можуть бути прийняті судом до уваги.

Однак, враховуючи те, що товар всупереч умовам договору та додаткової угоди поставлявся позивачем без отримання від відповідача 100% попередньої оплати, є підстави вважати що позивач поставляючи товар, а відповідач його отримуючи змінили умови договору щодо порядку розрахунку за товар, в зв’язку з чим, в даному випадку оплата товару відповідачем повинна здійснюватися в строк, визначений ст. 530 ЦК України.

Зазначені обставини були залишені судом поза увагою. Крім того, суд не в повному обсязі з’ясував обставини, які мають значення для справи та всупереч вимогам ст. 38 ГПК України не витребував пояснення щодо можливої наявності у позивача доказів надсилання на адресу відповідача вимоги про оплату боргу надіслану в порядку ст. 530 ЦК України.

Разом з тим, на відповідну вимогу судової колегії позивачем було надано докази направлення ним на адресу відповідача претензії № 1-10/15/09 від 15.10.09 р. надісланої в порядку ст. 530 ЦК України з доказами її направлення. У вказаній претензії позивач вимагав від відповідача оплатити існуючу заборгованість в сумі 112666,22 грн., однак відповідач відповідних вимог у встановлений законом строк не виконав.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений законом строк вимог щодо сплати заборгованості не виконав, рішення господарського суду про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 112666,22 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати продукції, оскільки не виконав його в повному обсязі на відповідну вимогу позивача (претензія № 1-10/15/09 від 15.10.09 р.) у строк, встановлений законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаного також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 83,34 грн. річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 договору, відповідач у разі прострочення розрахунків за цим договором сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов’язання за весь період прострочення.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 569,50 грн. пені також підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1133,19 грн. держмита, 566,59 грн. держмита по скарзі, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2010 р. по справі № 45/353-09 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-Трейд" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 1 кв. 2; Ідентифікаційний Код 33815432; МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна Нафтова Компанія" (адреса: 03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 100/2; Ідентифікаційний код 32422174; МФО 380430) 112666,22 грн. боргу, 569,50 грн. пені, 83,34 грн. річних, 1133,19 грн. держмита, 566,59 грн. держмита по скарзі, 236 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовити.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 12.07.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.