Рішення № 10364358, 06.07.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 15/365/09

м. Миколаїв

          За позовом: Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, код ЄДРПОУ 30019801;

          До відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», 54018, м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381;

про: стягнення 3360622,10 грн.

           Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Копистко Л.Д. довіреність № 9 від 05.01.2010р.

Від відповідача: Семещенко М.О. довіреність №34/7331 від 25.08.2009 р.

03.08.2009р. Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась в господарський суд Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»про стягнення 3360622,10 грн.

Відповідачем позов не визнано.

В судовому засіданні, призначеному на 29.06.2010р. оголошувалась перерва до 06.07.2010р.

В судове засідання з’явились представники сторін.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009р. Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась в господарський суд Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект»про стягнення 3360 622,10 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу, з яких: 1876623,91грн. заборгованості за спожитий в липні 2006р. природний газ, 160824,10грн. пені, 1022760,03грн. інфляційних витрат, 169050,39грн. –3% річних, 131363,67грн. штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем у справі неналежним чином виконано умови договору на постачання природного газу №115-06-ЭУ від 30.01.2006р., що виразилось у несплаті за поставлений у липні 2006р. газ.

При цьому позивач посилається на положення зазначеного договору, акт прийому-передачі природного газу від 31.07.2006р., вимогу №8368/6-005 від 22.07.2009р.

Відповідачем позов не визнано. Відповідач зазначає, що між сторонами відсутні відносини стосовно поставки природного газу у липні 2006р., про що свідчить відсутність відповідної додаткової угоди, укладення якої передбачено положеннями п.п.2.1., 2.2., 3.3. договору №115-06-ЭУ від 30.01.2006р., відповідно до яких поставки газу відповідачеві у 2006 році оформлюються додатковими угодами до договору та місячними актами приймання-передачі газу, які складаються до 5-го числа, наступного за звітнім місяця.

В доповненнях до відзиву відповідач зазначеними обставинами обґрунтовує і незаконність нарахування позивачем штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено поняття Господарського зобов'язання. Так, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. „Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

30.01.2006р. між сторонами у справі укладено договір на постачання природного газу №115-06-ЭУ від 30.01.2006р. (далі –договір)

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати в 2006 році природний газ у власність покупця (відповідач), а покупець зобов’язується прийняти газ та сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому суд зазначає, що системний аналіз положень розділів 1 та 2 договору дозволяє стверджувати наступне.

Пунктом 1.1. договору врегульовано відносини сторін щодо поставки природного газу у 2006 році, включаючи всі місяці цього року.

Пункти 2.1., 2.2. договору, які містяться в Розділі «Кількість та якість газу», визначають обсяги постачання газу у січні та передбачають, що додатковими угодами буде визначено обсяги постачання газу в наступних місяцях, що жодним чином не обмежує дії інших положень договору на відносини сторін виключно січнем місяцем 2006 року, в тому числі, положень щодо зобов’язання постачальника поставити газ, а покупця сплатити за нього обумовлену суму.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, поставленого у відповідному місяці, оформлюється шляхом підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу уповноважені представники сторін складають до 5-го числа, наступного за звітним місяця.

З матеріалів справи витікає, що сторонами складено акт прийому-передачі природного газу, спожитого відповідачем на підставі договору №115-06-ЭУ від 30.01.2006р. в обсязі 2797,791 тис.куб.м за ціною 548,00грн. з 1000 куб.м. на загальну суму 1876623,91грн.

Зазначений акт датовано 31.07.2006р. та підписано відповідачем 30.06.2009р.

Оскільки п. 3.3. договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків, враховуючи, що зазначений акт містить всі реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», він приймається судом як належний доказ виконання позивачем у справі обов’язку поставити відповідачеві природний газ, визначеного п. 1.1. договору.

Ціна природного газу, визначена в наведеному акті відповідає положенням п. 4.3. договору, відповідно до якого ціна газу може змінюватись за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України та/або Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». У випадку зміни ціни на газ, нова ціна є обов’язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію, та положенням Постанови НКРЕ від 16.02.2006р. №176, яка набрала чинності з 20.02.2006р. та якою встановлено граничний рівень цін на природний газ, який поставляється для промислових споживачів в розмірі 548,00грн. за 1000куб.м.

Пунктами 6.1., 6.2. договору встановлено форми відповідальності сторін за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань за договором у вигляді індексації заборгованості, 3% річних, пені та штрафу.

Зазначеними положеннями договору вмотивовано розрахунки, здійснені позивачем у справі за період з 01.08.2006р. по 31.07.2009р.

Разом з тим, як витікає з положень п. 5.1. договору та відповідних положень додаткових угод до нього, строк оплати за поставлений природний газ регулюється сторонами у відповідних додаткових угодах шляхом визначення відповідної дати.

Однак як слідує з наведеного вище, додаткової угоди про постачання газу в липні 2006р. сторони не укладали та, відповідно, не визначили строку виконання зобов’язання відповідача у справі по сплаті за поставлений газ, внаслідок чого на відносини сторін розповсюджуються положення частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи витікає, що позивачем у справі 24.07.2009р. надіслано відповідачеві вимогу від 22.07.2009р. №8368/6-005 про сплату заборгованості за договором на постачання природного газу №115-06-ЭУ від 30.01.2006р.

Враховуючи, що зазначена вимог містить однозначне посилання на невиконання відповідачем умов договору №115-06-ЭУ від 30.01.2006р. в частині оплати за природний газ, поставлений в липні 2006 року, обсяг газу, зазначений у вимозі співпадає з обсягом, визначеним сторонами в акті приймання-передачі за липень 2006р., позивачем встановлено чіткий та недвозначний строк виконання відповідачем відповідного обов’язку, вона приймається господарським судом як належний доказ виконання позивачем вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, у відповідності до положень зазначеної статті відповідач був зобов’язаний сплатити існуючу заборгованість у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто –31.08.2009р.

Зазначена дата є і початком строку, з якого підлягають застосуванню санкції, визначені п.6.2 договору, що зумовлює визнання розрахунків штрафних санкцій, доданих до позовної заяви необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині, враховуючи, що позивач не клопотав про здійснення розрахунків штрафних санкцій станом на момент винесення рішення у справі, такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позивачем належними доказами підтвердження факт поставки природного газу відповідачеві в липні 2006р., факт порушення відповідачем зобов’язання по сплаті за отриманий газ, розмір заборгованості за поставлений в наведеному періоді газ, заперечення, наведені відповідачем у відзиві, спростовуються міркуваннями, викладеними вище, позовні вимоги позивача в частині стягнення 1876623,91грн. заборгованості за спожитий в липні 2006р. природний газ підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з огляду на наведене вище.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект», (54018, м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 1876 623,91 грн. заборгованості за спожитий в липні 2006р. природний газ, 18 766,24 грн. держмита, 65,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя