Ухвала суду № 103642421, 18.02.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1254/22

Провадження №1-кс/932/650/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Кондрашов І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., прокурора Марченко С.А., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бедлецької С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Какатєєвої Л.Ю., яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Будак О.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чистопілля, Запорізької обл., українця, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в провадження слідчого судді Кондрашова І.А. надійшло вищевказане клопотання, у якому сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати житло цілодобово. В мотивування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області є кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030000269 від 13.02.2022 р.

Під часдосудового розслідуваннявстановлено,що 13.02.2022 приблизно о 14 год. 00 хв., користуючись правом, передбаченим ст. 34 Конституції України та ст. 25 Закону України «Про інформацію» журналісти департаменту журналістських розслідувань видання «Української правди» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в межах журналістської діяльності , на підставі редакційного завдання редактора видання « Українська правда », прибули до міжнародного аеропорту «Дніпро» , розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Аеропорт, 42, де в VIP зал аеропорту, повинні були прибути пасажири з приватного літака та почали проводити відеозйомку на свої мобільні телефони, з метою збирання, одержання, створення, зберігання інформації для подальшого її поширення. При цьому територія є публічним місцем, доступ до якого є вільним, а відтак останні могли знімати з вул. Аеропорт у м. Дніпро, територію вказаного терміналу, та на підставі ст. 307 Цивільного кодексу України мали право знімати публічне місце та осіб, які там знаходились.

В цей час на території аеропорту, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та невстановлена в ході досудового розслідування особа, які помітивши журналіста ОСОБА_3 , використовуючи нецензурну лексику почали кричати на останнього, щоб він виключив мобільний телефон та припинив відеозйомку, на що ОСОБА_3 , повідомив, що він є журналістами та виконує редакційне завдання.

Після чого у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та у невстановленої в ході досудового розслідування особи, з метою перешкоджання здійсненню журналістом його законної професійної діяльності, а саме припинення збирання, одержання, відео зйомки, поширення і зберігання інформації, раптово виник умисел, спрямований на будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом ОСОБА_3 , законної професійної діяльності, вчиненому групою осіб, без попередньої змови.

Далі, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та невстановлена в ході досудового розслідування особа , реалізуючи, спрямований на будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом ОСОБА_3 , законної професійної діяльності, а саме припинення відеозйомки підійшли до журналіста

ОСОБА_3 , після чого, продовжуючи скоювати злочин ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , шляхом застосування фізичної сили заламали руки останнього при цьому ОСОБА_5 , шляхом ривку заволодів мобільним телефоном « Iphone 11 Pro », який знаходився в руках у потерпілого ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_5 , заволодів майном останнього, розуміючи що на телефоні встановлений пін-код, невстановлена особа підійшла до потерпілого та погрожуючи йому ножем змусила його назвати пароль для розблокування мобільного телефону, на що ОСОБА_3 , побоюючись за своє здоров`я назвав невстановленій в ході досудового розслідування особі, вказаний пароль для мобільного телефону.

Далі, ОСОБА_5 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом ОСОБА_3 , законної професійної діяльності, видалив з телефону ОСОБА_3 , зняті під час здійснення ним законної професійної діяльності відеозаписи та після чого повернув йому телефон.

В цей момент до ОСОБА_3 , підійшов журналіст та член зйомочної групи ОСОБА_2 , який повідомив, що вони з ОСОБА_3 , є журналістами та виконують редакційне завдання та зазначив, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та невстановлена в ході досудового розслідування особа здійснили незаконне вилучення зібраних журналістом матеріалів та продовжив зйомку.

Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та невстановлена в ході досудового розслідування особа, знаходячись у вищевказаному місці продовжуючи свої умисні злочинні дії з метою перешкоджання здійсненню журналістом його законної професійної діяльності, а саме припинення збирання, одержання, відео зйомки, поширення і зберігання інформації, продовжили реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом ОСОБА_2 , законної професійної діяльності, вчиненому групою осіб, без попередньої змови, а саме: ОСОБА_5 , створюючи перешкоди для проведення зйомки схопив за руку останнього , а ОСОБА_4 , в подальшому наніс один удар по руках ОСОБА_2 , в яких той тримав відеокамеру та здійснював відеозапис, таким чином намагаючись пошкодити відеокамеру та постійно вчиняючи дії щодо обмеження його вільного пересування та здійснення відеозапису.

Таким чином, внаслідок вчинення протиправних умисний дій журналісти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які знімали репортаж для видання « Української правди » були позбавлені можливості зняти матеріал в повному обсязі та були вимушені припинити проводити відеозйомку.

В результаті спільних дій, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та невстановленої в ході досудового розслідування особи, унеможливили виконання журналістами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , редакційного завдання внаслідок видалення знятих цими журналістами відеозаписів, чим перешкодили здійсненню журналістами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 законної професійної діяльності.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , - кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 28 ч.1 ст. 171 КК України, будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності вчиненому групою осіб, без попередньої змови.

В ході проведення досудового розслідуванням встановлено, що 13.02.2022 біля 14:00 години ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_1 , перебуваючи біля міжнародного аеропорту «Дніпро» , за адресою: м. Дніпро, вул. Аеропорт, 42, побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_7 , який тримав в руках мобільний телефон на який проводив відеозйомку конфлікту , котрий відбувався між журналістами департаменту журналістських розслідувань видання «Української правди» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах журналістської діяльності на підставі редакційного завдання редактора видання « Українська правда » та співучасниками злочину і невстановленою в ході досудового слідства особою. Так, ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_1 , визначили мобільний телефон , який тримав ОСОБА_7 , як об`єкт свого злочинного посягання.

Далі, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, притримуючись єдиного спільного злочинного умислу співучасники злочину підійшли до потерпілого та з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 , схватив потерпілого за ліву руку , в якій той тримав мобільний телефон , а ОСОБА_1 , за праву руку , таким чином, позбавивши останнього можливості до чинення опору, діючи умисно, спільно, відкрито, з застосуванням насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу забрав мобільний телефон «Ксіомі Редмі Нот 9». Після чого співучасники злочину з майном ОСОБА_7 , намагались з місця вчинення ними злочину зникнути , однак були зупинені працівниками поліції.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 - злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

У сукупності злочинні дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171 та ч. 2 ст. 186 КК України.

16.02.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинення вищевказаного проступку та злочину.

Сторона обвинувачення вважає, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а також існують ризики того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Виходячи з таких обставин, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та встановити заборону залишати йому житло цілодобово.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Захисник не погодилась з клопотанням та відзначила, що підозра є необґрунтованою, оскільки слідством не здобуто переконливих доказів того, що її підзахисний перешкоджав іншим чином діяльності журналістів. Підозрюваний по рукам нікого не бив, нікого не тримав, телефон не забирав. Ризики не доведені, оскільки підозрюваний самостійно з`явився до поліції та надав усі показання, співпрацює зі слідством. Просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати інший більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання.

Підозрюваний не визнав підозру та пояснив, що у нього не було наміру заволодіти майном журналістів, а телефон був вилучений у присутності працівників поліції та переданий одразу копам. Він нікого не бив, не перешкоджав, а лише виконував свій громадянський обов`язок та вважав, що журналісти є диверсантами та знімають воєнні об`єкти, бо на території аеропорту зйомка заборонена. Просить враховувати його особу та позитивні характеристики, та застосувати менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши сторону обвинувачення та сторону захисту, перевіривши наявність обґрунтованої підозри та ризиків, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідност. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України, запобіжні заходи, є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно вимог ч. 1, 3ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

За положеннями ч. 5ст. 131 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як встановлено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог, викладених у ч. 2 ст. 177 КПК України, підставами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

У п. «с» §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що законний арешт або затримання особи мають здійснюватися «за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення».

Дотримання стандартудоказування «обґрунтованапідозра» оцінюєтьсяЄСПЛ привстановленні порушенняп.«с» §1ст.5та §3ст.5конвенції щодоправа насвободу таособисту недоторканністьпри затриманніособи таобранні стосовнонеї запобіжнихзаходів,пов`язаних зобмеженням свободи.Уперше Суддав визначенняцьому стандартув 1990р.у рішенніу справі«Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom».Так,стандарт доказування«обґрунтована підозра»передбачає існуванняфактів чиінформації,які бпереконали об`єктивногоспостерігача,що відповіднаособа моглавчинити кримінальнеправопорушення. Пізніше це визначення Суд не раз повторював при розгляді інших справ («Selahattin Demirtaє v. Turkey», п.161; «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», п.88; «Erdagoz v. Turkey», п.51). Інакше кажучи, обмеження права на свободу та особисту недоторканність може мати місце лише за наявності обґрунтованої підозри, тільки суб`єктивного переконання (bona fide) недостатньо.

Обґрунтована підозра існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022041030000269 від 13.02.2022 року, яке розпочато за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.02.2022 року підтверджується, що 13.02.2022 року до ЧЧ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що невідомі особи, перебуваючи у групі, незаконно вимагали видалити зібрані матеріали журналістом ОСОБА_8 та умисно перешкоджали здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

Орган досудового розслідування вважає, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України, виходжу з наступного.

Так, за диспозицією ч. 1 ст. 171 КК України кримінально караним діянням є незаконне вилученнязібраних,опрацьованих,підготовлених журналістомматеріалів ітехнічних засобів,якими вінкористується узв`язку ізсвоєю професійноюдіяльністю,незаконна відмовау доступіжурналіста доінформації,незаконна заборонависвітлення окремихтем,показу окремихосіб,критики суб`єктавладних повноважень,а таксамо будь-якеінше умиснеперешкоджання здійсненнюжурналістом законноїпрофесійної діяльності.

З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 убачається, що останній працює на посаді оператора у інтернет виданні «Українська правда». 13.02.2022 року ОСОБА_3 у складі знімальної групи журналіста ОСОБА_2 та водія ОСОБА_10 , прибув до аеропорту м. Дніпро на підставі редакційного завдання. Журналісти мали на меті відзняти матеріал для журналістського розслідування, а саме хто прилетів до м. Дніпро та перебував у VIP терміналі аеропорту.

Під час відеозйомки до ОСОБА_3 підбігли раніше невідомі йому особи (усього 4 особи), які почали голосно кричати, висловлюватись нецензурною лексикою, і вимагали, щоб ОСОБА_3 негайно припинив відеозйомку, на що він повідомив цим особам, що він є журналістом та виконує редакційне завдання. Після чого дві невстановлені особи з метою перешкоджання виконанню професійних обов`язків ОСОБА_3 , шляхом застосування фізичної сили, заламали йому руки та силоміць вирвали з рук мобільний телефон «Iphone 11 pro», для того, щоб видалити відзняте відео. Однак на телефоні був встановлений пароль. Після чого, як вказує ОСОБА_3 , невстановлена особа почала погрожувати йому ножем та вимагала надати пароль для розблокування телефону. ОСОБА_3 , побоюючись за своє життя, назвав невстановленій особі пароль, після чого відеозаписи на телефоні були видалені невстановленою особою.

Також ОСОБА_3 бачив, як вказані особи, які щойно відібрали у нього телефон, підбігли до водія ОСОБА_11 , і почали викручувати та заламувати руки вже йому, з метою відібрання телефону та видалення інформації. Після цього в ситуацію втрутився вже ОСОБА_12 та працівники поліції, і конфлікт було майже вичерпано. Впізнати нападників зможе.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання потерпілому ОСОБА_3 за фотознімками від 15.02.2022 року, останній впізнав осіб, які активно перешкоджали законній професійній діяльності іншим чином. Цими особами під № 1 виявився гр. ОСОБА_4 . Також у своїх поясненнях ОСОБА_3 вказує, що він раніше впізнав особу № 5, а саме ОСОБА_5 .

У протоколі допиту потерпілого ОСОБА_7 від 15.02.2022 року вказано, що він дійсно працює в редакції «Українська правда». 13.02.2022 року він перебував разом із знімальною групою в аеропорту м. Дніпро. За командою старшого групи він залишався в автомобілі, біля заїзду до VIP терміналу-2. При цьому він достовірно знав, що ОСОБА_3 перебуває біля VIP терміналу-2. Невдовзі йому подзвонив ОСОБА_13 та повідомив, що ОСОБА_3 не виходить на зв`язок. Тоді він рушив до терміналу, та підходячи до нього розпочав зйомку на камеру свого мобільного телефону. В цей час він побачив раніше невідомих осіб (близько 4), які стояли біля ОСОБА_3 . Через деякий час до нього під`їхав автомобіль, з якого вибігли двоє невідомих чоловіків, та почали запитувати у ОСОБА_7 , чому віз знімає. Вказаними особами неодноразово були висловлені вимоги ОСОБА_7 про припинення відеозйомки. В цей час до них підбігли працівники поліції, які не вчиняли жодних дій для припинення відібрання телефону у ОСОБА_7 . Другий чоловік все ж таки вирвав телефон з рук потерпілого та одразу ж передав його працівникам поліції. Впізнати осіб, які перешкоджали йому виконувати свої обов`язки зможе.

Підозра підтверджується й іншими зібраними під час досудового розслідування матеріалами, зокрема, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколом допиту ОСОБА_14 від 13.02.2022 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 14.02.2022 року та іншими доказами в сукупності.

До пояснень підозрюваного, що він не причетний до цих подій, слідчий суддя відноситься критично. Так, підозрюваний не пояснює, що він взагалі робив в аеропорту та чому почав перешкоджати журналістам вести відеозйомку. Підозрюваний перебував на місці події. Також слідчий суддя переглянув у загальному доступі відео, на якому видно, що особа, схожа на ОСОБА_1 перешкоджає законній професійній діяльності журналістів. Тому ОСОБА_1 причетний до вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України.

Проаналізувавши зібрані досудовим розслідуванням матеріали, та з урахуванням пояснень учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України, є обґрунтованою і підтверджується об`єктивними даними. Так, підозрюваний ОСОБА_1 діяв у групі, спільно з іншими особами, та вчиняв активні дії, що направлені на перешкоджання представникам засобів масової інформації виконувати свої законні повноваження іншим чином, тобто шляхом протиправного вилучення особистого телефона та видалення відеоматеріалу. Також ця активна поведінка полягала у притримані журналістів, штовханні, хапання за руки, намагання прикрити об`єктив камери ОСОБА_7 тощо.

Однак при цьому слідчим суддею встановлено, що тілесних ушкоджень, пошкодження майна чи матеріальних збитків у результаті конфлікту не було.

Щодо доводів захисника про те, що представники ЗМІ вели зйомку приховано, не представлялись, а територія аеропорту є публічно недоступним місцем і відеозйомка там заборонена, слід вказати таке.

Так, матеріалами клопотання доведено, що представники засобів масової інформації при появі підозрілих осіб одразу належним чином представились та повідомили, що вони є журналістами і виконують редакційне завдання. З огляду на тривалість конфлікту, підозрюваний не міг не розуміти, що перед ним є дійсно представники ЗМІ, які виконують професійні повноваження. Проте з метою недопущення відеозйомки та перешкоджанню діяльності журналістів, підозрюваний свідомо почав вчиняти умисні дії, направлені на інше перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

Щодо режимності об`єкту «аеропорт м. Дніпро», слід вказати, що події розгортались переважно біля VIP терміналу-2, а також біля місць для паркування автомобілів, тобто ці місця є відкритими, загальнодоступними, тому слідчий суддя вважає таке місце публічним, а відтак будь-якої заборони на відеозйомку не було.

Під час розгляду даного клопотання не встановлено фактів та обставин, які б свідчили про незаконність перебування представників ЗМІ на території аеропорту, тобто вони вважаються такими, що перебували під час виконання законних, професійних повноважень, та мали право на проведення відеозйомки.

Таким чином, ОСОБА_1 може бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України, що свідчить про обґрунтованість підозри.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та обґрунтованості підозри в цій частині, слідчий суддя вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 КК України грабежом (грабунком) визнається відкрите викрадення чужого майна. Частина друга статті 186 КК України визначає кваліфікуючи ознаки грабежу, зокрема, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Це кримінальне правопорушення є злочином із матеріальним складом, тобто для кваліфікації грабежу необхідно, щоб особа, яка заволоділа чужим майном, - обернула його на свою користь, тобто мала реальну можливість ним розпорядитися. Також однією із обов`язкових ознак грабежу є наявність корисливого мотиву, тобто вилучення майна з власності потерпілого відбувається з метою наживи. Протиправне вилучення майна з іншою метою не утворює складу злочину, передбачено ст. 186 КК України.

Подібний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року по справі № 596/1688/18.

У протоколі допиту потерпілий ОСОБА_7 вказує, що у ОСОБА_3 було відібрано телефон та видалено відеозаписи. Також було заволодіння його телефоном Хiomi Redmi Note 9, однак вказаний телефон було повернуто ОСОБА_7 працівниками поліції через кілька хвилин. З пояснень потерпілого ОСОБА_7 убачається, що майнової шкоди йому не заподіяно, з приводу застосованого насилля він до медичного закладу не звертався, з письмовою заявою до органів поліції м. Києва також звернення не було.

З огляду на такі обставини, слідчий суддя вважає, що в даному випадку не мало місце заволодіння особистим майном потерпілого з метою обернення його на користь підозрюваного. Телефон, який був відібраний, був одразу ж повернутий законному володільцю. Будь-якого корисливого мотиву чи реальної можливості обернути таке майно на свою користь, слідчим суддею не встановлено. Тобто дії з протиправного відібрання телефону потерпілого мало на меті лише видалення відеозаписів, тобто перешкоджання журналістської діяльності, а не вчинення грабежу.

Слідство помилково кваліфікувало дії підозрюваного за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки не будь-яке відкрите заволодіння майном є грабежом. В даному випадку відсутній корисливий мотив, а заволодіння телефоном відбулось з метою перешкоджання журналістській діяльності, тому відповідальність за грабіж не настає.

Таким чином, слід дійти висновку, що дії ОСОБА_1 , які полягають у відібранні телефону ОСОБА_7 повністю охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, і не мають ознак грабежу.

Приймаючи до уваги вищезазначене, слідчий суддя вважає, що підозра за ч. 2 ст. 186 КК України не доведена та не підтверджується зібраними доказами, наявним в матеріалах клопотання, тому є необґрунтованою.

Відтак, оцінка заявлених ризиків та визначення виду запобіжного заходу, який доцільно застосувати до підозрюваного, здійснюється з урахуванням кваліфікації його дій виключно за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 171 КК України, тобто ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального проступку. Максимальний розмір покарання за ч. 1 ст. 171 КК України обмеження волі на строк до трьох років. Є й інші види покарання, передбачені санкцією згаданої статті, які взагалі не пов`язані з обмеженням свободи, а саме штраф або арешт.

Аналізуючи ризики, на які посилається прокурор, слід вказати, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні проступку. Суспільна небезпечність проступку нижча ніж вчинення злочину невеликої тяжкості, тобто такий критерій як тяжкість покарання у даному випадку не впливає на ризик переховування. Так, підозрюваний дійсно розуміє, що він вчинив проступок, однак відповідальність за вчинення цього кримінального правопорушення не є такого ступеню, щоб особа могла переховуватись від органу досудового розслідування з метою уникнення покарання, оскільки за відсутності судимості та з урахуванням особи підозрюваного, суд при призначенні покарання може перейти до більш м`яких його видів, зокрема, штрафу чи арешту.

В судовому засіданні підозрюваний пояснив, що він не має наміру переховуватись, оскільки з самого початку конфлікту на місці події перебувала поліція, він добровільно з`явився до відділу поліції для надання показань, має постійне місце проживання і офіційне місце роботи. Тому ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який прокурор вважає доведеним, істотно зменшується. Однак для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного, та виконання інших обов`язків, слідчий суддя вважає, що такий ризик все ж таки об`єктивно існує.

Щодо ризику, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаю його недоведеним, оскільки всі потерпілі проживають у Київській області та м. Києві, тому ризик впливу на них підозрюваного, який проживає у Дніпропетровській області, не встановлений.

При цьому потерпілі вже надали свої показання. Що стосується свідків, то на момент розгляду клопотання слідством проведено допит одного свідка ОСОБА_14 , який є працівником поліції, тому ризик впливу на нього не підтверджений. Інший свідок ОСОБА_15 надав аналогічні показання, проте вплив на нього не змінить інші показання вже допитаних потеплілих та свідка. Тому такий ризик не доведений стороною обвинувачення.

Загальними умовами для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що особа може вчинити хоча б одну дію, передбачену ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриа такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому суддівважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбаченічастиною першою ст. 177 КПК України.

Згідно ч.3ст.132КПК Українизастосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік підозрюваного та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Оцінюючи особу підозрюваного вбачаю, що ОСОБА_1 раніше несудимий,має постійне місцепроживання,офіційно працевлаштований,позитивно характеризуєтьсяяк замісцем проживання,так іза місцемроботи.На моментрозгляду клопотанняустановлено,що підозрюванийдає показаннята співпрацюєзі слідством,з`являється навиклик дослідчого,прокурора.

У відповідності до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Тобто домашній арешт не може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку, за який передбачено покарання лише у вигляді штрафу, арешту або обмеження волі.

З огляду на таке, ураховуючи обставини даного кримінального провадження, приймаючи до уваги особу підозрюваного та недоведеність ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання. Такий запобіжний захід є цілком обґрунтованим і адекватним заходом забезпечення кримінального провадження та дозволить запобігти єдиному ризику, що доведений прокурором і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Відтак, у задоволенні клопотання слідчого належить відмовити.

На ппідставі викладеного та керуючись ст. ст. 179, 181, 184, 193, 194, 196, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Какатєєвої Л.Ю., яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Будак О.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися з м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-не спілкуватися зі свідком та потерпілими по даному кримінальному провадженню, окрім випадків проведення спільних слідчих дій.

Роз`яснити підозрюваному та повідомити письмово під розпис, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш обтяжливий запобіжний захід, а також на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого, а якщо справа перебуватиме в провадженні суду на прокурора.

Ухвала діє до 16.04.2022 року.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ

У відповідності до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбаченихчастиною першоюцієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Тобто домашній арешт не може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку, за який передбачено покарання лише у вигляді штрафу, арешту або обмеження волі.

З огляду на таке, ураховуючи обставини даного кримінального провадження, приймаючи до уваги особу підозрюваного та недоведеність ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання. Такий запобіжний захід є цілком обґрунтованим і адекватним заходом забезпечення кримінального провадження та дозволить запобігти єдиному ризику, що доведений прокурором і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Відтак, у задоволенні клопотання слідчого належить відмовити.

На ппідставі викладеного та керуючись ст. ст. 179, 181, 184, 193, 194, 196, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Какатєєвої Л.Ю., яке погоджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Будак О.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися з м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-не спілкуватися зі свідком та потерпілими по даному кримінальному провадженню, окрім випадків проведення спільних слідчих дій.

Роз`яснити підозрюваному та повідомити письмово під розпис, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш обтяжливий запобіжний захід, а також на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого, а якщо справа перебуватиме в провадженні суду на прокурора.

Ухвала діє до 16.04.2022 року.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ