Рішення № 10363956, 16.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.10 Справа№ 19/63

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом:ТзОВ “Спільне українсько-шведське підприємство Діана Інтернаціональ ЛТД”, м.Тернопіль;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_2, м.Львів;

Про: стягнення 18914,72грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

Представники Сторін та учасники, які взяли участь у судовому процесі:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Судом, роз'яснено зміст ст.ст.20, 22 ГПК України, а саме процесуальні права та обов'язки Сторін, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Спільне українсько-шведське підприємство Діана Інтернаціональ ЛТД”, м.Тернопіль до Відповідача: ФОП ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 18914,72грн.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 06.04.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 18.05.2010р.

Представником позивача подано Клопотання про слухання справи без участі представника позивача (вх.№ канц.9309 від 17.05.2010р.); заяву на виконання ухвали суду від 06.04.2010р. (вх.№ канц.9311 від 17.05.2010р.), до якої додано оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, акт приймання виконаних робіт, банківські виписки, претензію та документ, що підтверджує її вручення відповідачу; заяву про повернення оригіналів документів (вх.№ канц.9310 від 17.05.2010р.), у якій позивач просить після огляду в судовому засіданні повернути йому наступні документи: CMR, вкт приймання виконаних робіт, банківські виписки.

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2010р. не зявився, подав Клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ канц.9355 від 17.05.2010р.).

Ухвалою суду від 18.05.2010р. розгляд справи відкладено на 27.05.2010р., в звязку із неявкою у судове засідання відповідача та його Клопотанням.

В судове засідання 27.05.2010р. представник позивача не зявився, оскільки заявив Клопотання про можливість здійснення розгляду справи за його відсутності, документи витребовувані ухвалою суду від 06.04.2010р., надіслав поштою. Вказані документи долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав Клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ канц.10158 від 27.05.2010р.).

Ухвалою суду від 27.05.2010р. розгляд справи відкладено на 16.06.2010р., з причин неявки відповідача та його клопотання.

На підставі Доповідної записки ухвалою заступника голови Господарського суду Львівської області від 31.05.2010р. продовжено термін вирішення спору по справі №19/63 на один місяць до 30.06.2010р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.06.2010р. не з'явились, про що позивач повідомив суд, відповідач вимог ухвали суду не виконав, хоча справа слуханням тричі відкладалась за його Клопотанням.

Справа роглянута за наявними у ній матеріалами, керуючись вимогами ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, судом встановлено:

22.06.2009р. між ФОП ОСОБА_2, м.Львів (Експедитор) та ТзОВ “Спільне українсько-шведське підприємство Діана Інтернаціональ ЛТД”, м.Тернопіль (Перевізник) було укладено Договір-заявку б/н на здійснення транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (надалі-Договір).

Згідно з п.1. Договору, маршрут перевезення Мальма (Швеція) Дніпропетровськ (Україна).

Відповідно до п.13. Договору, вартість транспортних послуг 2800 доларів США по курсу НБУ на день вивантаження. Враховуючи те, що офіційний курс Національного банку України на день вивантаження 01.07.2009р. становив 1 долар США = 7,6405грн, сума фрахту становить 21393,40грн.

01.07.2009р. сторонами підписано Акт приймання виконаних робіт на суму 21393,00грн., оригінал якого оглянуто судом у судовому засіданні, що підтверджує факт виконання транспортних послуг за вищевказаним маршрутом.

Факт надання послуг та їх вартість підтверджується також відмітками вантажоотримувача в ЦМР (міжнародній товаро-транспортній накладній) б/н виписаної 22.06.2009р., підписаної відправником (Copenhagen Malmo port AB Annika Nilsson) та скріпленої штампом перевізника - ТзОВ “Спільне українсько-шведське підприємство Діана Інтернаціональ ЛТД” та печаткою отримувача (ТзОВ “Авєста”, Дніпропетровськ). Оригінал цього коносаменту CMR оглянуто судом в судовому засіданні.

Згідно з п.14 Договору оплата проводиться протягом 14 банківських днів після вивантаження. Оскільки вивантаження було здійснено 01.07.2009р., оплату відповідач повинен був провести до 21.07.2009р. включно.

Відповідачем оплату за надані позивачем послуги, згідно з Договором-заявкою б/н від 22.06.2009р. проведено частково 12.11.2009р. у сумі 2393,00грн., 05.02.2010р. у сумі 2000,00грн. Факт оплати підтверджено банківськими виписками, завіреними мокрими штампами ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, філія у м.Тернополі, наданими позивачем та оглянутими у судовому засіданні.

19.02.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про несвоєчасну оплату за транспортні послуги б/н від 18.02.2010р., у якій позивач просив негайно оплатити заборгованість. Факт надіслання претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач на вищевказану претензію не відреагував, заборгованість перед позивачем не погасив.

Відтак, на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем склала 17000,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 Господарського кодексу України).

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст.7 Господарського кодексу України). Відносини, повязані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч.6 ст.306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно ч.3 ст.207 ЦК України “правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин від імені юридичної особи, підписується особами, уповноваженим на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою”. Обовязковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при його укладенні. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами (статутом, засновницьким договором) та скріплюються печаткою юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За договором транспортного експедирування, одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобовязань, повязаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського Кодексу (ст. 316 Господарського кодексу України)

У відповідності до вимог ч.3 ст.189 ГК України, субєкти господарювання у господарській діяльності можуть використовувати вільні ціни, які у відповідності до вимог ч.1 т. 190 ГК України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих на які встановлено державні ціни.

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, за наявності наданих йому прав та можливостей доказів, оплати повного погашення заборгованості перед Позивачем не представив. Крім цього, відповідачем фактів ненадання чи неналежного надання послуг за Договором №б/н на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 11.11.2009р. також не доведено.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17000,00грн є підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, позивачем правомірно проведено нарахування відповідачу 1506,10грн.- індексу інфляцією та 408,62грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.44 ГПК України, до складу судових витрат відносяться витрати по оплаті послуг адвоката.

Позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу вказані позивачем лише в описовій, а не у прохальній частині позовної заяви.

Крім цього, позивачем не надано доказів сплати витрат на правову допомогу у розмір 1280,00грн, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита в сумі 189,15грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України,

суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-шведське підприємство Діана Інтернаціональ ЛТД” (46020, м.Тернопіль, вул.Гріга,2, ідентифікаційний код 19350040) 17000,00грн.основного боргу, 1506,10грн.індексу інфляції, 408,62грн.- 3% річних, а також 189,15грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування понесених витрат на правову допомогу, відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя