Ухвала суду № 103648263, 10.03.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2569/21

Провадження № 2/541/123/2022

У Х В А Л А

10 березня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:

головуючої, судді Городівського О.А.,

секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.

представника позивача, адвоката Негольшова С.М.

розглянувши заяву представника позивача, адвоката Негольшова Сергія Миколайовича про відвід головуючого судді Городівського О.А. від розгляду справи №541/2569/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду,

ВСТАНОВИВ :

01.10.2021 в провадження Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

31 грудня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Негольшов Сергій Миколайович подав заяву про відвід судді Куцин В. М.

Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Куцин В.М., в провадженні якої перебувала дана справа, незважаючи на те, що вважала заявлений відвід безпідставним прийняла рішення про задоволення відводу, з метою забезпечити право сторони на справедливий судових розгляд безстороннім судом. Про що постановила ухвалу від 05.01.2022.

У зв`язку із задоволеним відводу справа за позовом ОСОБА_1 перерозподілена у провадження судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівського О.А., який призначив справу до розгляду.

По завершенню судового розгляду за головування судді Городівського О.А. представник позивача, адвокат Негольшов С.М., в усній формі заявив відвід головуючому мотивуючи наступними тезами.

Адвокат вказав, що в ході судового розгляду справи, ним виявлені обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючої судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівського О.А. під час розгляду цивільної справи. На переконання представника головуючий свідомо порушує конвенційні права ОСОБА_1 під час судових процедур по цивільній справі, неправильно трактує предмет позову, не сприяє позивачеві в реалізації його процесуальних прав та, діючи вочевидь упереджено на користь відповідачів по справі, не спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Суддя необґрунтовано відмовив позивачеві у вчиненні дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду по суті справи, не забезпечив реалізації завдань цивільного судочинства, а саме - відмовив у накладенні на відповідачів по справі заходів процесуального примусу, в зв`язку із не виконання ними вимог ч.2 ст.93 ЦПК України щодо належно оформлених заяв свідків із відповідями на запитання, що були поставлені ОСОБА_1 в позовній заяві.

Частинами 1, 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (" De. Belgium "), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

З огляду на вказані норми законодавства, суд вважає що обставини викладені в заяві адвоката Негольшова Сергія Миколайовича про відвід судді не можуть свідчити про наявність упередженості судді Городівського О.А. при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду, відтак, суд приходить до висновку, що вказана заява про відвід судді не підлягає до задоволення.

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Негольшова Сергія Миколайовича про відвід головуючого судді Городівського Олександра Андрійовича від розгляду справи №541/2569/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду.

Ухвала в апеляційному порядку окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя: О. А. Городівський