Рішення № 103646967, 28.02.2022, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/70/2022

127/18431/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Грушковської Л.Ю.,

за участі секретаря Шпак А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29.06.2021 заочне рішення в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - було скасовано, а справа призначена до розгляду в загальному порядку та передана до канцелярії суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду та передано справу судді Грушковській Л.Ю.

Представник позивача Савіхіна А.М. звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 15320,28 грн. та судові витрати 1762 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що свої зобов`язання за договором б/н від 15.08.2008 року позивач виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у вигляд встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач своїх зобов`язань за договором кредиту не виконала і станом на 31.05.2018 допустила прострочену заборгованість в розмірі 37098,73 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 22984,18 грн., яка була стягнута рішенням Вінницького міського суду від 29.08.2013 року, різниця становить - 14114,55 грн., а також нарахованими в зв`язку з цим штрафами.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 05.07.2021 відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно роз`яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та копіями доданих документів були надіслані відповідачу за адресою місця реєстрації.

Представник відповідача - адвокат Чернілевська Р.В. подала відзив в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Обгрунтувала тим, що оскільки в 2013 році позивач пред`явив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, то дія кредитного договору була припинена, тому позивач неправомірно та безпідставно нарахував відсотки за новий період.

Представник позивача Меркулова В.В. в поданому відзиві просила позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не надано. Оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при звернення до суду.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п`ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 02.09.2008 відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його картковому рахунку (а.с.7) та підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява від 15.08.2008 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві (а.с.12, 13-18).

Відповідно до копії рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.08.2013 позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15.08.2008 в розмірі 22984,18 грн., з яких 7994,85 - заборгованість за кредитом, 10297,62 грн. - заборгованість по процентах, 3121,03 грн. - заборгованість по комісії, 500 грн. і 1070,68 грн. - штрафи, 229,84 грн. судового збору (а.с. 6).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 15.08.2008 року станом на 31.05.2018 відповідач ОСОБА_1 допустила прострочену заборгованість в розмірі 37098,73 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею. Від цієї суми заборгованості позивач відняв суму у розмірі 22984,18 грн., яка була стягнута рішенням Вінницького міського суду від 29.08.2013 року, різниця становить - 14114,55 грн., а також нарахованими в зв`язку з цим штрафами 500 грн. - фіксована частина, 705,73 грн. - процентна складова (а.с. 7-10).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок безпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 638 ЦК України що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів та неустойки можливо у двох випадках:

закінчення строку кредитування, який визначений договором;

пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.

Якщо кредитний договір має домовленість, що передбачає закінчення строку кредитування поверненням позичальником кредитних коштів і кредитор не направляв у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України вимогу, а вживав інші заходи досудового врегулювання, то за таких обставин слід дійти висновку про правомірність нарахування банком процентів за користування кредитними коштами боржником. Іншими словами, якщо немає вимоги, оформленої відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, та немає строку закінчення кредитного договору, то нарахування процентів банком можливе до повернення позичених коштів.

Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 року (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 року (провадження №14-318цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи зазначене вище та наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя