Ухвала суду № 103649671, 10.03.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/24/22

Провадження № 1-кп/204/322/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська та приміщенням Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» кримінальне провадження № 12020000000000651 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора Коваля І.Ю., захисника Соболя М.С., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Коваль І.Ю. заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 на строк до 60 діб, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання вказав, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами досудового розслідування. Беручи до уваги, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 9 до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Окрім того, останній не має постійного місця роботи та стійких соціальних зв`язків на території України. Також, дружина обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.07.2021 року перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час. Вказана обстановка є ризиком переховування від органів досудового розслідування на території Російської Федерації. Ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинувачений перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів. Ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що перебуваючи на волі, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали йому відомі під час проведення слідчих дій за його участі та отримання копій документів кримінального провадження, обвинувачений може попередити невстановлених осіб, які є співучасниками вказаного злочину, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності. Ризик вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити вчиняти кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений на даний час не має постійного місця роботи та основною метою вчинення йому інкримінованого злочину, було отримання прибутку від незаконного збуту наркотичних засобів. Окрім того, під час проведення обшуку зафіксовано, що за адресою проживання обвинувачений зберігав розфасований наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, що дає підстави вважати про наявність у останнього умислу направленого на подальший незаконний збут розфасованого наркотичного засобу. Так, в разі застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків у вказаному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню у кримінальному провадженні шляхом неявки у судові засідання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. З часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу вищенаведені ризики не зменшились та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки з моменту обрання запобіжного заходу не здобуто доказів, які б давали підстави для можливої зміни раніше обраного запобіжного заходу. Саме тому виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обраного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти заявленого клопотання та вказав, що єдине в чому його можливо звинуватити, це в його наркотичній залежності. З приводу його діяльності, то він організатор масових заходів і працював артдиректором, тому посилання прокурора про його безробіття не відповідає дійсності. Щодо його сімейного стану, то у нього є матір та двоє батьків. Один з яких жив з ним до 7 років, інший і зараз проживає з мамою. Рідний батько помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він одружений два роки, в нього є донька. Наразі вони знаходяться в Росії, мають великий вплив зі сторони країни. Його рідні дуже люблять Україну та бажають повернутися. Він може допомогти їм на волі. Він ніколи не був притягнутий до кримінальної відповідальності. В нього ніколи в думках не було та не буде порушувати закон. Він не переховувався та не буде намагатися цього робити. До Росії він не поїде, закордонний паспорт у нього конфіскували. Він хоче стати на захист своєї Батьківщини та сім`ї. Просить змінити йому запобіжний захід.

Захисник Соболь М.С. підтримав обвинуваченого. Ризики, зазначені прокурором формальні. Жоден з цих ризиків не доведений, нічим не підтверджений. Вважає, що дане клопотання обґрунтовується тяжкістю кримінального правопорушення, але це не є єдиною підставою для запобіжного заходу, як тримання під вартою. Враховуючи ситуацію в Державі, вважає, що на даний час можливо змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на цілодобовий домашній арешт.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» строком до 23 вересня 2021 року, який ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року було продовжено до 18 січня 2022 року включно, без визначення розміру застави.

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 17.01.2022 року було продовжено ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17.03.2022 року без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_2 постійного джерела доходу не має. Посилання обвинуваченого на здійснення підприємницької діяльності, як на наявність джерела доходу, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки суду не надано жодної інформації про отримання обвинуваченим доходу. Крім того, підприємницька діяльність пов`язана з певним ризиком, а дохід за підприємницьку діяльність не є постійним та стабільним.

Суд враховує, те, що дружина обвинуваченого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.07.2021 перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду під час воєнного стану в Україні, у тому числі й на території Російської Федерації, де постійно проживає його дружина.

Також суд не може прийняти до уваги той факт, що обвинувачений утримує своїх батьків, оскільки батьки проживають з ним окремо. Тим більш, проживаючи за кордоном обвинувачений не був пов`язаний спільним побутом з матір`ю.

Крім того, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_2 може чинити незаконний вплив на свідків та експерта у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у судовому засіданні зазначені особи не допитані, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, то даний ризик прокурором не доведений і це лише припущення прокурора.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, не може бути врахований судом, оскільки згідно наданими прокурором відомостями про особу обвинуваченого такий ризик нічим не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що особа вже притягувалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи непогашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягувалась до адміністративної відповідальності, інформацією про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисника Соболя М.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою слід відмовити.

ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 травня 2022 включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання захисника Соболя М.С. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов