Рішення № 10364039, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                           Справа№ 10/103

За позовом: ТзОВ „РМФ”, м.Теребовля Тернопільська область

до відповідача: Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів

про стягнення 10440 грн. 00 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Мовчанок П.В. –директор товариства ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа №10/103 за позовом ТзОВ „РМФ”, м.Теребовля Тернопільська область до відповідача - Благодійний фонд допомоги інвалідам гірських районів Львівської області, м.Львів про стягнення 10440 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 11.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2010р.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4743532.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Судом встановлено:

09.09.2009р. між ТзОВ „РМФ” (Позивач) та Благодійним фондом допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (Відповідач) було укладено Договір поставки №21 .

Відповідно до п.1.1 даного Договору, Постачальник зобов”язується передати у власність Покупцеві , а Покупець зобов”язується прийняти і оплатити на умовах , передбачених Договором , продукти харчування (надалі-Товар).

На виконання умов Договору , за видатковою накладною № РН-0000187 від 13.03.2010р. ТзОВ „РМФ” (м.Теребовля) відпустило Благодійному фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (м.Львів) Товар на суму 10440 грн. 00 коп. Факт отримання Товару Відповідачем підтверджується підписом повноважного представника на вказаній вище накладній , скріпленим печаткою підприємства (належно завірена копія долучена до матеріалів справи).

Оплата Товару, згідно п. 5.1 Договору, повинна бути здійснена не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки Товару.

Відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару не виконав , в результаті чого на момент звернення з позовом в суд заборгованість за поставлений товар складає 10440 грн. 00 коп.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору №21 від 31.12.2009р. , в частині оплати за поставлений товар не виконано . Таким чином, на момент розгляду спору в суді сума основного боргу становить 10440 грн. 00 коп. і в силу вищенаведених норм закону та договірних умов підлягає для стягнення з Відповідача .

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, Відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством порядку не заперечив, доказів проведення розрахунку з Позивачем згідно з Договором №21 від 31.05.2009р. до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 172, 509,530, 612, ЦК України, ст. ст. 33,34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Благодійного фонду допомоги інвалідам гірських районів Львівської області (79017, м.Львів, вул. Левицького, 73/2 код ЄДРПОУ 23891602) на користь ТзОВ „РМФ” (48100, Тернопільська область, м.Теребовля, вул. Січових Стрільців, 57 код ЄДРПОУ 22602774) 10440 грн. 00 коп. основного боргу, 104 грн. 40 коп. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя