Рішення № 103639838, 10.03.2022, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11459/21

Провадження № 2/727/348/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Філатової К.А.

представника позивача: ОСОБА_3.

представника відповідача: Лугіна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради про визнання незаконними наказів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради про визнання незаконними наказів.

Посилався на те, що наказом №253/00 від 09.08.2018 року його було прийнято на посаду лікаря-офтальмолога до КМУ «Міська лікарня №1».

01.08.2019 року згідно рішення ЧМР №1762 від 27.06.2019 року комунальну медичну установу «Міська лікарня №1» перетворено в комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №1».

29.09.2021 року наказом КНП «Міська лікарня №1» №161 ОСОБА_1 введено в склад бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 у жовтні 2021 року.

11.10.2021 року, не погоджуючись із вказаним наказом, позивач написав заяву про відмову працювати на посаді лікаря відділення для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19, а також чергувати у відділенні для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19 у зв`язку з тим, що не володіє необхідними навиками, знаннями та не відповідає кваліфікаційним вимогам згідно п.п.5,6 посадової інструкції «Лікаря відділення для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19».

13.10.2021 року керівництвом КНП «Міська лікарня №1» зобов`язано ОСОБА_1 написати пояснюючу щодо причин відсутності на чергуванні у відділенні з хворими на COVID-19.

У подальшому, 29.10.2021 року наказом КНП «Міська лікарня №1» №5-С ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за фактом невиходу на чергування в COVID-відділення та оголошено догану.

Із вказаним наказами позивач не погоджується та вважає їх незаконними.

Вважає, що згідно вимог ст.33 КЗпП України, переведення лікаря-спеціаліста до ковідного відділення попри бажання лікаря можливе лише при умові, що переведення здійснюється строком до 1 місяця та таке переведення мотивоване необхідністю відвернення або ліквідації наслідків епідемій.

Однак, згідно оскаржуваного наказу №161 переведення ОСОБА_1 мотивоване «перебуванням і щорічних відпустках, відпустках без збереження заробітної плати, тимчасовою непрацездатністю, звільненням працівників», що суперечить вимогам ст.33 КЗпП України.

Також вказував на те, що підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відсутні, оскільки наказ про переведення на іншу роботу винесено з порушенням норм ч.2 ст.33 КЗпП України та п.2.29 посадової інструкції лікаря-офтальмолога, відповідно до якого лікар-офтальмолог може залучатися до чергування по лікарні як черговий лікар та бути урентним лікарем-офтальмологом згідно з графіком.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №161 від 29.09.2021 року про зміни до основного складу бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 в частині введення в склад бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 ОСОБА_1 .

Також просив визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №5-С від 29.09.2021 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 шляхом оголошення догани та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.12.2021 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача КНП «Міська лікарня №1» ЧМР було подано до суду відзив, в якому останній позов не визнав. Вказував на те, що пунктом 1 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року з 19.12.2020 року до 31.12.2022 року на території України встановлений карантин.

Наказом КНП «Міська лікарня №1» №154 від 21.09.2021 року «Про особливості формування склад з лікування хворих на хворобу COVID-19», врегульовано залучення до роботи будь-яких медичних працівників лікарні, які працюють у звичайному режимі, без їхньої згоди максимальним терміном до одного місяця, замість працівників, що відсутні в команді з будь-яких поважних причин.

Обгрунтування винесення наказу №161 від 29.09.2021 року є підставами для оперативного управління кадровим складом медичних працівників з метою забезпечення ефективного, належного рівня надання медичної допомоги в закладі охорони здоров`я і не суперечать ч.2 ст.33 КЗпП України.

ОСОБА_1 повинен був бути задіяний без його згоди до роботи в Команді строком лише до одного місяця у зв`язку з ліквідацією наслідків епідемії, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. Основною підставою залучення позивача до роботи як чергового лікаря в складі команд є наказ КНП «Міська лікарня №1» №154 від 21.09.2021 року.

Твердження ОСОБА_1 про його включення до складу Команд на період листка непрацездатності ОСОБА_2 є хибним. Той факт, що ОСОБА_2 спеціалізується на офтальмології, не зобов`язує адміністрацію лікарні шукати їй на заміну саме офтальмолога, оскільки вона залучалась до роботи в команді лише як черговий лікар загальної практики, а не як вузькопрофільний спеціаліст. Тобто до складу Команд ОСОБА_1 залучався не як лікар-офтальмолог, а як черговий лікар (п.2.29 посадової інструкції), який володіє знаннями в суміжних, не пов`язаних з офтальмологією, дисциплінах, що відповідає п.5.13 посадової інструкції лікаря-офтальмолога.

У своїх заявах та поясненнях ОСОБА_1 відмовився від чергування у відділенні з лікування хворих на хворобу на COVID-19, мотивуючи відсутністю необхідних навичок, знань та кваліфікації лікаря вказаного відділення. Однак, відповідач вважає, що істинними мотивами відмови позивача від чергування є його небажання в цей важкий час боротьби з небезпечною для життя та здоров`я хворобою виконувати безпосереднє призначення лікаря - допомагати хворим. ОСОБА_1 повинен був застосовувати лише ті знання та навички, які передбачені його посадовою інструкцією, а у разі виникнення медичного випадку поза межами його спеціалізації чи кваліфікації, останній мав би забезпечити надання медичної допомоги пацієнту відповідним лікарем-спеціалістом.

З огляду на вище наведені доводи представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.10.2021 року до участі у справі у якості правонаступника відповідача було залучено КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та підтвердила, викладені в ньому обставини. Пояснила суду, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є безпідставним. Оскаржувані накази вважає незаконними, оскільки ОСОБА_1 відмовився чергувати у ковідному відділенні, у наказах, не визначено, що це переведення на строк до одного місяця. Просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві. Вважає, що оскаржувані накази були прийняті правомірно, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом №253/00 від 09.08.2018 року було прийнято на посаду лікаря-офтальмолога до КМУ «Міська лікарня №1» (а.с.4 зв.).

01.08.2019 року згідно рішення ЧМР №1762 від 27.06.2019 року комунальну медичну установу «Міська лікарня №1» перетворено в комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №1».

21.09.2021 року головою комісії з ліквідації КНП «МЛ №1» ЧМР було видано наказ №154 «Про особливості формування команд з лікування хворих на хворобу COVID-19». Як видно з вказаного наказу, у зв`язку з погіршенням епідемічного стану, і як наслідок збільшення кількості медичних команд, задіяних для лікування хворих на гостру респіраторну хворобу COVID-19, до восьми, беручи до уваги постанову №1236 від 09.12.2020 року, у разі відсутності медичних працівників, які залучаються до складу Команд, з будь-яких поважних причин, зокрема перебування у відпустках, відпустках без збереження заробітної плати, тимчасовою непрацездатністю, звільненням, тощо, керуючись ст.33 КЗпП України, з метою збереження належного рівня надання медичної допомоги хворим та з підозрою на хворобу COVID-19, наказано залучати до роботи в складі Команд будь-яких медичних працівників КНП «МЛ №1» ЧМР, які працюють в звичайному режимі, без їхньої згоди максимальним терміном до одного місяця, замість працівників, що відсутні в Команді з будь-яких поважних причин (а.с.36). Позивача із вказаним наказом ознайомлено не було.

У подальшому, наказом КНП «Міська лікарня №1» №161 від 29.09.2021 року «Про зміни до основного складу бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19» у зв`язку з перебуванням у щорічних відпустках, відпустках без збереження заробітної плати, тимчасовою непрацездатністю, звільненням працівників введено в склад бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 у жовтні 2021 року працівників, зокрема: ОСОБА_1 (а.с.97).

12.10.2021 року, не погоджуючись із вказаним наказом, позивач написав заяву про відмову працювати на посаді лікаря відділення для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19, а також чергувати у відділенні для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19 у зв`язку з тим, що не володіє необхідними навиками, знаннями та не відповідає кваліфікаційним вимогам згідно п.п.5,6 посадової інструкції «Лікаря відділення для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19» (а.с.8).

13.10.2021 року керівництвом КНП «Міська лікарня №1» зобов`язано ОСОБА_1 написати пояснюючу щодо причин відсутності на чергуванні у відділенні з хворими на COVID-19. У поясненнях позивач вказав, що не чергував 12.10.2021 року у зв`язку з тим, що відмовився чергувати у відділенні для надання допомоги хворим з підозрою та підтвердженим COVID-19, тому що не відповідає кваліфікаційним вимогам посадової інструкції лікаря зазначеного відділення (а.с.9).

У подальшому, 29.10.2021 року наказом КНП «Міська лікарня №1» №5-С ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за фактом невиходу на чергування 12.10.2021 року в COVID-відділення та оголошено догану. Наказ обґрунтовано перешкоджанням в реалізації законного права адміністрації КНПЛ «МЛ №1» ЧМР, передбаченого ч.2 ст.33 КЗпП України, недотримання п.2.29 посадової інструкції лікаря-офтальмолога; відмову без поважної причини працювати (чергувати), у зв`язку з чим ускладнився нормальний режим роботи COVID-відділення і виникли негативні наслідки у вигляді погіршення ефективності надання допомоги хворим на COVID-19 (а.с.86).

Дослідивши обставини справи суд встановив, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються наступними нормами права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високо продуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку покладається на роботодавця. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушникам трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 обіймає посаду лікаря-офтальмолога консультативно-діагностичного відділення КНП «МЛ №1» ЧМР.

Із дослідженої судом посадової інструкції лікаря-офтальмолога консультативно-діагностичного відділення КНП «Міська лікарня №1» видно, що лікар-офтальмолог підпорядковується безпосередньо завідувачу відділення та головному лікарю КМУ «Міська лікарня №1»(п.1.3).

Завдання та обов`язки лікаря-офтальмолога викладені у розділі другому Інструкції.

Зокрема, лікар-офтальмолог зобов`язаний: - надавати спеціалізовану лікувально-діагностичну та консультативну допомогу пацієнтам для уточнення діагнозу, призначення лікувально-профілактичних заходів, вирішення питань щодо госпіталізації пацієнтів; надавати консультативну допомогу пацієнтам, які перебувають на стаціонарному відділенні у лікарнях; - проводити ургентну госпіталізацію пацієнтів з наданням їм на до госпітальному етапі невідкладної та екстреної медичної допомоги; - застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації офтальмологічних хворих, надавати їм швидку та невідкладну медичну допомогу, та інші завдання.

У разі виробничої необхідності та з дотриманням чинних вимог законодавства, може залучатися до чергування по лікарні як черговий лікар та бути ургентним лікарем-офтальмологом згідно з графіком (п.2.29).

За змістом п.5.13 посадової інструкції лікар-офтальмолог повинен знати суміжні дисципліни (отоларингологію, неврологію, стоматологію, інфекційні хвороби).

Із вказаною посадовою інструкцією позивача було ознайомлено 04.01.2021 року.

ОСОБА_1 із наказами про введення його до складу бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 у жовтні 2021 року та притягнення до дисциплінарної відповідальності не погоджується та вважає, що йому необґрунтовано було оголошено догану.

Даючи оцінку наведеним аргументам, суд враховує таке:

Зокрема, з метою посилення протиепідемічних заходів, з 23.03.2020 року, на виконання протоколу №9 позачергового засідання міської постійно діючої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій м.Чернівці від 12.03.2020 року, наказів Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА №236 від 17.03.2020 року та №243 від 19.03.2020 року, комунальне некомерційне підприємство «Міська лікарня №1» Чернівецької міської ради було перепрофільоване та визначено як опорне для надання медичної допомоги пацієнтам в режимі 24/7 з підозрою та хворих на COVID-19 з легкою та середньою формами важкості.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про внесення змін до переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» №521 від 25.02.2020 року, захворювання COVID-19 внесено до переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно, ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1, ч. 6, ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Згідно частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Відповідно до ст.33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Пленум Верховного Суду України в п.31 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що переміщення працівника і зміна істотних умов трудового договору не можуть бути безмотивними, не обумовленими інтересами виробництва. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що переміщення і зміна істотних умов трудового договору проведені не у зв`язку із змінами в організації виробництва, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Без згоди працівників допускається переведення їх на іншу роботу тимчасово, на визначений в законі строк. Такі переведення називаються тимчасовими (ст. 33 КзпП України). До них відносяться переведення на іншу роботу в разі виробничої потреби, для заміни відсутнього працівника і в разі простою. До тимчасових переведень, на прохання працівника, відносяться також переведення за станом здоров`я.

У разі виробничої потреби для підприємства власник або уповноважений ним орган має право переводити працівників на строк до одного місця на не обумовлену трудовим договором роботу на тому ж підприємстві або на інше підприємство, але в тій же місцевості з оплатою праці за виконання роботою, але не нижчою від середнього заробітку за попередньою роботою.

Таке переведення допускається для відвернення стихійного лиха, епідемій, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, простою тощо (ч.2 ст. 33 КЗпП України).

Отже, виробничою потребою закон визнає непередбачені, виняткові випадки, які перешкоджають нормальному процесу виробництва і які необхідно негайно усунути. Тому при таких переведеннях не обов`язкове урахування спеціальності чи кваліфікації працівника.

При цьому, стаття 33 КЗпП України обмежує строк переведення в разі виробничої потреби одним місцем.

Переведення на роботу, як постійну, так і тимчасову, повинні оформлятись наказом власника або уповноваженого ним органу. В наказі про тимчасове переведення має бути зазначений строк цього переведення. Після виходу тимчасово відсутнього працівника на роботу переведений на його посаду працівник за наказом роботодавця повертається на свою посаду. При цьому, внесення запису до трудової книжки працівника про тимчасове переведення його на іншу роботу законодавством не передбачено, проте й не заборонено.

При цьому, відмова працівника від переведення в разі виробничої потреби для заміни відсутнього працівника і в разі простою не вважається порушенням трудової дисципліни.

Такі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 201/11430/19.

За змістом ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Згідно ч.2 ст.7 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

07.05.2020 року Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» було доповнено ст.35-1 «Епідеміологічний пошук випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19) шляхом тестування».

Судом також було досліджено та проаналізовано зміст посадової інструкції чергового лікаря відділень для лікування хворих та з підозрою на Ковід-19 КНП «Міська лікарня №1». Згідно розділу другого до основних завдань лікаря віднесено: - кваліфікований та своєчасний прийом хворих, які поступають на лікування та обґрунтоване вирішення їх госпіталізації; - надання хворим необхідної медичної допомоги, у тому числі і термінової; - попередження внутрішньо-лікарняних інфекцій; -оглядати всіх хворих, що поступають на лікування в плановому порядку або за екстренними показаннями протягом чергування у відділенні, вирішувати питання їх госпіталізації, обстеження та лікування; здійснювати планові обходи хворих, які перебувають на лікуванні у відділеннях протягом чергування та екстренні огляди хворих за викликами чергового персоналу з відповідними записами у «Медичній карті стаціонарного хворого»; - при виникненні ускладнень захворювання у відділеннях, черговий лікар надає першу лікарську допомогу та доводить до відома завідувача відділення при необхідності викликає лікаря-спеціаліста (а.с. 89-94).

Таким чином, завдання лікаря-офтальмолога та чергового лікаря відділень для лікування хворих та з підозрою на Ковід-19, згідно посадових інструкції, є різними, зокрема, що стосується хворих, яким надається медична допомога. Так, лікар-офтальмолог надає медичну допомогу особам, у яких наявні захворювання очей, в той час як черговий лікар відділень для лікування хворих та з підозрою на Ковід-19 спеціалізується на наданні необхідної медичної допомоги хворим та з підозрою на Ковід-19 особам.

Суд зауважує, що посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх це має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур згідно із законодавством.

Отже, внаслідок винесення оскаржуваного наказу №161 суттєво змінилися трудові обов`язки позивача, що свідчить про те, що в даному випадку було змінено його істотні умови праці, а тому такі дії роботодавця є переведенням, а не переміщенням працівника.

Окрім того, аналізуючи підстави винесення оскаржуваного наказу №161 від 29.09.2021 року, яким ОСОБА_1 було введено до складу бригад,задіяних у ліквідації пандемії COVID-19, судом встановлено, що його винесено у зв`язку з перебуванням у щорічних відпустках, відпустках без збереження заробітної плати, тимчасовою непрацездатністю, звільненням працівників.

Тому, наведені в наказі №161 від 29.09.2021 року підстави його винесення, не передбачені ст.33 КЗпП України.

Таким чином, оскаржуваним наказом позивачу було визначеноіншу роботу, не обумовлену трудовим договором, що не підпадає під дію ч.2 ст.32 КЗпП України та є переведенням, що допускається тільки за згодою працівника.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі №572/1644/17-ц (провадження №61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всебічно дослідивши обставини справи та давши оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що дисциплінарна відповідальність за вчинення проступку має бути застосована не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Однак, як було встановлено судом, наказ №161 від 29.09.2021 року, яким ОСОБА_1 було введено до складу бригад,задіяних у ліквідації пандемії COVID-19, було винесено з підстав, що не передбачені ст.33 КЗпП України, а саме:для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей; позивач свою згоду на включення його таких бригад та зміну істотних умов праці не надавав, а тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення трудової дисципліни.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено факту вчинення винних дій позивачем щодо порушення трудової дисципліни, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, а тому заявлений позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 38, 139, 147, 149, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.ст.3, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 79, 81, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради про визнання незаконними наказів - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №161 від 29.09.2021 року про зміни до основного складу бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 в частині введення в склад бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №5-С від 29.09.2021 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 шляхом оголошення догани.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради ( код ЄДРПОУ - 01110972), що розташоване в м.Чернівці на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1816 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 11.03.2022 року.

Головуючий - суддя: _______ Одовічен Я.В.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено факту вчинення винних дій позивачем щодо порушення трудової дисципліни, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, а тому заявлений позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 38, 139, 147, 149, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.ст.3, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 79, 81, 83, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради про визнання незаконними наказів - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №161 від 29.09.2021 року про зміни до основного складу бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 в частині введення в склад бригад, задіяних у ліквідації пандемії COVID-19 ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Міська лікарня №1» №5-С від 29.09.2021 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 шляхом оголошення догани.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Чернівецької міської ради ( код ЄДРПОУ - 01110972), що розташоване в м.Чернівці на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 ) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1816 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 11.03.2022 року.

Головуючий - суддя: _______ Одовічен Я.В.