Рішення № 10364567, 08.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р. Справа № 45/176-10

вх. № 4980/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Казан С.М., доручення від 10.12.2009 р.

відповідача - Білик С.І., довіреність від 29.12.2009 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Верикаль-монтаж", м. Київ

до ТОВ "Агробудпереробка ЛТД", м. Харків

про стягнення 58850,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 58850,00 грн. мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем робіт за укладеним між сторонами договору № 58 від 27.11.2006 року на монтаж баштового крану КБ-674. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 07 червня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/176-10 розгляд справи було призначено на 23 червня 2010 року.

В судове засідання 23 червня 2010 року позивач не з’явився, проте факсом направив на адресу суду клопотання, відповідно до якого просив перенести розгляд справи, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання представника позивача через сімейні обставини.

Відповідач в призначене засідання суду з’явився, відзив на позов суду не надав, посилаючись на неотримання від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів. Вказав на наявну процедуру банкрутства відповідача.

Ухвалою суду від23 червня 2010 року суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання, розгляд справи було відкладено на 08 липня 2010 р. об 11:10.

В засіданні суду 08 липня 2010 року позивач позов підтримує, надав пояснення по справі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню з наступних підстав:

29 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 58 на монтаж баштового крану КБ-674 за умовами якого відповідача зобов’язався створити позивачу необхідні умови для виконання робіт, а позивач зобов’язався виконати монтаж баштового крану КБ-674 терміном до 20 грудня 2006 року за адресою: м. Київ, вул. Сім’ї Соснніних, 4А.

Як свідчать матеріали справи, 20 грудня 2006 року між сторонами було складено та підписано акт № ОУ-0000138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за яким позивачем виконані роботи за договором № 58 від 29.11.2006 р., претензій щодо якості виконаних робіт відповідачем не заявлялось.

16 січня 2007 року відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем в розмірі 20000 грн., про що свідчить банківська виписка, яка надана позивачем.

В подальшому, а саме 14 грудня 2009 року позивач, із посиланням на приписи ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою про оплату, проте відповідача після одержання вимоги, оплату боргу не здійснив.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами по даній справі договору, суд визначає, що за своєю правовою природою він є договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно ст. 843 ЦК України, ціна роботи або спосіб її визначення визначається у договорі.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статі 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Виходячи з умов договору № 58, а саме розділу 3 договору "Порядок розрахунків": "за виконаний обсяг робіт, вказаний у п. 2.2 "замовник" (відповідач у справі) сплачує "виконавцю" (позивач у справі) суму в розмірі 78850,00 грн. (з врахуванням ПДВ) в порядку: попередня оплата складає 20000,00 грн.; решта грошей 58850 грн. після підписання акту виконаних робіт. Отже, сторонами при укладенні договору не визначено термін виконання зобов’язання відповідачем - проведення розрахунку. Крім цього, сторонами було порушено умови договору щодо передплати (20000 грн. сплачені відповідачем на користь позивача після підписання акту здачі-прийняття робіт).

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 14 грудня 2009 з вимогою про сплату боргу. Така вимога була отримана відповідачем, проте протягом семиденного строку відповідач не виконав свого обов’язку.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що наявна у відповідача заборгованість перед позивачем є поточною, оскільки відповідно до поданих суду документів вбачається, що у відповідача виник обов’язок щодо оплати зі спливом 7-ми денного терміну після отримання вимоги про оплату від 14.12.2009 р. Справа № Б-50/245-07, на яку посилається відповідача та публікація в газеті Голос України передують виникненню у відповідача зобов’язання по оплаті, тому суд критично ставить до тверджень відповідача, вважає його заперечення такими, що не відповідають дійсності.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене суд знаходить позовні вимоги позивача обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 588,50 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Агробудпереробка", 61045, м. Харків, вул. Тобольська, 42 (в тому числі з р/р 260056500122401 в Харківській філії АКБ "Київ", МФО 320810, код ЗКПО 20574157) на користь ТОВ "Вертикаль-монтаж", 01025, м. Київ, пров. Десятинний, 7 (р/р 26008010027726 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, код ЗКПО 32829219) 58850,00 грн. боргу, 588,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/176-10 підписано 08 липня 2010 року.