Рішення № 10364122, 09.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.10                                                                                           Справа№ 32/165(30/224)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бомат”, м.Градець Кралове Чеська республіка.

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Агрофірма „Провесінь”, м.Львів.

про: стягнення 68945,61 євро (682561,54 грн.)

За участю представників сторін:

Від позивача: Головенко Т.Я. –представник (довіреність б/н від 06.08.2009р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.10.2008р. у справі № 30/224 за позовом ТзОВ «Фірма «Бомат»Нови Биджов, Чеська республіка до ВАТ «Агрофірма «Провесінь», м.Львів про стягнення 66714,15 євро (475987,31 грн.) було припинено провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 21.10.2008р. у справі № 30/224, а справу передано на розгляд господарського суду Львівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2009р. касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р., залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.07.2009р. було призначено судовий розгляд справи №30/224 на 26.08.2009р. та присвоєно їй № 32/165.

Ухвалою суду від 26.08.2009р. було зупинено провадження у справі № 32/165 (30/224) до закінчення розгляду Львівським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.07.2009р. про призначення розгляду справи №32/165 (30/224) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бомат”, м.Градець Кралове Чеська республіка до Відкритого акціонерного товариства „Агрофірма „Провесінь”, м.Львів про стягнення 66714,15 євро (475987,31 грн.).

10.09.2009р. Львівським апеляційним господарським судом прийнято ухвалу у справі №32/165 (30/224), якою відмовлено в прийнятті апеляційної скарги ВАТ „Агрофірма „Провесінь” та справу №32/165(30/224) повернуто в господарський суд Львівської області.

20.10.2009р. ВАТ „Агрофірма „Провесінь” подало касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10.09.2009р. Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. касаційну скаргу ВАТ „Агрофірма „Провесінь” залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2009р., залишено без змін та справу №32/165 (30/224) повернуто в господарський суд Львівської області.

Ухвало суду від 28.04.2010р. поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.05.2010р. Розгляд справи було відкладено на 09.06.2010р. з підстав

вказаних в ухвалі суду від 26.05.2010р.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 25.05.2010р. № 63 (вх.. № 10712 від 03.06.2010р.) в якій просить стягнути з відповідача 165272,64 євро (1636199,14 грн. за курсом НБУ), з яких 42 454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ), пеню в сумі 112715,90 євро, (1115887,41 грн. за курсом НБУ), 3% річних в сумі 3088,11 євро (30572,30 грн. за курсом НБУ), інфляційні нарахування в сумі 7014,43 євро (69442,86 грн. по курсу НБУ).

Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, вимоги ухвал суду не виконав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не пояснив. Про поновлення провадження у справі відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням № 4660856 від 30.04.2010р. отримано 11.05.2010р.

Станом на 09.06.2010р. від відповідача документи витребувані ухвалами суду, відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 09.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено на підписано 12.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

26.08.2005р. між фірмою «BOMAT Spol. S.r.o»(ТзОВ «Бомат»; продавець) та ВАТ «Агрофірма «Провесінь»(покупець) було укладено контракт № 02/05 згідно умов якого продавець зобов»язується поставити, а покупець прийняти та оплатити допоміжні матеріали для теплиць (далі по тексту –товар). Опис товару визначається сторонами у специфікаціях (додатках) до контракту, які є його невід»ємною частиною.

Згідно п.3.1., п.3.3. контракту загальна вартість контракту складає 50000,00 євро. Валюта платежу –євро.

          На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар (мінеральну вату) на загальну суму 42454,20 євро згідно накладної-фактури (Invoice) № 07/00115 від 12.10.2007р. на суму 14077,80 євро, CMR с SК 2174211; згідно накладної-фактури (Invoice) № 07/00124 від 25.10.2007р. на суму 5341,44 євро, CMR с SК 2174210; згідно накладної-фактури (Invoice) № 07/00131 від 03.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с SК 2525158; згідно накладної-фактури (Invoice) № 07/00134 від 05.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с CZ 4031542; згідно накладної-фактури (Invoice) №07/00144 від 16.11.2007р. на суму 5758,74 єро, CMR с SК 2525187 та згідно накладної-фактури (Invoice) № 07/00152 від 19.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с SК 2525186.

В пункті п.3.4. контракту сторони визначили, що оплата повинна бути здійснена банківським переказом 100% (38025 євро) після поставки 50 % товару.

23.06.2008р. на адресу відповідача надіслано претензію-грошову вимогу № 30-02/05 від 19.06.2008р. про стягнення боргу за поставлений товар та повторно 25.06.2008р. цінним листом направлено претензію-грошову вимогу з додатком документів, які залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач не оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого заборгував позивачу 42454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ) основного боргу.

Позивач, в зв»язку з порушенням відповідачем грошового зобов»язання нарахував пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 112715,90 євро (1115887,41 грн. по курсу НБУ), 3% річних в сумі 3 0881,11 євро (30572,30 грн. по курсу НБУ) та інфляційні втрати 7014,43 євро (69442,86 грн. по курсу НБУ).

Оскільки оплата товару здійснена не була, а її термін вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, інфляційних втрат, річних та пені.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено зовнішньоекономічний контракт, розрахунки в якому вказані в іноземній валюті –євро.

Згідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно п.11 Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні»від 12.11.2003, № 496 із змінами та доповненнями офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою та банківськими металами, а також для здійснення Національним банком валютних операцій з Державним казначейством України.

У разі зміни валютного курсу виникає курсова різниця. Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

          Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 42 454,20 євро (420296,58 грн. по курсу НБУ) підтверджується накладними: (Invoice) № 07/00115 від 12.10.2007р. на суму 14077,80 євро, CMR с SК 2174211; (Invoice) № 07/00124 від 25.10.2007р. на суму 5341,44 євро, CMR с SК 2174210; (Invoice) № 07/00131 від 03.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с SК 2525158; (Invoice) № 07/00134 від 05.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с CZ 4031542; (Invoice) № 07/00144 від 16.11.2007р. на суму 5758,74 єро, CMR с SК 2525187 та (Invoice) № 07/00152 від 19.11.2007р. на суму 5758,74 євро, CMR с SК 2525186.

          Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач станом на 09.06.2010р. оплати товару не здійснив, внаслідок чого виник борг в сумі 42454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 42454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ) основного боргу є такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне:

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог вих. № 63 від 25.05.2010р. (вх.№ 10712 від 03.06.2010р.) позивач нарахував відповідачу 7014,43 євро (69442,86 грн. по курсу НБУ).

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Як вбачається із укладеного між сторонами контракту його ціна визначена сторонами у іноземній валюті –євро, відтак позивач неправомірно нарахував інфляційні втрати в сумі 7014,43 євро (69442,86 грн. по курсу НБУ). Позивач не довів у встановленому Господарським процесуальним кодексом України засобами доказування факту знецінення євро –валюти, в якій виражене зобов»язання згідно контракту і за якою обраховується борг за договором (дана позиція викладена Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 26.07.2002р. № 01-8/870, який є чинним станом на 09.06.2010р.).

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7014,43 євро (69442,86 грн. по курсу НБУ) задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

В п.4.2. контракту сторони визначили, що у випадку неоплати товару у строк, встановлений в контракті, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3 % суми заборгованості за кожний календарний день такої прострочки.

До заяви про уточнення позовних вимог позивач долучив розрахунок пені за 885 днів прострочки, з 20.11.2007р. по 25.05.2010р., яка становить 112715,90 євро (1115887,41 грн. по курсу НБУ).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі положень п.3.4. контракту датою виникнення прострочки відповідача визначив 20.11.2007р. приймаючи до уваги, що поставка здійснювалась окремими партіями, починаючи з 12.10.2007р., а остаточний термін оплати 100% товару, на думку позивача, наступив 20.11.2007р. з якого він й почав нарахування пені.

Оскільки з п.3.4. контракту неможливо встановити конкретну дату виконання зобов»язання, для визначення періоду прострочення виконання зобов»язання відповідачем, отже в даному випадку слід застосувати ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи належним доказом звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу є претензія-грошова вимога від 19.06.2008р. №30-02/05, яка надіслана 23.06.2008р. та отримана відповідачем 25.06.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням № 8900572 та фіскальним чеком поштового відділення від 23.06.2008р. № 3795. Отже, початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання є 03.07.2008р.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що при нарахуванні пені позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 03.07.2008р. по 03.01.2009р., яка згідно здійсненого судом розрахунку, з врахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України, становить 23562,08 євро (233264,60 грн. по курсу НБУ).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 3088,11 євро (30572,30 грн. по курсу НБУ), суд провів їх перерахунок за період з 03.07.2008р. по 26.05.2010р., відтак до стягнення підлягає 2414,65 євро (23905,08 грн. по курсу НБУ).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення підлягає: основний боргу в сумі 42454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ), 3% річних в сумі 2414,65 євро (23905,08 грн. по курсу НБУ), пеня в сумі 23562,08 євро (233264,60 грн. по курсу НБУ).

Суд залишає без задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Згідно зі ст.ст. 33, 66 ГПК України такі припущення мають бути обґрунтовані, а саме підкріплені доказами наявності фактичних, отже, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішень господарського суду в майбутньому. Таких доказів позивачем суду не надано.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.4 ст.55 ГПК України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993року № 7-93 із змінами та доповненнями, визначено, що з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи державне мито сплачене позивачем у гривнях, відтак суд прийшов до висновку видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету сплаченого ним держмита згідно квитанції № 137.008.1/187 від 20.08.2008р. в сумі 5625,47 грн. та згідно квитанції № 6319/033 від 09.06.2010р. в сумі 1834,80 грн., стягнувши з нього в дохід Державного бюджету, згідно вимог ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», держмито в іноземній валюті.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно вимог ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», вул.Тракт Глинянський, 152, м.Львів, 79067 (в/р 2600816 у філії ЗАТ «Перший український міжнародний банк», м.Львів, МФО 385350, код ЄДРПОУ 00854400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бомат», Чеська республіка, ЧСА 134, 50401 Нови Биджов, ІЧ 48172707 ДИЧ Ц348172707, зареєстроване в торговому реєстрі при Крайовому суді в Градці Кралове, секція Ц, закладом 3863; (юридична адреса: Чеська республіка, м.Градец Кралове, 11, на Озерках, 40, РSC 500 11) основний боргу в сумі 42454,20 євро (420296,58 грн. за курсом НБУ), 3% річних в сумі 2414,65 євро (23905,08 грн. по курсу НБУ), пеня в сумі 23562,08 євро (233264,60 грн. по курсу НБУ), держмито в сумі 684,33 євро (6774,86 грн. по курсу НБУ).

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Агрофірма «Провесінь», вул.Тракт Глинянський, 152, м.Львів, 79067 (код ЄДРПОУ 00854400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бомат», Чеська республіка, ЧСА 134, 50401 Нови Биджов, ІЧ 48172707 ДИЧ Ц348172707, зареєстроване в торговому реєстрі при Крайовому суді в Градці Кралове, секція Ц, закладом 3863; (юридична адреса: Чеська республіка, м.Градец Кралове, 11, на Озерках, 40, РSC 500 11) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

6. Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету держмита сплаченого згідно квитанцій № 137.008.1/187 від 20.08.2008р. в сумі 5625,47 грн. та № 6319/033 від 09.06.2010р. в сумі 1834,80 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бомат», Чеська республіка, ЧСА 134, 50401 Нови Биджов, ІЧ 48172707 ДИЧ Ц348172707, зареєстроване в торговому реєстрі при Крайовому суді в Градці Кралове, секція Ц, закладом 3863; (юридична адреса: Чеська республіка, м.Градец Кралове, 11, на Озерках, 40, РSC 500 11) в дохід Державного бюджету держмито в сумі 684,33 євро (6774,86 грн. по курсу НБУ).

8. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

9. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя