Ухвала суду № 103650057, 10.03.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/794/20

1-кп/214/450/22

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді - Ковтун Н.Г.,

за участю:

секретаря - Фартушної Є.К.,

прокурора - Куриленко С.А.,

захисника - Буліч Н.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у закритому судовому засіданні ( в режимі відеоконференції), кримінальне провадження за № 12020040410000154 від 05.03.2020 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.121, ч.5 ст.152 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні 10 березня 2022 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого - адвокат Буліч Н.В. не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, однак вказала, що ризики зазначені прокурором не обґрунтовані.

Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст. 121, ч. 5 ст.152 КК України за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Судом встановлено, що станом на 10 березня 2022 року наявні ризики, передбачені пунктами 1,2, 3 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Також в обґрунтування ризику п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурора зазначає, що знаряддя злочину - металева ложка в ході огляду місця події не відшукано, а отже ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може знищити дані речі.

Крім того, існують ризики впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні. На теперішній час свідки та потерпіла сторона не допитані безпосередньо судом, що свідчить про те, що ризик впливу на свідків та потерпілу залишається.

Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що ОСОБА_1 знаходячись на свободі, буде мати можливість впливати на свідків та потерпілого. Крім того, судом не встановлено, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки. Тому враховуючи його особистість, тяжкість вчинених ним злочинів, усвідомлюючи неминучість покарання у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватись від суду.

Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку суду не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При продовженні обвинуваченому строку запобіжного заходу, суд враховує мету і підстави застосування запобіжного заходу, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу під час судового розгляду, які до цього часу не відпали і не зменшились, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати та потерпілого та свідків, які на даний час не допитані, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.121, ч.5 ст.152 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей на утриманні не має, а отже не має міцних соціальних зв`язків та джерела для існування.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1,2, 3 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 20 березня 2022 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.121, ч.5 ст.152 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 08 травня 2022 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11 березня 2022 року о 13-15 годині.

Головуючий суддя Н.Г. Ковтун