Ухвала суду № 103647587, 10.03.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.03.2022 Справа № 554/9609/16-а

УХВАЛА

10 березня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді Микитенка В.М., з участю секретаря Голубицької І.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 у порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дій на виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2021 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час виконання рішення суду в частині відмови в перерахунку її пенсії на час звільнення та виходу на пенсію на підставі постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», чинної на момент призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити належний перерахунок, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.05.2016 року на підставі довідки ГУПФУ у Полтавській області від 12.10.2016 року №17-55/509 зі збереженням відсотку нарахування пенсії на момент призначення пенсії 90% заробітної плати відповідно до ст. ст. 33, 35, 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року та постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», чинним на момент призначення пенсії за останні 24 календарні місяці (за період з 01.01.2009 до 31.12.2010 шляхом ділення загальної суми виплат за 24 календарні місяці на 24 у відповідності до вимог п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ№865), включивши в суму заробітної плати всю суму неврахованих раніше інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та грошової винагороди державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 24.02.2003 року № 212, які були нараховані й отримані та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування заяви зазначила, що боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не було в повній мірі виконано постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року у справі №554/9609/16-а, залишену без змін постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року щодо перерахунку її пенсії. Зокрема, за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року, тобто за 24 місяці, що передували виходу на пенсію, спочатку протиправно не було враховано всі види виплат, на які було нараховано та з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Потім була застосована постанова КМУ від 14.06.2016 року № 622, а не постанова КМУ від 31.12.2000 року №865, яка діяла на час звільнення та виходу заявниці на пенсію.

У своїх поясненнях представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначила, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року у справі №554/9609/16-а щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 залишена без виконання через те, що при підрахунку розмір нової пенсії зазнав би суттєвого зменшення. Крім того, остання не подавала до боржника заяви встановленого зразка, її заяву зареєстровано як звернення.

В судове засідання учасники процесу не з`явились, про дату і час слухання повідомлялись належним чином, тому справа слухається у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року у справі №554/9609/16-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області (правонаступника) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 21.05.2016 року на підставі довідки Головного управління статистики у Полтавській області від 12.10.2016 року №17-55/509, врахувавши при цьому суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та виплати, які здійснюються відповідно до постанови КМУ від 24.02.2003 року № 212 зі збереженням відсотку нарахування пенсії у розмірі 90% та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених.

Аналіз пояснень сторін, дає суду підстави для висновку, що указане рішення суду боржником не було виконано згідно з законом.

Пенсія заявниці ОСОБА_1 була призначена у відповідності до норм законодавства, чинного на час її звільнення зі служби та виходу на пенсію, з 31.12.2010 року і була нарахована за 24 календарні місяці роботи (з 01.01.2009 року до 31.12.2010 року). Вона була обчислена у відповідності до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 31.05.2000 № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Суд зазначає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами та іншими нормативно-правовими актами чинності.

На підставі відповідної форми довідки з останнього місця роботи, наданої для призначення пенсії, про складові заробітної плати за 24 календарні місяці роботи, що передували виходу на пенсію, середньомісячна сума розміру «Інших виплат», що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII була призначена шляхом ділення загальної суми зазначених виплат за 24 календарні місяці на 24 у відповідності до вимог п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 865.

Виходячи з викладеного при перерахунку пенсії заявниці на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року №554/9609/16-а ГУПФУ в Полтавській області повинно було загальну суму складових заробітної плати з урахуванням «Інших виплат» за 24 календарні місяці 208352,00 грн поділити на 24 і одержати 8681, 33 грн; а не поділити на 60 і одержати 3472, 53 грн, як це зроблено боржником та залишено без виконання обов`язкове рішення суду.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

У рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За встановлених обставин тривалого ухилення відповідача від належного виконання судового рішення, винесеного повноважним судом у встановленому законом порядку, яке набрало чинності суд приходить до висновку про задоволення заяви.

При цьому суд також покликається до позиції Європейського Суду з прав людини у рішенні «Войтенко проти України», від 29.06.2004 року (п.55), згідно якого відсутність бюджетних коштів не може виправдати таке тривале порушення прав заявниці на отримання належної їй пенсії, тому дії боржника йдуть у розріз ще й з положеннями статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка в Україні є джерелом права.

На невідповідність форми заяви ОСОБА_1 боржник у своїх відповідях уваги не звертав та виходив лише із відсутності правових підстав для перерахунку пенсії, тому посилання боржника на це наразі, з огляду на засади обов`язковості судових рішень, не має правового значення.

Керуючись ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час виконання рішення суду в частині відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на час звільнення та виходу на пенсію на підставі постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», чинної на момент призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити належний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.05.2016 року на підставі довідки ГУПФУ у Полтавській області від 12.10.2016 року №17-55/509 зі збереженням відсотку нарахування пенсії на момент призначення пенсії 90% заробітної плати відповідно до ст. ст. 33, 35, 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 року та постанови КМУ від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», чинним на момент призначення пенсії за останні 24 календарні місяці (за період з 01.01.2009 до 31.12.2010 шляхом ділення загальної суми виплат за 24 календарні місяці на 24 у відповідності до вимог п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ№865), включивши в суму заробітної плати всю суму неврахованих раніше інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та грошової винагороди державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 24.02.2003 року № 212, які були нараховані й отримані та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 15 днів.

Суддя В. М. Микитенко