Рішення № 10364357, 06.07.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2010 р. Справа № 15/81/10

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіо Плюс”, 54003, м. Миколаїв, вул. Комсомольська, 79, а/с 897, код ЄДРПОУ 31336577;

До відповідача: Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області, 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, а/с 34, код ЄДРПОУ 20872794;

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський міський радіотрансляційний вузол”, 54003, м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 51, а/с 777;

Третя особа, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради “Інститут соціально-економічного розвитку міста”, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

про: визнання дій незаконними та відновлення становища.

           Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Очкурова Л.В. довіреність № 1 від 08.01.2008р.

Стасюк О.Д. довіреність № 4 від 08.01.2008р.

Від 3-х осіб: Жабровець І.С. керівник.

11.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Радіо Плюс” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області про визнання незаконними дій відповідача щодо передачі цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення зазначеного комплексу від третіх осіб, які не мають господарських відносин з ТОВ «Радіо Плюс».

Відповідачем позов не визнано з посиланням на необгрунтованість позовних вимог.

Позивач, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання, призначене на 06.07.2010р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

За згодою відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Радіо Плюс” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області про визнання незаконними дій відповідача щодо передачі цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення зазначеного комплексу від третіх осіб, які не мають господарських відносин з ТОВ «Радіо Плюс».

Позов ґрунтується на положеннях договору про порядок повернення орендованого цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла, укладеного між сторонами у справі 05.03.2007р. При цьому позивач зазначає, що відповідачем у справі вчинено дії (передання майна на зберігання третій особі у справі), які положенням зазначеного договору протирічать та завдають майну підприємству позивача шкоди у вигляді пошкодження дверей, дверних коробок, замків, системи опалення.

Відповідачем позов не визнано з посиланням на відсутність порушення яких-небудь прав позивача, недоведеність завдання шкоди, надання неналежних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позов.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.02.2006р. між сторонами у справі укладено договір №РОФ-461 оренди цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла, відповідно до п. 1.1. якого відповідачем передано, а позивачем прийнято в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Миколаївського радіотрансляційного вузла, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул.М.Василевського, 51.

Україниеннями договору від 05.03.2007р.втсва Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.11.2006р. по справі №9/633/06, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2007р., договір оренди цілісного майнового комплексу “Миколаївський радіотрансляційний вузол” від 17.02.2006р. №461 було розірвано з підстав неналежного виконання ТОВ “Радіо Плюс” зобов'язання щодо внесення орендної плати за цим договором.

05.03.2007р. сторонами у справі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. № 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997р. за №446/2250 (надалі —Порядок) було укладено Договір про порядок повернення орендованого цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла у зв'язку з розірванням договору оренди №РОФ-461 від 17.02.2006р. за рішенням господарського суду Миколаївської області (надалі—договір від 05.03.2007р.), предметом якого є врегулювання та здійснення дій сторін щодо повної інвентаризації майна ЦМК, розмежування, оцінці часток держави та Орендаря у ньому та погашення Орендарем заборгованості з орендної плати; згідно п.2 договору Орендодавець своїм наказом утворює комісію з повної інвентаризації майна (до складу якої входять представники обох сторін та яку очолює директор ТОВ “Радіо Плюс”), спільну комісію по розмежуванню і оцінці майна, яку очолює представник Орендодавця, та визначає дату проведення інвентаризації ЦМК; комісія з інвентаризації протягом 15 днів проводить інвентаризацію майна ЦМК відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) та складає зведений Акт інвентаризації, який надається до спільної комісії по розмежуванню майна, котра, в свою чергу, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після розірвання договору оренди у 15-денний термін після затвердження результатів інвентаризації складає акт оцінки вартості майна, протокол розподілу вартості майна між Орендодавцем та Орендарем та акт приймання-передачі частки, яка належить державі, у майні ЦМК від Орендаря Орендодавцю; відповідно до п.3 договору Орендар зобов'язується, зокрема, повернути Орендодавцеві орендоване майно за актом приймання-передачі майна, який підписується сторонами у п'ятиденний термін з дня затвердження акту оцінки майна ЦМК і передаточного балансу, забезпечити збереження державного майна до підписання акту приймання-передачі майна від Орендодавця до органа управління цим майном та реєстрації у встановленому порядку державного підприємства або реалізації іншого рішення щодо використання у подальшому повернутого державі майна; строк дії договору визначений з моменту його підписання до моменту повернення орендованого майна органу управління або реалізації іншого рішення щодо використання у подальшому повернутого державі майна (п.5.1. договору).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.10.2008р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2010р., задоволено позов РВ ФДМУ по Миколаївській області та зобов’язано ТОВ «Радіо Плюс»звільнити приміщення цілісного майнового комплексу “Миколаївський радіотрансляційний вузол” розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 51, що були об’єктом оренди за договором оренди від 17.02.06р. № РОФ-461.

При цьому зазначеною постановою апеляційної інстанції встановлено, що покладений на ТОВ “Радіо Плюс” обов'язок забезпечити збереження майна ЦМК до його повернення Орендодавцеві згідно з п.3.2. договору від 05.03.2007р. не може тлумачитись як підстава для продовження перебування ТОВ “Радіо Плюс” на території ЦМК та продовження користування майном ЦМК, або як перешкода у звільненні приміщень ЦМК, позаяк відповідач повинен забезпечити збереження, а не зберігати майно особисто, і таке забезпечення залишається його обов'язком до припинення дії договору від 05.03.2007р. внаслідок виникнення вказаних у п.5.4. останнього умов.

Зазначене з урахуванням положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а також досліджені вище матеріали справи, дозволяють дійти висновку про те, що положення договору від 05.03.2007р. не породжують у позивача жодних прав щодо майна цілісного майнового комплексу, а містять лише обов’язок забезпечити його збереження.

Наведений обов’язок позивачем реалізовано шляхом укладення договору зберігання цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла від 01.08.2009р. з третьою особою у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський міський радіотрансляційний вузол”.

Як зазначено вище, позовні вимоги ТОВ «Радіо Плюс»ґрунтуються на обставинах укладення відповідачем у справі з Комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Інститут соціально-економічного розвитку міста” договору зберігання від 04.11.2009р.), що, на думку позивача, є порушенням умов договору від 05.03.2007р.

З наведеним погодитись не можна з огляду на таке.

Дійсно, з матеріалів справи витікає, що 04.11.2009р. між відповідачем та Комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Інститут соціально-економічного розвитку міста” укладено договір зберігання, відповідно до п.1.1. якого поклажодавець (відповідач у справі) передає, а зберігач (третя особа) приймає на відповідальне зберігання державне майно цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла.

В свою чергу, 04.11.2009р. Комунальним підприємством Миколаївської міської ради “Інститут соціально-економічного розвитку міста” укладено договір охорони №0311/2 «О»цілісного майнового комплексу з ТОВ «Альфа Щит».

Згідно з п.1.1. зазначеного договору, виконавець (ТОВ «Альфа Щит») здійснює фізичну охорону адміністративної будівлі, розташованої за адресою м.Миколаїв, вул.М.Василевського, 51, з матеріальними цінностями та устаткуванням.

Як витікає зі змісту зазначених правочинів, метою їх укладення є забезпечення охорони та збереження майна цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла.

Як зазначалось вище, предметом договору від 05.03.2007р., укладеного між сторонами у справі є врегулювання та здійснення дій сторін щодо повної інвентаризації майна ЦМК, розмежування, оцінці часток держави та Орендаря у ньому та погашення Орендарем заборгованості з орендної плати.

При цьому покладення договором (п.3.2.) обов’язку щодо збереження майна ЦМК на позивача у справі не позбавляє РВ ФДМУ по Миколаївській області права, як органу, уповноваженого державою діяти у відповідних відносинах, на підставі, зокрема ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення Про регіональне відділення Фонду державного майна України, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. №412, на вчинення дій, спрямованих на збереження комунального майна.

Одночасно, дії відповідача у справі стосовно здійснення заходів по збереженню майна цілісного майнового комплексу Миколаївського радіотрансляційного вузла не протирічать умовам договору від 05.03.2007р., оскільки спрямовані на досягнення мети, визначеної п.1.1. зазначеного договору та відповідають повноваженням відповідача як державного органу.

Таким чином, доводи позивача стосовно незаконності дій РВ ФДМУ по Миколаївській області свого підтвердження не знайшли.

Крім того, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як встановлено вище, правовідносини сторін у спорі врегульовано договором від 05.03.2007р. Крім того, судом встановлено, що положення договору від 05.03.2007р. не породжують у позивача жодних прав щодо майна цілісного майнового комплексу, а містять лише обов’язок забезпечити його збереження.

Зазначене дозволяє дійти висновку про відсутність підстав вважати порушеними які-небудь права та законні інтереси позивача у справі за обставин, досліджених вище.

Доводи позивача про нібито завдання внаслідок незаконних дій відповідача шкоди майну підприємства позивача, судом не можуть біти прийняті з огляду на недотримання вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень, а також ч. 1 ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи позивача в порушення зазначених норм ґрунтуються на неналежних доказах (фотографіях тощо), не підтверджені відповідними бухгалтерськими або інвентаризаційними документами та розрахунками, мають характер надуманих.

Крім зазначеного, господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, однак інші способи захисту прав та та законних інтересів мають бутивизначені договором або законом.

Разом з тим, позивач, звертаючись з позовною заявою про визнання незаконними дій відповідача у справі не навів нормативного врегулювання можливості звернення до господарського суду у такий спосіб.

У постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 зі справи N 6/11 викладалась правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Враховуючи, що наведене вище спростовує доводи, покладені в основу позовної заяви, підстав для її задоволення господарський суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя