Ухвала суду № 103649670, 14.03.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1594/22

Провадження № 1-кс/204/379/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю прокурора Бєлянського В.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

за участю захисника Бунякіна В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2022 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Дніпропетровській області Сіренко А.Д, погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Бєлянським В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відділом Дніпропетровської обласної прокуратури. Приблизно в 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року підрозділами збройних сил та інших формувань Російської Федерації нанесені інтенсивні обстріли по території України, а також ракетно-бомбові удари по аеродромах в Борисполі, Озерному, Кульбакіному, Чугуєві, Краматорську, Чорнобаївнці, Дніпрі та інших військових об`єктах Збройних Сил України, зокрема військових частин Дніпропетровської області, а саме: смт. Черкаське, смт. Гвардійське Новомосковського р-ну, м. Кривого Рогу та м. Нікополя. Таким чином, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації розпочали та продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Крім цього, невстановлені особи на території Дніпропетровської області, систематично отримують та виконують завдання від представників збройних сил та спецслужб Російської Федерації щодо отримання та передачі даних про пересування підрозділів Збройних сил України, організації територіальної оборони, ситуації в містах, нанесення відміток для десантування підрозділів противника, нанесення ракетних та авіаударів. Так, у ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Твєрь, Росія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 1, 2, 65, 68, 132-134 Конституції України, Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990, вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), з метою порушення територіальної цілісності та суверенітету України, під час вторгнення збройних сил Російської Федерації до території України у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу та за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на сприяння вчиненню планування, підготовки та розв`язування агресивної війни та воєнного конфлікту, отримує та виконує завдання від громадянина Російської Федерації із організації та забезпечення стільниковим зв`язком військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, у першу чергу командного складу, які перебувають на території України. Так, для реалізації вищевказаної злочинної діяльності ОСОБА_1 придбав у невстановлений спосіб у невстановлених осіб технічні пристрої призначені для виходу у мережу Інтернет, а саме: маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: GOIP8M2ARMVS19061025; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: GOIP8M2ARMОS20022644; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: 8E1BTM1502A20399; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: 4E1BTD1505A16610; сім банк серійний номер: НОМЕР_5 , з вставленим в нього 58 (п`ятдесяти восьми) сім картками мобільних операторів мобільного зв`язку України. Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановлений досудовим розслідування час до 12.03.2022 ОСОБА_1 у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , розмістив спеціалізоване телекомунікаційне обладнання з фізичним каналом доступу до глобальної мережі «Інтернет», діючи умисно з метою сприянню ведення агресивної війни підрозділами ЗС РФ, з корисливих мотивів, підключив придбане обладнання і самостійно, шляхом ознайомлення в мережі Інтернет з правилами налаштування, самостійно здійснив реєстрацію свого особистого кабінету в Інтернет мережі на сайті «GS2.BIS», яке призначене для організації голосових з`єднань між мережами GSM , тобто для отримання мовного трафіку з мережі Інтернет та передачі його на мережі мобільних операторів, що дозволяє здійснювати з території Російської Федерації телефонні дзвінки на номери українських операторів стільникового зв`язку, у тому числі що перебувають у користуванні військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, за технологією ІР-телефонії із прихованням фактичного номера абонента з країни-агресора (здійснюється підміна номеру з російського на український). Після завершення дій, спрямованих на встановлення та введення в дію програмно-апаратного комплексу, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу електронних мереж та мереж електрозв`язку, ОСОБА_1 до 12.03.2022 почав використовувати вказане обладнання, встановлене за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечити прихованим зв`язком військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації на території України шляхом втручання в роботу мереж операторів стільникового зв`язку України, що призводить до порушення порядку маршрутизації міжнародного телефонного трафіку. Згідно з Порядком «Маршрутизації вхідного міжнародного телефонного трафіку», затвердженого Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 22 лютого 2000 року № 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.03.2000 року № 140/4361, маршрутизація вхідних міжнародних викликів від станцій комутації вищого ієрархічного рівня здійснюється до станцій того самого або нижчого ієрархічного рівня без переходів викликів з нижчих ієрархічних рівнів на вищі у кожному з маршрутів. Для завершення вхідних міжнародних викликів до місцевих телефонних мереж оператори з надання послуг міжнародного зв`язку повинні максимально використовувати прямі канали зв`язку між: міжнародним центром комутації та транзитною АМТС/ОПТС з функціями міжміської телефонної станції для декількох регіонів України; міжнародним центром комутації та АМТС/ОПТС в регіоні при наявності достатнього навантаження. Крім цього, для здійснення протиправної діяльності ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час до 12.03.2022 були використані sim-карти мобільних операторів «Vodafone», «Lyca mobile» та «Київстар», які починаючи з березня 2022 ним застосовувалися у програмно-апаратному комплексі, призначеному для незаконного отримання мовного трафіку з мережі «Інтернет» та його подальшою термінацією (передачею) на мережі операторів мобільного зв`язку в Україні, тобто здійснювати з території Російської Федерації телефонні дзвінки на номери українських операторів стільникового зв`язку, у тому числі що перебувають у користуванні військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації. 12.03.2022 в ході обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено технчні засоби, які останній використовував у своїй злочинній діяльності, а саме: маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: GOIP8M2ARMVS19061025 ; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: GOIP8M2ARMОS20022644; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: 8E1BTM1502A20399; маршрутизатор торгівельної марки «Go Ip» з серійним номером: 4E1BTD1505A16610; сім банк серійний номер: НОМЕР_5 , з вставленим в нього 58 (п`ятдесяти восьми) сім картками мобільних операторів мобільного зв`язку України; мобільний телефон торгівельної марки «1+», модель «9R» чорного кольору з IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 ; ноутбук торгівельної марки «Lenovo», модель «Legion Y520», серійний номер: PF10CD86. 13.03.2022 вказані предмети було оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Відповідно до санкції ч. 2 ст. 437 КК України, покарання, за вчинення злочину, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, що згідно з ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України підтверджується: витяг з ЄРДР за № 22022040000000017 від 27.02.2022; копією протоколу обшуку від 12.03.2022; копією протоколу огляду від 13.03.2022; інші матеріалами кримінального провадження у сукупності. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також тим, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний. розуміючи про тяжкість та строки покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання його винним у скоєні інкримінованого злочину, та очевидно в разі обрання більш м`якого виду запобіжного заходу може виїхати до тимчасово-окупованої території та переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим що у кримінальному провадженні ще не зібрано органом досудового розслідування всі речові докази злочину, інкримінованого підозрюваному, триває встановлення інших співучасників злочину, тому знаходячись на свободі він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе знищити ці докази, зокрема дані, що містяться у соціальній мережі «Skype»та знищити свій особистий кабінет в мережі Інтернет на сайті «GSM2.BIS», що унеможливить об`єктивне, повне та всебічне розслідування та ускладнить зібрання доказової бази вини підозрюваного. Наявність ризику незаконно впливу на свідків, експертів, у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення підозри ОСОБА_1 обізнаний про можливий факт свідчення проти нього інших громадян. Враховуючи ці обставини, підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати поза процесуальним шляхом, на свідків, експертів та на інших осіб. На даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння особливо тяжкого злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування за вказаний злочин, перебуваючи на волі, існує ризик, що останній може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу, так як кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилався на недоведення ризиків та просив обрати йому домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити або приховати будь-яку із речей, що має значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи, наявність місця проживання, відсутність стійких сімейних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити або приховати будь-яку із речей, що має значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого.

Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину проти миру та безпеки людства на території України, де на даний час введено воєнний стан, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 437 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 травня 2022 року включно.

Ухвалу направити до СВ СБ України в дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська