Ухвала суду № 103640225, 09.03.2022, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________

Справа № 299/192/17

У Х В А Л А

09.03.2022 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В., звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. згідно якої просить визнати неправомірними бездіяльність та рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. зняти арешт, накладений постановою від 18.07.2019 у межах відкритого ВП №59457908 від 03,07.2019, з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в AT «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на який зараховується матеріальна допомога.

Вимоги скарги мотивовано тим, що 23.05.2017 року Виноградівським районним судом було постановлено заочне рішення по цивільній справі № 299/192/17 за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено Стягнути з відповідача на користь AT «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами №041-2008-1293 та №041-2008-1292 на загальну суму 367 465,79 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 5511, 96 грн. судового збору. На основі вищенаведеного заочного рішення було видано виконавчий лист та відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. виконавче провадження за №59457908 від 03.07.2019 року.

В рамках даного виконавчого провадження прийнята постанова про арешт коштів боржника від 18.07.2019 року та накладено арешт на всі відкриті рахунки на ім`я боржника ОСОБА_1 .

На картковий банківський рахунок боржника, який відкритий в AT «Ощадбанк» було накладено арешт, що підтверджується повідомленням №4-9 від 10.08.2021 року.

На картковий рахунок № НОМЕР_1 боржнику надходили зарахування соціальної допомоги - матеріальної допомоги, яка надається матерям при догляді за дитиною.

Однак, отримання матеріальної допомоги є джерелом існування ОСОБА_1 та її дитини, а накладення арешту на майно боржника порушує вимоги ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та право на соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч.3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають ораво на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Держбюджету, є рахунками із спеціальним режимом, на які приватним виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.

Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов`язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для отримання соціальної допомоги - матеріальної допомоги гарантованої згідно діючого законодавства України, призводить до порушення конституційних прав громадянина.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. надіслав до суду заперечення на скаргу та просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Вимоги скарги вважає безпідставними, необґрунтованими, покликаючись на те, що рахунок, на який накладено арешт, не є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, з режимом заборони накладення арешту на кошти на ньому. Крім того, кошти після зарахування на цей рахунок втрачають свій цільовий статус та набувають статусу вкладу.

У судове засідання на розгляд скарги учасники виконавчого провадження не з`явилися.

Сторона скаржника (боржник) просила розглядати скаргу без участі скаржниці та її представника. Просили вимоги скарги задоволити на підставі доводів скарги та доданих доказів.

Вивчивши доводи скарги, заперечення, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, ознайомившись із матеріалами цивільної справи №299/192/17, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (п. 20 Постанови Пленуму).

В судовому засіданні встановлено, що 23.05.2017 року Виноградівським районним судом Закарпатської областу ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 299/192/17 за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за яким вирішено стягнути з відповідача на користь AT «Універсал Банк» заборгованість за кредитними договорами №041-2008-1293 та №041-2008-1292 на загальну суму 367 465,79 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 5511, 96 грн. судового збору.

Для звернення заочного рішення до виконання 11.10.2017 Виноградівським районним судом було видано виконавчий лист (а.с. 151).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. 03.07.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59457908.

18.07.2019 року постановою приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках на ім`я боржника ОСОБА_1 та скеровано постанову на виконання до банківський установ.

Встановлено, що на ім`я скаржниці ОСОБА_1 у AT «Ощадбанк» відкрито поточний банківський рахунок за № НОМЕР_1 на який зараховується матеріальна допомога, яка надається матерям при догляді за дитиною, що підтверджується довідкою AT «Ощадбанк» №9 від 31.03.2021 року.

Повідомленням №4-9 від 10.08.2021 року підтверджується, що на картковий банківський рахунок боржника, який відкритий в AT «Ощадбанк» 18.07.20189 було накладено арешт.

Таким чином, в ході примусового виконання судового рішення на картковий банківський рахунок боржника, який відкритий в AT «Ощадбанк» було накладено арешт і ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися коштами, які надходять на цей банківський рахунок (матеріальна допомога, яка надається матерям при догляді за дитиною), і які є єдиними джерелами доходу особи.

У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 про зняття арешту із вказаного банківського рахунку листом від 31.12.2021 за № 8589 приватний виконавець відмовив, посилаючись на правомірність своїх таких дій.

Правовідносини, у рамках яких між сторонами виник спір, врегульовані наступним чином.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404- VIII), яким передбачено, зокрема,

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. ( ч. 1 ст. 1 Закону);

- відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ( п. 1 ч. 1 статті 3 Закону);

- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ч. 1 статті 5 Закону);

- заходами примусового виконання рішень є, серед іншого, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника ( стаття 10 Закону);

- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. ( частина 1 статті 18 Закону);

- виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7 ч. 3 статі 18 Закону);

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону ( частина 1 статті 26 Закону);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. ( частина 5 статті 26 Закону);

- звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. ( частина 1 статі 48 Закону);

- стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. ( абз. перший частини 2 статі 48 Закону);

- забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, серед іншого, на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом ( абзац другий частини другої статті 48 Закону).

- на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. ( частина 4 статі 48 Закону);

- арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення ( ч. 1 статті 56 Закону);

- арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 статті 56 Закону);

- арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 статті 56 Закону).

- копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 статті 56 Закону);

З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів та для забезпечення реального їх виконання накладає арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є відмова приватного виконавця зняти накладений за його постановою арешт з банківського рахунку скаржниці, що позбавило як вона зазначає, права на отримання матеріальної допомоги по догляду за дитиною.

За позицією скаржниці надавши приватному виконавцю разом із заявою про зняття арешту приватному виконавцю документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, приватний виконавець повинен був зняти арешт з такого банківського рахунку.

Вирішуючи вказані спірні правовідносини, суд враховує наступне.

Наказом Міністерства фінансів України №758 від 22 червня 2012 року затверджено Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, яким передбачено, що рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів ( абзац тринадцятий пункту 1.2 розділу I цього Порядку).

Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 року "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 банківський рахунок у AT «Ощадбанк» відкрито на ім`я скаржниці ОСОБА_1 в тому числі і для зарахування матеріальної допомоги.

З урахування вищезазначеного, суд зазначає, що спірний банківський рахунок, стосовно якого приватним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, і крім того, на нього можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти).

Як було зазначено вище, приватний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" наведений у статті 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Суд вважає, що приватним виконавцем не взято до уваги норми ч. 1 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 8 статті 48 Закону № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно приписів статті 70 Закону № 1404-VІІІ розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу чітко регламентований статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження", а тому звернення стягнення на соціальну допомогу, отриману скаржницею суперечить законодавчо встановленому порядку.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Так, накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений у тому числі для виплати соціальної допомоги, порушує вимоги ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та право на соціальний захист.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені норми та докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що приватний виконавець перед винесенням постанови про накладення арешту на кошти скаржниці в АТ «Ощадбанк» не здійснив перевірку майнового стану боржника, в результаті чого було безпідставно накладено арешт на грошові кошти скаржниці, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , як матеріальна допомога.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частина 3 стаття 52 Закону № 1404-VIII передбачає, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Однак, вказана стаття цього Закону регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, проте, скаржниця не відноситься до фізичної особи - підприємця.

Вирішуючи вимогу скаржниці щодо визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо безпідставного незняття арешту з банківського рахунку, суд враховує таке.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини перелічені у частині 4 статі 59 Закону № 1404-VIII, серед яких є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як вже зазначалось раніше, в межах даної справи судом зроблено висновок, що у приватного виконавця не було заборони щодо накладення арешту саме на цей рахунок, оскільки він не є із спеціальним режимом використання та звернення стягнення законом на нього не заборонено, а тому відсутні законні підстави для визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо зняття арешту з рахунку, що є наслідком відмови у задоволені скарги у цій частині.

Суд, вважає, що для захисту порушених прав та інтересів скаржниці необхідним та ефективним способом є один із обраних скаржницею: зобов`язання приватного виконавця зняти арешт.

Отже, виходячи з заявлених вимог скаржниці, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в межах даних спірних правовідносин приватним виконавцем не доведено законність дій, вчинених ним під час прийняття постанови про арешт коштів боржника від 18.07.2019 у виконавчому провадженні ВП №59457908 в частині накладення арешту на грошові кошти скаржниці, що надходять на картковий рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , як матеріальна допомога, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст.258, 260, 353, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд , -

У Х В А Л И В :

Скаргу задоволити частково.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. зняти арешт, накладений постановою від 18.07.2019 у межах відкритого ВП №59457908 від 03,07.2019, з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в AT «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на який зараховується матеріальна допомога.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Головуючий Т. Ю. Левко

/link1/ed_2021_12_06/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Однак, вказана стаття цього Закону регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, проте, скаржниця не відноситься до фізичної особи - підприємця.

Вирішуючи вимогу скаржниці щодо визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо безпідставного незняття арешту з банківського рахунку, суд враховує таке.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини перелічені у частині 4 статі 59 Закону № 1404-VIII, серед яких є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як вже зазначалось раніше, в межах даної справи судом зроблено висновок, що у приватного виконавця не було заборони щодо накладення арешту саме на цей рахунок, оскільки він не є із спеціальним режимом використання та звернення стягнення законом на нього не заборонено, а тому відсутні законні підстави для визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо зняття арешту з рахунку, що є наслідком відмови у задоволені скарги у цій частині.

Суд, вважає, що для захисту порушених прав та інтересів скаржниці необхідним та ефективним способом є один із обраних скаржницею: зобов`язання приватного виконавця зняти арешт.

Отже, виходячи з заявлених вимог скаржниці, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в межах даних спірних правовідносин приватним виконавцем не доведено законність дій, вчинених ним під час прийняття постанови про арешт коштів боржника від 18.07.2019 у виконавчому провадженні ВП №59457908 в частині накладення арешту на грошові кошти скаржниці, що надходять на картковий рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , як матеріальна допомога, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст.258, 260, 353, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд , -

У Х В А Л И В :

Скаргу задоволити частково.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. зняти арешт, накладений постановою від 18.07.2019 у межах відкритого ВП №59457908 від 03,07.2019, з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в AT «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на який зараховується матеріальна допомога.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Головуючий Т. Ю. Левко